Основою моніторингу є система діагностики, яка передбачає необхідний набір критеріїв (узагальнених показників).
3. Теоретичний аналіз результатів, формулювання висновків і педагогічних рекомендацій, упровадження їх у практику. Цей етап завершує дослідження. З'ясувавши, що гіпотеза не підтвердилася, дослідник змушений висунути нову і відповідно до неї здійснити нове дослідження. Про успішність дослідження свідчить використання його результатів у теорії і практиці дошкільного виховання.
Педагогічне дослідження у сфері дошкільної педагогіки має такі суттєві особливості, зумовлені його об'єктом:—
особистість дитини перебуває на стадії становлення, тому дослідження повинно сприяти її розвитку;—
оскільки кожне досліджуване явище, що розвивається, пов'язане з іншими, то його необхідно вивчати послідовно, зважаючи не лише на окремо взяті параметри, а й на їх зв'язок з іншими аспектами розвитку;—
дослідження проблем дошкільної педагогіки, як правило, здійснюється в умовах реального педагогічного процесу;—
вивчення особливостей виховання і розвитку дитини має відбуватися з відома батьків і педагогів.
Необхідною умовою успіху педагогічного дослідження є його зв'язок із практикою. Специфіка його зумовлена нерівномірністю перебігу процесів виховання і розвитку, непередбачуваністю їх результатів. Дослідження покликане здобути різнобічні дані про динаміку розвитку педагогічного явища з огляду на умови, в яких воно функціонує. Результати педагогічного дослідження, як правило, потребують тривалої перевірки, бо виявляються не відразу. Попри те, саме завдяки таким дослідженням пропонуються і реалізовуються найсуттєвіші нововведення в педагогічну практику.
Отже, головним критерієм ефективності науково-педагогічного дослідження є здобуття нового наукового результату, що є передумовою вдосконалення процесу виховання і навчання дітей.
Література
Бех І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн. — К., 2003.
Выготский Л. С. Проблема возраста // Собр. соч.: В 6 т. — Т. 4. — М., 1984.
Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: Теорія та історія. — К., 1995.
Пльбух Ю. 3. Розумове обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка. — К., 1992.
Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. — 1993. — № 44—46.
Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження. — К., 1995.
Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. — К., 2004.
Довженок Г. В. Український дитячий фольклор. — К., 1974.
Доман Г., Доман Д. Дошкольное обучение ребенка. — М., 1995.
Жерносек І. Педагогічний досвід: головні ознаки і критерії // Рідна школа. — 1999. — № 9.
Запорожец А. В. Основные проблемы онтогенеза психики // Избр. психол. труды: В 2 т. — Т. 1. — М., 1986.
Кононко Е. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. — К., 2000.
Корчак Я. Педагогическое наследие. — М., 1991.
Костюк Г. С. Розвиток і виховання // Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К., 1989.
Кудрявцев В. Т. Смысл человеческого детства и психическое развитие ребенка. — М., 1997.
Кулачківська С. Е., Ладивір С. О. Я — дошкільник: вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку. — К., 1996.
Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. — К., 1990.
Одаренные дети: Пер. с англ. — М., 1991.
Основи національного виховання. — К., 1994.
Передовий педагогічний досвід: теорія і методика / За ред. Л. Л. Mo-мот. — К., 1990.
Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. — К., 1986.
Педагогика: педагогические теории, системы, технологии / Смирнов С. А., Котова И. Б., Шиянов Е. Н. и др. — М., 1999.
Про освіту: Закон України. — К., 1996.
Савенков А. И. Детская одаренность: развитие средствами искусства. — М., 1999.
Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996.
Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике / Сост. О. В. Сухомлинская. — М., 1990.
Сявавко Є. І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. — К., 1974.
Титаренко Т. М. Такие разные дети. — К., 1989.
Фельдштейн Д. И. Социальное развитие в пространстве-времени Детства. — М., 1997.
Ягупов В. В. Педагогіка. — К., 2002.