Ці дві групи умінь базуються на знаннях учнів, оскільки ефективність роботи по формуванню стилістичних умінь і навичок залежить від ступеня і усвідомлення. Тільки спираючись на знання, можна забезпечити самоконтроль у навчанні.

Такий поділ умінь і навичок з стилістики не викликає заперечень. Потребують з'ясування самі види умінь і навичок кожної групи, процес формування їх на уроках рідної мови і застосування при цьому методів і прийомів навчання.

До стилістичних умінь і навичок можна віднести уміння: виявляти стилістично нейтральні і стилістично марковані мовні одиниці, співвідносити їх; добирати синоніми, визначати їх стилістичне забарвлення і правильно вживати у текстах різних стилів; аналізувати текст певного стилю; конструювати стилістично диференційовані тексти; удосконалювати стиль написаного.

Уміння виявляти стилістично марковані мовні одиниці, співвідносити їх із стилістично нейтральними формується в процесі вивчення мовних одиниць, засвоєння літературної норми. Спочатку виробляється уміння розпізнавати стилістичне забарвлення мовних одиниць (звуків, морфем, слів, словосполучень, речень). При цьому варто враховувати чуття мови, знання стилів мовлення та їх ознак, стилістичних особливостей мовних одиниць усіх системних рівнів.

Уміння добирати синоніми, визначати їх стилістичне забарвлення і правильно використовувати в текстах різних стилів ґрунтується на вмінні помічати відтінки в значенні і співвідносити вживання синонімів з метою і завданнями мовлення, мовленнєвою ситуацією. Добираючи синоніми, аналізуючи смислові і стилістичні відтінки, учні повинні враховувати доцільність їх використання в певних стилях, залежно від мовленнєвої ситуації.

Уміння відбирати і вживати синоніми (не тільки лексичні, але й морфологічні і синтаксичні) розвиває в дітей чуття мови, гнучкість у користуванні мовним багатством. Робота по відбору синонімів збагачує словниковий запас учнів, формує навички користування граматичними засобами, привчає до точного слововживання у висловлюванні різних стилів.

Уміння проводити стилістичний аналіз тексту формується в учнів порівняно легко. Діти швидко, а часто навіть інтуїтивно визначають стиль тексту. Однак, як свідчить практика, учні неохоче аналізують ознаки стилю. Тут потрібна ціла система теоретичних знань про особливості стилів мовлення і вміння спостерігати й аналізувати мовні явища, яких учні набувають під час вивчення інших розділів шкільного курсу.

Уміння конструювати тексти різних стилів спрямоване на оволодіння мовленням як засобом спілкування. Воно складається з умінь дотримуватись стильових меж при відборі змісту висловлювання і мовних засобів для оформлення цього змісту, а також спирається на мовне чуття і на знання з стилістики та тісно пов'язане з уміннями зв'язного мовлення.

Уміння визначати обсяг змісту і межі теми, підпорядковувати переказ чи твір основній думці, добирати і систематизувати матеріал — основа для формування умінь і навичок конструювати тексти певного стилю.

Учень спочатку повинен усвідомити, що він скаже, а потім — як про це скаже.

Це уміння виробляється в процесі вправ на стилістичне конструювання, яке проводиться на всіх уроках української мови, а не тільки на уроках розвитку зв'язного мовлення.

Уміння удосконалювати написане, дотримуючись певного стилю, сприяє формуванню в учнів критичного ставлення до свого мовлення, допомагає помічати і виправляти огріхи в змісті і мовному оформленні висловлювання, поліпшувати його стилістичну виразність. Формування цього вміння ґрунтується на знанні особливостей стилю.

4. Стилістичні вправи

Важливе значення у створенні системи вправ із стилістики має різноманітність їх змісту і видів. Правильний добір вправ забезпечить посилення інтересу учнів до виучуваного матеріалу, допоможе розкрити цінність практичного володіння мовою і сприятиме розкриттю стилістичного багатства української мови.

Враховуючи вимоги діючих програм щодо розвитку усного і писемного зв'язного мовлення учнів, стилістичні вправи бувають усні й письмові. При цьому доводиться переборювати традиційні погляди на використання вправ із стилістики (як опрацювання засобів стилістики взагалі) лише у зв'язку з помилками у писемному мовленні учнів (переказах, творах). У кількісному відношенні усні вправи не повинні поступатися перед письмовими.

Необхідність виконання усних і письмових вправ пояснюється, по-перше, потребою виробляти навички стилістично грамотного письма і усного мовлення учнів. По-друге, ряд важливих стилістичних явищ, як милозвучність мови, виразність її звукового оформлення, особливості інтонації.

По-третє, поєднання усних і письмових вправ має психологічну основу.

Наприклад, візьмемо уривок з твору М.Стельмаха «Щедрий вечір». Учні з'ясовують використання в ньому різних груп розмовної лексики, фразеології, вставних слів, вигуків, часток, еліптичних речень та інших мовних одиниць, властивих розмовному стилю.

Поступово об'єктом стилістичного аналізу стають тексти, взяті з різних мовних стилів, щоб показати залежність мовних засобів від загальних стильових настанов. Робота ускладнюється порівняльним аналізом. Зіставляючи науковий і художній описи степу в підручнику географії і в романі Олеся Гончара «Таврія», учні виявляють у текстах різні стильові особливості й мовні засоби, зумовлені різними стилями.

Стилістичний аналіз часто поєднується із стилістичним експериментом. О. М. Пєшковський вважав його найнеобхіднішим знаряддям будь-якого стилістичного аналізу .

Стилістичний експеримент передбачає порівняння синонімічних мовних засобів і вмотивування їх стилістичної доцільності для конкретного тексту. Це випливає із настанови О. М. Пєшковського вивчати лексичні засоби (синоніми, омоніми, антоніми, пароніми) лише в тексті, в єдності із системою образів твору, якими вони мотивуються.

Найпростішим видом стилістичного експерименту є вставляння п текст синонімічних слів, форм, конструкцій і вмотивування найбільш доцільного їх використання. Робота ця розпочинається із спостереження над авторським текстом. Візьмімо, наприклад, таке речення: Весною Муха-ледащиця майнула у садок на рясні квіти подивиться, почуть Зозулин голосок (Л. Глібов.) — і перевіймо доцільність використання слова майнула способом підстановки інших його синонімів (чкурнула, махнула, дмухнула, гайнула,