Приводом для бесіди може бути і необхідність в індивідуальній пораді: учень відстає від товаришів по хворобі, не засвоїв щось з програми, батькам радять, чим і як займатися з ним вдома, на що особливо звернути увагу. Добре, якщо вчителеві зайвий раз вдається побувати у такого учня вдома, поговорити з батьками і дати їм конкретну пораду, підбадьорити дитину, передати йому привіт від товаришів, а можливо, і невеликий подарунок, зроблений їх руками [28; 105].

Вирішивши, що необхідно поговорити з кимсь з батьків, вчитель заздалегідь Домовляється про зручний для них час і місце. Коли батьки самі звертаються за порадою, вчитель, якщо не може відповісти на питання відразу, пропонує відкласти бесіду, щоб підготуватися і вже тоді дати кваліфіковану рекомендацію. До таких заздалегідь призначених бесід треба ретельно готуватися. Досвід шкіл показує, що добре визначити консультативний день і годину – раз в тиждень, в місяць. Це зручно батькам і поступово входить в звичку періодично спілкуватися з вчителем.

Розмовляючи з батьками про нестачі учня в поведінці, його вчинки, не треба обмежуватися констатацією фактичного становища справ і пропозицією "вжити заходів" або "суворі заходи". З одного боку, це замість користі може шкодити, штовхнувши розгнівану маму і обуреного тата до необдуманого застосування заходів покарання. В. А. Сухомлинський з цього приводу говорив, що саме в початкових класах треба гострозоро стежити, "щоб у матері не робилося жорстоким серце, а у дитини не потухло бажання бути хорошим" З іншої сторони, такі заяви кажуть про неспроможність вчителя, який як би признається у власній безпорадності. У таких випадках краще в спокійній обстановці разом з батьками обговорити ситуацію, що створилася і постаратися визначити спільну лінію впливу на учня. Не можна просто вказувати батькам на недоліки, проступки їх сина або дочки. Треба при цьому давати конкретні поради, за допомогою яких сім'я зможе вплинути на дитину. Відчуваючи увагу вчителя, його доброзичливість, значення, якого він надає питанням виховання, батьки поступово і самі починають більше приділяти уваги дітям, частіше заходити в школу, охоче розмовляти про навчання і поведінку своєї дитини.

Часто в школах спостерігається практика, коли для бесіди запрошуються тільки ті батьки, діти яких чимось провинилися. Це невірно. У цьому випадку кожна передбачувана зустріч з вчителем викликає неспокій, збентеження, а іноді і роздратовує. Плануючи бесіди, вчитель повинен вийти з того, що спілкування з батьками не повинне обмежуватися повчаннями, зауваженнями. Бесіди повинні бути взаємно цікавим, частіше приємним обміном інформацією, природним видом зв'язку батьків і школи.

Підвищену увагу в бесідах треба приділяти батькам тих учнів, у яких не виявляється великих здібностей до навчання, навіть при зразковій старанності і старанні. У таких учнів, часто, при вдумливому відношенні до них старших, виявляються здібності до різної позаучбової діяльності: музиці, танцям, різним видам ручної праці, моделюванню, спорту, малюванню, співу і т. д. Якщо вчитель помічає в учня які-небудь здібності, потрібно звернути на це увагу батьків, з тим щоб вони постаралися розвинути їх, створивши з сім'ї відповідні умови. Часто це не тільки не заважає навчанню, а, навпаки, стає основою, на якій розвивається і формується інтерес до занять в школі, до праці.

Не можна розмовляти з батьками в присутності дитини, якщо не упевнені, що ваша похвала або осуд сина або дочки сприйметься правильно.

Часто бесіди з батьками допомагають знайти правильний підхід до учня – адже близькі добре знають його і можуть багато що підказати, допомогти визначити причину того або іншого вчинку [28; 107].

Отже, навчання учнів в початкових класах – найбільш сприятливий період як для ефективного впливу школи на сім'ю, так і для залучення батьків до безпосередньої активної участі в учбово-виховному процесі.

2.3. Вивчення системи виховної роботи сім’ї та школи в сучасній практиці родинно-шкільного виховання

Дослідження практики родинно-шкільного виховання здійснювалось на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 міста Луцька.

Спільна робота школи і родини у цій школі ґрунтується на принципах гуманістичної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків, ретроспективності, педагогізації батьків.

1. Принцип пріоритетності підкреслює величезне значення сім'ї у фізичному й духовному становленні особистості й суспільства. Родинне виховання є природною і постійно діючою ланкою виховання. У сім'ї закладається основа особистості: її світогляд, національна самобутність, моральність та інші важливі якості і властивості. Тому без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у суспільному вихованні підростаючих поколінь.

2. Принцип громадянськості ґрунтується на усвідомленні педагогами і батьками місця кожної сім'ї у суспільно-державній системі. Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ – поняття, що розкривають природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості.

3. Принцип демократизму означає встановлення партнерських взаємин між школою і сім'єю у вихованні дітей. Сьогодні батьки можуть брати участь у вирішенні тих питань, до яких традиційно їх не допускали, – вибору предметів для навчання, визначення обсягів їх вивчення, складання навчальних планів, зміни термінів і тривалості навчальних семестрів і канікул, вибору профілю школи, виробленню внутрішкільних статутів, розробці системи заходів по забезпеченню дисципліни, праці, відпочинку, харчування, медичного обслуговування школярів, системи заохочень і покарань тощо.

Основну роботу з батьками школа проводить через батьківські об'єднання, які