Інакше кажучи, учитель демонструє перед учнями самий шлях наукового мислення, змушує їх стежити за діалектичним рухом думки до істини, робить учнів як би співучасниками наукового пошуку.

Частково – пошуковий (евристичний) метод призначений поступово залучати учнів до творчої діяльності. За цим методом школярі під керівництвом учителя вчаться розв’язувати проблемні задачі. Насамперед учитель вчить учнів виявляти проблему в цілому або її частини. При цьому він ставить проблемні запитання по ходу викладання навчального матеріалу, демонстрування ілюстрації, картини та ін.

Вчитель може висловлювати свої міркування щодо цих запитань і висловлюваних фактів. Складну задачу може розчленувати на декілька підзадач і тоді розв’язання кожної з них полегшить наближення учнів до її виконання. Іноді вчитель проводить евристичну бесіду, яка складається із серії взаємопов’язаних запитань, кожне з яких є кроком на шляху до розв’язання задачі. І в першому, і в другому випадку вчитель спрямовує учнів на пошуки способу розв’язання не цілісної задачі, а окремих її елементів, що в сукупності ведуть до вирішення поставленої проблеми.

Наприклад, щоб розкрити сутність поняття “план місцевості”, вчитель разом з учнями з’ясовують істотні ознаки, які складають його зміст. Однією з таких ознак є те, що “план місцевості - це зображення невеликої ділянки земної поверхні”. Ця істотна ознака поняття виділяється в процесі евристичної бесіди.

- Уявіть собі, що ми піднімаємося на аероплані вище і вище над місцевістю. Чи змінюватимуться її розміри? Як?

- Які об’єкти на місцевості ми довше будемо бачити: великі чи маленькі?

- Таким чином, з висотою розміри місцевості збільшуються. А що ж відбувається з кількістю бачених на ній об’єктів? Чи бачимо ми на великій висоті невеличкі будівлі, поодинокі дерева, вузькі стежки, маленькі струмочки?

- Отже, якими повинні бути розміри місцевості (великими чи малими), щоб на її плані зобразити більше побачених об’єктів?

Учні в даному випадку застосовують знання про розширення горизонту і збільшення лінії горизонту з висотою і разом з учителем доходять висновку, що чим більшу за розмірами місцевість ми бачимо, тим менше бачимо на ній необхідних природних і створених людиною об’єктів, і навпаки. Таким чином, щоб більше на плані зобразити об’єктів, потрібно охоплювати менші розміри місцевості.

- Отже, план місцевості, це креслення великої чи невеликої ділянки земної поверхні? (Невеликої).

- Це перша істотна ознака поняття “ план місцевості”.

Щоб довести це, вчитель демонструє декілька планів місцевості та обговорює їх разом із учнями. Шляхом організації розумової діяльності з’ясовуються інші істотні ознаки плану місцевості.

Дослідницький метод, як і інші розглянуті методи проблемного навчання, є способом організації творчої діяльності учнів, яка зумовлюється навчальним проблемним завданням. Але відмінність діяльності учнів, організованої цим методом полягає у самостійному розв’язанні цілісної проблеми. Це означає, що учні самі виконують всі етапи процесу розв’язання проблеми, починаючи з усвідомлення пізнавального протиріччя. Обов’язковою передумовою використання цього методу є засвоєння учнями умінь виконувати всі ці етапи в їх логічній послідовності, а саме : створення проблемної ситуації, висловлення передбачення для керування діяльністю школярів, доведення правильності передбачення, аналіз виконання навчально – дослідницького завдання ( учні роблять загальний висновок і порівнюють його з визначеними цілями).

Наприклад, під час формування поняття “географічна карта” вчитель показує учням два однакових за розмірами чистих листки паперу і запитує:

-“ Чи можна на одному з них зобразити план місцевості вашого населеного пункту, а на другому – територію нашої держави? Якщо ні – то чому? Якщо так – то за яких умов?”

Під час формування поняття “компас” можна поставити таке проблемне запитання, яке потребує дослідження.

- Вам відомо, що червоний колір – теплий, а синій холодний. Чому одна частина стрілки компаса червоного кольору, а друга синього? і т. п.

Схарактеризовані методи дають можливість учителеві керувати розумовими діями учнів, розвивати їх мислення в процесі формування географічних знань, умінь і навичок.

За джерелами знань методи навчання поділяються на словесні, наочні і практичні.

Словесні методи навчання

До словесних методів навчання географії відносяться: розповідь, бесіда, диспут, конференція.

Розповідь доцільно застосовувати, коли треба підкреслити характерні риси географічного об’єкта або явища, життя і побуту населення, розкрити історію географічних відкриттів, повідомити про визначні події сучасності і т. п. Під час розповіді вчитель виконує дві функції: розкриває навчальний зміст і керує навчально – пізнавальною діяльністю учнів. Друга функція часто залишається поза увагою.

Викладений зміст може запам’ятовуватися учнями механічно або засвоюватися ними свідомо. Важливо останнє. Однак це можливо лише в ході активної пізнавальної діяльності. Для її забезпечення необхідно, щоб керівна функція учителя здійснювалася через організацію і стимулювання пізнавальних процесів, контроль за ними та їх регулювання і коригування.

Важливим для керівництва розповіддю є:

Розповідь – опис будується на змісті, який містить інформацію про конкретний предмет, явище або групу об’єктів. Вона передбачає формування уявлень.

Розповідь – пояснення будується на матеріалі, який містить теоретичні положення про суть предметів і явищ, внутрішні взаємозв’язки і залежності між ними.

Бесіда –це складний спосіб організації пізнавальної діяльності учнів. Особливість цього методу навчання полягає в тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитань і відповідей.

За структурою побудови бесіди бувають: катехізичні та евристичні.

У катехізичній бесіді передбачаються короткі відповіді учнів на запитання вчителя, який виявляє в основному знання ними фактичного матеріалу. Запитання при цьому не