полетіла). Чкурнула не підходить, оскільки вживається в основному із значенням тікати; махнула — фамільярне й не зовсім відповідає мовній ситуації; дмухнула — просторічне; полетіла має нейтральне значення і майнула порівняно з ним має сильніший відтінок експресії; гайнула виступає майже рівнозначним до майнула, але поступається перед ним більш розмовним відтінком. Отже, після такого експерименту стає зрозумілим, чому байкар обрав слово майнула для означеної ситуації. У процесі стилістичного експерименту учні вчаться з’ясовувати семантичні й стилістичні відтінки слів, вмотивувати доцільність вибраного слова для цього тексту.
Роль стилістичного експерименту зростає із поступовим знайомством учнів з широкими синонімічними можливостями слів, граматичних форм і конструкцій, при самостійному їх доборі. Наприклад: обґрунтувати, яку з поданих у довідці синонімічних конструкцій доцільно використати пропонованому.
Приїзд талановитого співака схвилював усіх. Концертний зал швидко заповнювався. Скоро початок. І ось піднялося…(завіса піднялася, зал гаряче аплодував; завіса піднялася, і зал гаряче аплодував; завіса піднялася — зал гаряче аплодував).
Стилістичний експеримент можливий у роботі над усіма стилями. Удосконалюються навички учнів у використанні синонімічних засобів нашої мови в усному і писемному мовленні.
Вивчення стилістики в цілому має поглибити практичні вміння та навички учнів у використанні слів і їх форм, у побудові словосполучень, речень і тексту відповідної стильової спрямованості.
6. Робота над стилістичними помилками
У роботі над стилістичними помилками важливо проаналізувати причини їх появи, з’ясувати, в чому порушення стилістичної норми, відшукати правильний варіант. Робота над стилістичними помилками також сприяє розвитку й зміцненню стилістичних навичок. Стилістичними вважаємо помилки, пов’язані із порушенням стилістичних норм у функціонуванні мовних засобів. Вони зумовлюються порушенням стилістичної сполучуваності, стилістично невмотивованим використанням форм і синтаксичних конструкцій, порушенням єдності стилю.
У методичній літературі детально розроблена характеристика стилістичних помилок у таких працях:
1. Пентилюк М.І. Мовленнєві помилки та робота над ними. // ж. УМЛШ. – 2002. – с.26.
2. Дідук Г.І. Вивчення засобів емотивності на уроках укрюмови у 5-7 класах. / Тернопіль: ТДПУ,2002. – с.42-46.
З синонімічними варіантами, в іншому — стилістичний аналіз дозволяє з’ясувати характерний для різних мовних стилів відбір мовних одиниць та їх організацію.
Важливим засобом удосконалювати є редагування. Насамперед проводиться воно з використанням лексичних і граматичних синонімів. Учні вчаться робити текст виразним і точним.
Список літератури:
1. Дідук Г.І. Вивчення засобів емотивності на уроках української мови в середній школі. – Тернопіль, 2000. – 222 с.
2. Дідук Г.І. Формування стилістично-емотивних умінь на уроках рідної мови у 5–7 класах //Наукові записки. Педагогіка і психологія. 1999. –№ 4. –С.108-114.
3. Иконников С. Н. Стилистика в курсе русского языка (VII-VIII классьі).— М., 1979.
4. Иконников С. Н. Стилистический анализ текста.— К-, 1982.
5. Кордун П. П. Вивчення стилістики в середній школі.— К-, 1977.
6. Кордун П. П. Збірник вправ із стилістики.— К,, 1987.
7. Мельничаико В. Я. Робота з граматичними синонімами на уроках
8. української мови в IV—VIII класах.—К., 1975.
9. Мельничаико В. Я- Творчі роботи на уроках української мови.— К.,
10. Пентилюк М. І. Робота з стилістики в 4-6 класах.— К., 1984.
11. Симоненкова Л. М. До вивчення функціональних стилів у IV-VI класах //Укр. мова і літ. в школі— 1980.—№ 8.—С. 61-67.