Метод прикладу у педагогіці - Наслідування формує в дітей дії нового типу, як співвідносні в загальних рисах з і...

Курсова робота - Метод прикладу у педагогіці

Наслідування формує в дітей дії нового типу, як співвідносні в загальних рисах з ідеалом, так і оригінальні дії, аналогічні провідній ідеї прикладу. Наслідування посилюється механізмами переконуючого характеру (самопереконання, самонавіювання).

Приклад – молодші школярі дуже схильні до наслідування в зв'язку з бідним життєвим досвідом, відсутністю стійких звичок поведінки. Насліду-вання підлітків носить більш вибірковий характер, їх приваблюють окремі риси характеру іншої людини. Так як наслідування може носити негативний характер, учитель повинен спрямовувати цей процес на позитивний приклад.

В той же час ізоляція від поганого зразка не є необхідною, через те що веде до відокремленого тепличного виховання. Необхідно навчити учня протистояти негативному.

К. Д. Ушинський писав, що у вихованні не можна обмежитися тим, що дитина наслідує і копіює. Необхідно досягти того, щоб кожна особистість розвивалася своєрідно, як особлива, неповторна індивідуальність. Це можливо, якщо приклад стимулює розвиток свідомості, творчу активність.

Виховні функції прикладу є різні: він може служити педагогу для конкретизації того чи іншого теоретичного положення; на прикладі можна довести істинність певної моральної норми; приклад є переконливим аргументом; приклад може спонукати до певного типу поведінки. Особливість виховного впливу прикладу полягає в тому, що він діє своєю наочністю і конкретністю. І чим ближчий і зрозуміліший учневі приклад, тим більша його виховна сила.

Особливе місце в теоретико-педагогічних працях Макаренко другої половини 30-х років зайняла проблема сім'ї і школи. Питанням сімейного виховання він присвятив «Книгу для батьків».

Але було б невірно розглядати «Книгу для батьків» як деяке зведення педагогічних правил, як підручник, що пропонує вичерпні відповіді на завиванні складні питання сімейного виховання. «… Важко сподіватися, – говорив Макаренко на одній із зустрічей зі своїми читачами, – що по книзі можна навчитися виховувати, але навчитися мислити, увійти в сферу думок про виховання, мені здається, можна. Я тільки на те і розраховував, що ця книга допоможе читачам самим, на прикладах, задуматися над питаннями виховання і прийти до тих або інших рішень».

Література

Абашкіна Н.В. Професійна підготовка вихованців у навчальних закладах А.Ма-каренка і Г. Кершенштейна // Психологія і педагогіка. – 1998. – № 1. – С. 194. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н. П. Калини-чен-ко. – М.: Высшая школа, 1988. – 642 с. Афанасьева Т.М. Семья. – К.: Радянська школа, 1986. – 223 с. Бурлака Я. І., Руденко Ю. Д. Історія педагогіки України: витоки, пошуки, проблеми // Рідна школа. – 1992. – № 1. – С. 34. Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України: Зб. Наук. Праць. – Острог, 1998. – 444 с. Войтыла К. (Иоан Павел II) Любовь и ответственность: Пер. с польск. – М.: Круг, 1993. – 349 с. Геник С. М. Усе починається з родини. – Івано-Франківськ: Сіверсія ЛТД, 1998. – 725 с. Гусак М., Л. Мартіросян. Історія педагогіки України: Посібник для студентів. – Луцьк: Видавництво ВДУ, 1996. – 164 с. Зязюн І.А. Дж. Морено і А. Макаренко про соціометрію взаємин у групі // Психологія і педагогіка. – 1998. – № 1. – С. 189. Історія педагогіки /За ред. М. С. Гриценка. – К.: Вища школа, 1973. – 468 с. Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997.– 261 с. Макаренко А.С. Книга для батьків. – К.: Рад. школа, 1973. – 335 с. Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. – 252 с. Розвиток освіти і педагогічної думки на Україні / За ред. М. Д. Ярмаченка. – К.: Виша школа, 1991. – 592 с. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 304 с. Семиченко В.А. Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного життя: Навч. посіб. – К.: Веселка, 1998. – 214 с. Стєльмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1996. – 228 с. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину: Пед. твори в 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т. 2. – 670 с. Сухорський С. Ставлення сучасників А. Макаренка до його соціально-пе-да--го-гічного експерименту // Психологія і педагогіка. – 1998. – № 1. – С. 74. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Знання, 2000. – 653 с. Хілліг Г. Подряпини на образі «видатного педагога» // Радянська школа. –1991 – № 3. – С. 34. Эйдемиллер З. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия, – Л.: Медицина, 1990. – 192 с.

Додатки

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14