суперечності, які врахо-вує вчитель, стимулюючи розвиток особистості, це педа-гогічна мета, поставлена за певних умов. Можна вважа-ти, що розв'язання її — основна клітина педагогічної майстерності, яка відбиває рівень професіоналізму педагога. Задача може мати кілька розв'язків, позитивний ефект яких буде залежати від установок, знань педагога, його здібностей, володіння технікою.
Розв'язання педагогічної задачі починається з аналі-зу ситуації в цілісному процесі педагогічної діяльності: характеристики вихованців, вихователів, їхніх стосун-ків, Внаслідок цього відбувається усвідомлення моти-вів вчинків, специфіки умов, особливостей взаємин.
Звернімося до аналізу поведінки А. С. Макаренка у згаданій вище ситуації1.
Дізнавшись про те, що в спальні ріжуться колоністи, вихователь реагує швидко — "бігом з кімнати", але не поспішає втручатися — розбороняти, хоча Калина Іва-нович і шепоче йому в спину: "Ой, мерщій, мерщій, го-лубчику". Він спостерігає, бачить Буруна, який відні-має в одного з хлопців фінку; бачить тих, хто співчуває пораненому. Він розуміє, що це не останній дикий випа-док, що ці діти звикли до такого способу розв'язання конфліктів, потрібний тривалий час, аби змінилися сто-сунки і вони зрозуміли жорстокість та безглуздя своєї поведінки.
Процес аналізу умов ситуації завершується на наступ-ному етапі — усвідомлення проблеми І формулювання за-дачі. Вчителі-початківці часто пропускають цей етап і зра-зу беруться за розв'язання. Поспішають, не відчуваючи глибини конфлікту, стереотипно сприймаючи ситуацію як таку, що вже траплялась у практиці. Результат — вона не усвідомлюється до кінця, нерідко сприймається лише видима частина айсберга. Невміння бачити проблему, розуміти, що стоїть за діями учнів, призводить до поми-лок у розв'язанні задачі.
Щодо ситуації "хлопці ріжуться" ми можемо зробити висновок, що Антон Семенович бачить проблему не лише в тому, щоб навести порядок у спальнях, припинити не-подобство, а передусім у зміні ставлення вихованців один до одного, до спільного життя в колонії. Задача, яку він формулює для себе, — плекати паростки колективізму, створити такі умови (нові ситуації), щоб колоністи нама-галися самі розв'язувати проблеми.
Усвідомлюючи проблему, педагог конструює розви-ток ситуації, припускаючи певні варіанти розгортан-ня подій. Це третій етап — розробка проекту рішення. На цьому етапі висуваються гіпотези (передбачення), ви-будовується проект майбутньої педагогічної взаємодії (що робити, як, якими засобами) у вигляді певної кон-структивної схеми. Цей етап потребує активного мис-лення педагога, його уяви. Вчитель-майстер прагне, проаналізувавши ситуацію, залучати до її розв'язання гро-мадську думку. Початківець нерідко віддає перевагу пар-ній взаємодії, що ослаблює його позицію. Майстер-ність розв'язання задачі на цьому етапі і полягає у спря-муванні активності особистості на її всебічний роз-виток.
Якщо повернутися до згаданої ситуації з "Педагогічної поеми", то ми розуміємо: за зовнішніми ознаками пове-дінки Антона Семеновича і за його роздумами проступає виважена стратегія — формування громадської думки, ініціювання соціальної активності. Тому перша очікуваль-на пауза, гнівні, різкі репліки-накази — прагнення під-штовхнути колоністів, щоб вони самі розв'язували проб-лему.
На цьому етапі важливо подумки приміряти знайде-ний прийом, уявити можливі реакції на його вплив. Дуже важливо те, що, вибираючи прийоми, педагоги-майстри шукають причину виникнення небажаних ситуацій у собі, тому кожне їхнє рішення є кроком до гармонізації своєї діяльності, до самовиховання.
Четвертий етап розв'язання педагогічної задачі — прак-тична реалізація запланованого рішення. Відбувається у взаємодії вчителя й учня, організації діяльності вихован-ців як нових ситуацій, стимульованих учителем для фор-мування їхніх ціннісних орієнтацій і поведінки. Саме на цьому етапі вчителеві необхідно досягти гармонії, узго-дженості власної діяльності з діяльністю учнів: активність учителя в розв'язанні проблеми має викликати зво-ротну активність учнів, установка вчителя на взаємо-дію — підживитися прагненням учнів спільно розв'язу-вати проблему.
Засобами педагогічної техніки вчитель мусить виявити перед учнями силу своєї установки — допомогти, підтри-мати. Головна особливість взаємодії вчителя і учнів — "рефлексивний характер, тобто постійне відображення почуттів і думок учнів і цілеспрямоване їх формування, збагачення, розвиток". Важливо читати в душах учнів їхні думки і почуття, щоб бачити наслідки своїх дій, пе-редбачати зворотні ходи тих, кому адресовано педагогіч-ний вплив.