Реферат з педагогіки

на тему:

Майстерність педагога, його творча ініціатива, удосконалення методів та форм роботи з вихованцями в гуртках народних ремесел

Майстерність учителя можна розглядати як най-вищий рівень педагогічної діяльності (якщо ми характе-ризуємо якість результату), як вияв творчої активності особистості педагога (характеризуємо психологічний ме-ханізм успішної діяльності). Коли ж ми хочемо усвідоми-ти витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи профе-сійного самовдосконалення, доцільно сформулювати ви-значення цієї педагогічної категорії так: педагогічна май-стерність — це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

До таких важливих властивостей належать гуманістич-на спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техні-ка. В цьому визначенні слід наголосити на таких момен-тах:

1) педагогічна майстерність у структурі особистості — це система, здатна до самоорганізації системотвірним фактором є гуманістична спрямованість;

2) підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність (спрямованість і професійні знання ста-новлять той кістяк високого професіоналізму в діяльності, який забезпечує цілісність системи, що самоорганізується);

3) педагогічні здібності забезпечують швидкість само-вдосконалення;

4) техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізую-чи структуру педагогічної діяльності.

Усі складники педагогічної майстерності взаємопо-в'язані, їм властивий саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників.

Отже, щоб учитель діяв творчо, самостійно виважую-чи результати своєї діяльності і коригуючи засоби з орієн-тацією на мету, він повинен мати певне внутрішнє опер-тя, певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить професійний саморозвиток педагога, а через нього — і розвиток учня.

Педагогічна спрямованість особистості кожного вчителя багатоаспектна. Її становлять ціннісні орієнтації: на себе — самоутвердження (щоб бачили в мені кваліфі-кованого, вимогливого, справжнього вчителя); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для вчителя — програма, заходи, способи їх пред'явлення); на школяра (дитячий колектив в актуальних умовах — адаптація); на мету педагогічної діяльності (на допомогу школяреві в розвитку — гуманістична стратегія). Для педагога про-відною є орієнтація на головну мету за гармонійної узгодженості всіх інших: гуманізації діяльності, гідного самоутвердження, доцільності засобів, врахування пот-реб вихованців. Лише за умови почуття відповідальності перед майбуттям, усвідомлення мети і великої любові до дітей починає формуватися професійна майстерність учителя.

Гуманістична спрямованість як надзавдання у повсяк-денній роботі майстра завжди визначає його конкретні завдання. Порівняймо дві позиції. У школі по радіо дізна-лися про думку семикласника щодо непорядків у шкіль-ній їдальні, яку хлопець висловив журналістові, коли той брав інтерв'ю у різних учнів. Думка семикласника Миколи була критична, гостра, але висловлена від щирого серця. Директор виявив невдоволення через те, що "сла-ва" про школу рознеслася вранці по всій області. Марія Василівна, класний керівник, захистила хлопця, запропо-нувавши директорові разом з учнями обговорити проб-лему поведінки в їдальні, схваливши небайдужість Мико-ли і давши йому і його товаришам можливість обмір-кувати, як змінити обставини. Ми бачимо, що в одного педагога переважає думка про престиж закладу. І це бу-ло б добре, коли б через це не страждали учні. Другий учитель вболіває за розвиток учня, дбає, щоб критичний запал Миколи переріс у творчу енергію, щоб у нього формувалася громадянська позиція.

Гуманістична спрямованість педагога визначає стра-тегію його уроку: що на ньому головне — з'ясування біографічних відомостей про письменника чи роздуми про сенс життя, вибір долі, над чим замислюються й учні?

Якщо спрямованість педагога гуманістична, вона зав-жди виявляється як активна позиція. Проте нерідко трап-ляються й такі ситуації: завтра треба вийти з учнями на збирання помідорів, а вони не хочуть працювати, бо зі-брані вчора і позавчора овочі ще гниють у полі, їх не вивезли. І хоч учитель розуміє, що діти мають рацію, все ж наполягає: "Ви повинні вийти на поле, а коли виве-зуть — то вже не ваша турбота". Якщо ти, вчитель, не маєш змоги змінити обставини, то що заважає сказати дітям чесно: тут коїться неподобство, — та й подумати, що слід зробити для врятування врожаю.

Гуманістична спрямованість є виявом здатності бачи-ти великі завдання у малих справах, Вона дає змогу оці-нювати свою діяльність з точки зору не лише безпосе-редніх, а й опосередкованих результатів, тобто тих пози-тивних індивідуальних змін у життєдіяльності і структурі особистості своїх вихованців, частковим організатором яких він є сам як особа, відповідальна за якість організа-ції виховного процесу.

Підвалиною педагогічної майстерності є ^професійна компетентність. Знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни, яку він викладає, а з другого — до учнів, психологію яких мусить добре знати, Готуючись до уро-ку, вчитель обмірковує його зміст, методику, враховує

особливості сприймання учнів цього віку, класу, власні можливості. Отже, зміст професійної компетентності — це знання предмета, методики його викладання, педаго-гіки і психології. Важливою особливістю професійних педагогічних знань є їх комплексність, що потребує від учителя вміння синтезувати матеріал для успішного роз-в'язання педагогічних задач, аналізу педагогічних ситу-ацій, що зумовлюють необхідність осмислення психоло-гічної сутності явищ, вибору засобів взаємодії. Розв'я-зання кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине ціле.

Знання педагога — не сума засвоєних дисциплін, а особистісно забарвлена усвідомлена система, де є місце влас-ним оцінкам, критичним поглядам. "Головне в житті не саме знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає люди-ну, її світогляд"1.

Для того щоб викликати в учнів певне ставлення до предмета, обговорюваного на уроці, вчитель висловлює своє розуміння проблеми, свої міркування. Звучить; "Я гадаю..."; "Мені здається..." А буває й так: студент на