зв’язані між собою логікою міркування і не ведуть учнів до розв’язання якої-небудь проблеми. Цей вид бесіди здебільшого застосовується для перевірки знань і умінь, закріплення і повторення матеріалу.
Еврестична бесіда характеризується тим, що учитель ставить перед учнями проблему і з допомогою навідних запитань та додаткової інформації примушує їх відтворювати раніше набуті знання, а також, шляхом логічних міркувань, самостійно підійти до розв’язання цієї проблеми. Запитання ставляться з таким розрахунком, щоб відповіді на них наближали мету бесіди. Еврестична бесіда вимагає від учителя доброї обізнаності з свого предмета або теми, що вивчається. Взагалі вона потребує широкої і глибокої ерудиції, винахідливості, уміння вести діалог, дискусію.
Вимоги до запитань бесіди:
запитання мають бути конкретними за змістом, тобто учень повинен розуміти, про який об’єкт запитує вчитель і що саме про нього треба розповісти;
слід уникати альтернативних запитань (наприклад, ”Спекотне чи холодне літо в степах?“);
запитання не повинні бути подвійними чи потрійними, особливо такими, що стосуються різних об’єктів або різних сторін одного предмета, явища, їх несумісних ознак, властивостей (наприклад, “Які властивості має торф, як його видобуває і використовує людина?“);
не можна в запитання включати невідомі або мало відомі терміни, повторювати запитання декілька разів у різних формулюваннях і т ін.
Лекція - словесний метод, який використовується в основному на уроках географії в старших класах. Ним доцільно розкривати зміст вступних і підсумкових тем, для яких характерне висвітлення проблемних питань, оціночні судження, більш широке встановлення зв’язків із сучасністю. В економічній і соціальній географії мають місце оглядові лекції.
Лекція вимагає серйозної самоосвітньої підготовки вчителя. Він повинен відібрати матеріал, доповнити його новими даними, пов’язати з сучасністю, продумати прийоми розкриття причин, зв’язків, забезпечити її науковість та досягнення розвивальної і виховної мети.
Кожна лекція складається із вступу, основної частини і висновків.
Наочні методи навчання
Одним з найпоширеніших наочних методів навчання є спостереження.
Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль.
Шкільна програма передбачає таку систему спостережень в природі і трудовій діяльності людей, яка найбільше відповідає курсу географії. Одні спостереження проводяться щодня ( за погодою ), інші – раз на місяць (вимірювання висоти сонця над горизонтом ), окремі епізодично (за місячним чи сонячним затемненням ).
Послідовність в організації і проведенні спостережень
пояснити значення спостережень, їх мету, розповісти про зміст спостережень і ознайомити учнів з інструкцією щодо їх проведення;
навчити користуватися приладами й інструментами, які використовуються під час спостережень, вести записи в щоденниках і обробляти результати спостережень;
допомогти учням в узагальненні матеріалів спостереження.
Є такі географічні явища, які учні не можуть безпосередньо спостерігати в природі, але їх можна моделювати і демонструвати на дослідах.
Навчальний дослід – це елементарний навчальний експеримент Він дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які в природі сприйняти безпосередньо неможливо.
Правила, яких слід дотримуватися під час проведення досліду:
при плануванні уроку учитель повинен передбачати у зв’язку з якими питаннями буде проведено дослід, визначити його основні етапи;
для активізації мислення учнів і перевірки розуміння ними досліду треба ставити запитання до всього класу, перевіряти правильність записів, замальовок;
спрямовувати діяльність учнів на самостійне пояснення досліду і підводити їх до самостійних висновків;
досліди доцільно супроводжувати не тільки схематичними малюнками і записами на дошці, а й демонструванням наочних посібників;
проведення досліду не повинно забирати багато часу;
перед проведенням досліду обов’язково перевірити прилади і обладнання.
Практичні методи
До практичних методів навчання географії відносять суспільно корисну
працю учнів, їх виробничу практику. Суспільно корисна праця благотворно впливає на формування особистості учнів, привчає їх поважати працю інших і свою, бережливо ставитися до продуктів праці. Під час виробничої практики здійснюється зв’язок шкільного навчання з життям. Учителі спрямовують роботу учнів на озеленення території, вивчення водних джерел своєї місцевості, охорону рослинних і тваринних ресурсів, боротьбі з ярами, допомогу старшим на виробництві і т. ін.
Література:
Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі : Навчально- методичний посібник. - К. : Стафед - 2, 2000. 320с.
Шипович Є.Й. Методика викладання географії: Навчальний посібник для студентів географічних факультетів університетів. - К. : Вища школа, 1981.-174с.
Душина И.В.; Понурова Г.А. Методика преподавания географии: Пособие для учителей и студентов педагогичных университетов и институтов . - М. : Просвещение, 1996. - 192с.
Методика обучения географии в средней школе: Пособие для учителей /Под редакцией И.С.Матрусова.- М. : Просвещение, 1985.- 256с.
Методика обучения географии в средней школе: Учебное пособия для студентов пед. институтов по географ. спец.. /Под ред. Л.М. Панчешниковой.- М. : Просвещение, 1983.-320с.
Дьяконов К.Н. и др. Современные методы географических исследований: Книга для учителя.- М. : Просвещение, 1985-256с.