На відміну від інших унаочнень історичні карти не дають конкретизованого наочного уявлення про події, а лише відтворюють просторові часові структури використовуючи абстрактну мову символів.

3. Застосування на уроках учбових історичних карт.

На першому уроці із застосуванням карти вчитель показує умовні знаки на карті і роз`яснює їхнє значення. Картографічні знання знаходяться у тісній єдності із знаннями історичними. Тому вміння користуватися історичною картою є не самоціллю, а засобом для більш усвідомленого сприйняття подій і явищ історії.

При появі нової для учнів історичної карти в ході бесіди вони повинні вияснити: яку частину земної поверхні вона охоплює; який хронологічний період історії на ній відображено; якою була залежність життя людей від кліматичних умов.

При переході від однієї карти до іншої важливо забезпечити спадкоємність. Якщо на карті позначено різні регіони , то визначаються їхні просторові взаємо відносини. Цьому допомагає узагальнююча карта, яка охоплює обидва ці регіони. Після цього виявляються часові відносини між картами - відбулися події в один чи різний час. для встановлення міжкурсових зв`язків на уроках доцільно одночасно застосовувати карти з історії України і всесвітньої історії. Одночасна робота з кількома картами допомагає учням знаходити потрібні історико-географічні об`єкти.

Щоб створити уявлення про простір і розташування країни, яка вивчається на карті земної кулі, застосовують одночасно історичну і географічну карти або загальну і тематичну. На них розташований один і той же об`єкт, але він зображений у різних масштабах. Навчання може йти від окремого до загального або від загального до окремого. У першому випадку вчитель демонструє історичну карту (окреме), потім по конфігурації суші і морів учні знаходять цю ж територію на фізичній карті півкуль (загальне). Вони переконуються в тому, що на історичній карті відображена менша частина земної поверхні. Її обриси вчитель наносить крейдою на фізичну карту, і учні ще раз порівнюють розташування річок і морів з контурами історичної карти.

Розвитку просторових уявлень учнів сприяє одночасне розташування карти і учбової картини. Картина ніби розкриває умовні позначення карти, створює уявлення про реальну місцевість і простір. Так, розповідаючи про завоювання монголів вчитель може поєднати показ по карті з описом місцевості і демонстрацією картини “Сухі степи”.

Методика навчання вимагає одночасної роботи з настінною картою і учнівським атласом. Працюючи із своїм атласом учні спочатку лише відтворюють дії вчителя. Потім по словесному опису знаходять об`єкт на своєму атласі.

Роль карт як джерела знань зростає в роботі із старшокласниками. Знаючи територію повстання учні визначають склад повстанців; співставляючи карти різних періодів, встановлюють основні територіальні зміни.

У результаті роботи з історичною картою учні повинні набути наступні знання і вміння:

Знати, що назва карти відображає тему і її основний зміст; що історична карта відображує дійсність у певний хронологічний період; на ній можуть бути зображені і різночасові події.

Уміти впізнавати і називати зображений на карті географічний простір; визначати послідовність і час, відображених на карті подій; правильно читати і описувати словами відображену на карті дійсність; передавати зміст карти географічними засобами; співставляти позначені на карті явища; порівнювати розміри територій; знаходити на карті і називати включені в легенду знаки; знаходити зображену на невеличкій карті територію на картах, які охоплюють великий простір; порівнювати віддалі на картах з відомими віддалями; виділяти зміни в території, нові риси в господарстві; застосовувати карту при аналізі причин і наслідків подій; аналізувати соціально-економічний і політичний розвиток народів світу; співставляти і систематизувати дані кількох історичних карт.

4. Картосхеми, плани на місцевості, контурні карти.

Картосхеми. Вони допомагають розкрити внутрішні зв`язки подій і явищ, що вивчаються. Це карти на фізично-географічній основі, які допомагають відтворити схематично яку-небудь подію або явище.

Плани на місцевості (або локальні плани) за змістом є близькими до картосхем. Вони містять спрощені обриси парків, земель, лісових масивів і т.п. Основу планів складає картографічне зображення реальної місцевості.

Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, виробити нові уміння і навики роботи з історичною картою.

Контурні карти застосовуються для закріплення нового матеріалу на уроці: для опрацювання вивченого на попередніх уроках; для контролю знань у вигляді виконання на карті спеціальних завдань.

Починаючи знайомство з контурною картою вчитель насамперед повинен звернути увагу учнів на хронологічні рамки періоду, який вона відображає. Навчання проходить у кілька прийомів. Спочатку учні заповнюють контурні карти при допомозі учнівських атласів, тоді настінної карти, і, нарешті, по пам`яті.

Починати вчити учнів роботі з контурними картами слід з найпростіших завдань по заповненню карт: обвести кордони держав, написати їхню назву, вказати дати основних фактів. Потім учні співставляють свій атлас і контурну карту, вчаться впізнавати обриси ділянок суші і морів.

Література:

Короткова М.В. Наглядность на уроках истории. – М., 2000.

Короткова М.В., Студёнкин М.Т. Методика обучения в схемах, таблицах, описаниях. – М., 1999.

Методика обучения истории в средней школе / Отв. ред Ф.П.Коровкин. – М., 1978.

Степанищев А.Т. Методика преподавания и изучения истории. – М., 2002.

Студёнкин М.Т. Методика преподавания истории в школе. – М., 2000.

Тоболін В. Вивчення життя і діяльності історичних осіб через використання схем-портретів // Історія в школах України. – 1999. - №1. – С.25-28.

Шабуневич Н.А. Использование видеоматериалов при изучении истории // Преподавание истории и обществоведения истории в школе. – 2001. - №5. – С.57-62.