Реферат на тему:

Метод навчання як дидактична і методична категорія

ПЛАН

1. Поняття методу навчання

2. Основні методи організації і управління пізнавальною діяльністю

3. Методи комплексного самоконтролю, саморегуляції, контролю навчальної діяльності та її результатів

4. Методи активізації пізнавальної діяльності учнів

1. Поняття методу викладання

Метод навчання – один із основних компонентів навчального процесу. Він відповідає цілям, завданням і змісту навчання та виховання, досвіду діяльності на уроці історії вчителя, допомагає прогнозувати і керувати діями та поведінкою учнів, формувати мотиви та якості особистості в локальних умовах.

На сучасному етапі метод навчання – це узагальнений спосіб взаємоузгодженої упорядкованої діяльності вчителя і учнів, спрямований на досягнення цілей і завдань освіти і виховання.

Взаємопов`язана і упорядкована діяльність вчителя і учнів включає:

- хід учіння і викладання;

- пізнавальну, інтелектуальну, трудову, ігрову діяльність учнів з метою соціалізації і соціального виховання;

- чуттєво-емоційне і раціональне, емпіричне і теоретичне в єдності;

- творчу методичну діяльність вчителя історії.

Головним у діяльності вчителя історії є організація пізнавальної діяльності учнів, керівництво нею. Метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів, регульованої вчителем, служить інструментом інтелектуального розвитку учнів, засобом засвоєння знань.

За джерелами передачі і характером сприймання матеріалу, що вивчається, Є.І.Петровський, Є.Я.Голант виділили словесні, наочні, практичні методи; М.О.Данилов і Б.П.Єсипов, виходячи з означення методу, загальних дидактичних цілей, визначили методи засвоєння нових знань, методи формування умінь і навичок та застосування знань на практиці, методи перевірки та оцінки знань і умінь. М.М.Скаткін та І.Я.Лернер залежно від характеру пізнавальної діяльності учнів виділили. М.М.Скаткін: інформаційно-рецептивний, репродуктивний, проблемного викладу, еврістичний, дослідницький. І.Я.Лернер: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький.

Ю.К.Бабанський виділив три групи методів: методи організації і здіснення пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння знань і умінь учнями; методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; методи контролю і самоконтролю.

У методиці викладання історії найбільше поширення отримали методи продуктивного навчання, які поділяються на групи за чотирма ознаками – загальними дидактичними цілями, змістом, характером пізнавальної діяльності учнів, характером міжособистісних відносин між вчителем і учнями. Відповідно розрізняють чотири групи методів: 1) методи, що забезпечують творче засвоєння знань і умінь, оволодіння досвідом продуктивної праці в навчанні; 2) методи, що забезпечують репродуктивне засвоєння соціальних знань і умінь; 3) методи активізації пізнавальної та інтелектуальної діяльності учнів; методи комплексного самоконтролю і контролю навчальної діяльності та її результатів.

Виділимо окремо методи, що забезпечують репродуктивне і продуктивне засвоєння знань і умінь. Серед словесних і наочних методів провідними є перші, а серед практичних – перші і другі.

У методиці викладання історії прийнято групувати методи продуктивного навчання за способами організації і стимуляції пізнавальної діяльності учнів. Отже, до них відносяться: 1) основні методи організації і управління пізнавальною діяльністю; 2) методи комплексного самоконтролю, саморегуляції, контролю навчальної діяльності та її результатів; 3) методи активізації пізнавальної діяльності учнів.

2. Основні методи організації і управління пізнавальною діяльністю

Розглянемо найпоширеніші методи навчання, що забезпечують продуктивне засвоєння знань і умінь. Серед них виділяємо: метод проблемного викладу матеріалу, алгоритмізованого, пошукового, дослідницького, прогностичного навчання. Всі ці методи включають формування цілей і мотивів, способів творчої пізнавальної діяльності; творчої активності, свободу дій; саморегуляцію і самоконтроль; творчий емоційний настрій.

Метод проблемного викладу матеріалу становить органічну частину проблемного навчання. Основою методу є створення ситуації, яка містить пізнавальну суперечність для учня, формування проблеми, поєднання з цілями і мотивами учнів, пошук шляхів розв`язання проблеми, і нарешті її розв`язання.

Методом проблемного навчання слід вважати упорядковану спільну діяльність вчителя і учнів, спрямовану на групове створення проблемної ситуації, формування і розв`язання проблеми в умовах викладу теми.

Зазначений метод поділяється на два класи проблем: проблеми розв`язання яких здійснюється протягом кількох занять і проблеми, розв`язання яких здійснюється протягом одного уроку.

Метод алгоритмізованого навчання спрямований на розробку алгоритма, або програми дій, відповідно до загальної схеми творчого процесу з урахуванням реальних умов. Використовується як правило, у поєднанні з технічними засобами навчання.

Алгоритмізація навчання історії, тобто організація її до діяльності за певними алгоритмами спрямована на репродуктивне засвоєння знань, на систему дій за певним шаблоном. Алгоритмізація навчання є технократичним і повністю відповідає можливостям його комп’ютеризації.

Еврістичний метод спрямований на пошук підходу і формування проблеми, на відкриття учнем закономірностей історичного процесу. Термін “еврістичний” означає “необхідний для відкриттів”.

Евристичні роздуми при виконанні того чи іншого завдання вважаються не закінченими, а лише попередніми кроками і становлять частину його здійснення відповідно до деяких евристик (схем пошуку). Евристичний підхід до розв`язування сформульованої проблеми чи завдання виділяє, як головні, інтуїцію, досвід суб`єкта, сформульований стиль мислення, дії за відомими схемами і вказівками.

Початком застосування евристичного методу може служити проблема, пізнавальна ситуація. У процесі формування евристик припускається, що вони можуть бути використані для певного типу завдань або в певних нестандартних ситуаціях. У багатьох випадках за евристики правлять загальні способи пізнавальної діяльності та їх системи.

Метод дослідницького навчання (у шкільному варіанті) передбачає правила перевірки вірогідних висловлювань і тверджень, ідей і гіпотез, через встановлення істинності їх, порівняння з передбачуваними результатами; формулювання учнями закономірностей або опису історичного явища. За допомогою методу дослідницького навчання встановлюють наявність або відсутність тієї чи іншої ознаки закономірності, уточнюють її формулювання і галузь застосування. Це метод, по суті, становить основу для поглиблення знань та удосконалення умінь.

Прогностичний метод передбачає, що особливістю мислення учня і пізнання ним історичних явищ є наявність певного досвіду прогнозування і регулювання своїх дій.

Формування високого рівня пізнавальної культури учнів пов`язане з використанням прогностичних