Приклад – молодші школярі дуже схильні до наслідування в зв'язку з бідним життєвим досвідом, відсутністю стійких звичок поведінки. Насліду-вання підлітків носить більш вибірковий характер, їх приваблюють окремі риси характеру іншої людини. Так як наслідування може носити негативний характер, учитель повинен спрямовувати цей процес на позитивний приклад.
В той же час ізоляція від поганого зразка не є необхідною, через те що веде до відокремленого тепличного виховання. Необхідно навчити учня протистояти негативному.
К. Д. Ушинський писав, що у вихованні не можна обмежитися тим, що дитина наслідує і копіює. Необхідно досягти того, щоб кожна особистість розвивалася своєрідно, як особлива, неповторна індивідуальність. Це можливо, якщо приклад стимулює розвиток свідомості, творчу активність.
Виховні функції прикладу є різні: він може служити педагогу для конкретизації того чи іншого теоретичного положення; на прикладі можна довести істинність певної моральної норми; приклад є переконливим аргументом; приклад може спонукати до певного типу поведінки. Особливість виховного впливу прикладу полягає в тому, що він діє своєю наочністю і конкретністю. І чим ближчий і зрозуміліший учневі приклад, тим більша його виховна сила.
Особливе місце в теоретико-педагогічних працях Макаренко другої половини 30-х років зайняла проблема сім'ї і школи. Питанням сімейного виховання він присвятив «Книгу для батьків».
Але було б невірно розглядати «Книгу для батьків» як деяке зведення педагогічних правил, як підручник, що пропонує вичерпні відповіді на завиванні складні питання сімейного виховання. «… Важко сподіватися, – говорив Макаренко на одній із зустрічей зі своїми читачами, – що по книзі можна навчитися виховувати, але навчитися мислити, увійти в сферу думок про виховання, мені здається, можна. Я тільки на те і розраховував, що ця книга допоможе читачам самим, на прикладах, задуматися над питаннями виховання і прийти до тих або інших рішень».
Література
Додатки