затримки психічного розвитку малюка.
2. Дефіцит материнської ласки , тепла; недостатній догляд за дитиною або розлад у сімейних стосунках, що призводить до несприятливих зрушень функціональних систем немовляти та знижує тонус його центральної нервової системи.
3. Стан здоров'я: часті захворювання стають причиною астенії першокласника (підвищується стомлюваність, знижується працездатність тощо).
4. Недостатній розвиток мовлення, логічного та абстрактного мислення, просторової уяви, пам'яті, невисокий рівень абстрагування, низька швидкість реакції та ін.
5. Слабка моторика дитини.
6. Низька інформованість про навколишній світ, його явища, людей та їхні взаємини.
7. Некомунікабельність.
8. Надмірна батьківська опіка, яка сприяє розвитку різних комплексів у дитини: невпевненість у собі, несміливість, нерішучість, замкнутість тощо.
9. Невідповідність вимог учителя чи батьків можливостям учня та ін.
формою проведення батьківських зборів можна обрати диспут: "Чому дітям буває важко вчитися?", на якому класовод, поставивши ті чи інші запитання та вислухавши батьків, допоможе їм зробити певні висновки.
Питання: – Чи можуть несприятливі умови розвитку ембріона в утробі матері вплинути в майбутньому на успішність дитини в школі?
Висновок: Вживати алкоголь, нікотин, наркотики чи ліки шкідливо, бо це призведе до затримки психічного розвитку дитини. Якщо ви помітили зрушення нервової системи у вашого малюка, то необхідно приділяти йому особливу увагу, бути з ним чуйним, дбайливим та терплячим.
Така форма роботи допоможе батькам краще усвідомити свою роль у процесі навчання і виховання власних дітей та зробити певні висновки стосовно труднощів, з якими їхній син чи донька можуть зіткнутися в школі.
Школа розробила методичні поради:
приділяти увагу розвиваючим іграм;
не підвищувати голос і не карати "класичними" методами;
дати зрозуміти дитині, якщо вона цього заслуговує, що ви задоволені нею тощо (див додаток В).
По даній темі проведено ряд педагогічних досліджень.
Проводилися батьківські збори на тему "Я і моя дитина”. Вони мали на меті встановити роль батьків у вихованні своїх дітей, а також можливість співпраці батьків і педагогів. Ми спостерігали за ходом проведення цих зборів
В результаті зборів було встановлено, що більшість батьків мало займаються проблемами своїх дітей, а також те, що в більшості випадків вихованням дітей займається мати.
Ці батьківські збори мали дуже великий вплив. Батьки надзвичайно зацікавились проблемами сімейного виховання, адже не маючи часу і такої інформації, яку вони отримали, вони зовсім не звертають увагу на дитину. Їх цікавість проявлялась у тому, що хоч і з соромом, але відверто відповідали на всі запитання. В кінці батьківських зборів звернулися з проханням допомогти порадою. Такі декілька усних порад було сформульовано спільними зусиллями. Батькам було наведено декілька прикладів негативного впливу батьків на дітей, взятих із періодичних видань.
В результаті проведеної роботи дуже багато взято для себе і стало у пригоді молодим батькам.
Зроблено висновки, що для успішної реалізації завдань виховної роботи вагоме значення має участь батьків у діяльності школи. В ході цих зборів батькам надали методичні поради щодо оцінювання успіхів у навчанні своїх дітей (див додаток В і Г).
Отже, в школі № 9 міста Луцька проводиться робота, спрямована на співпрацю шкільного педагогічного колективу з батьками учнів з метою покращення ситуації по вихованню дітей.
Висновки
Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики – проблему роботи з батьками у сучасній школі. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою виховання дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:
1. Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ, – такий шлях розвитку кожної людини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості. Родинне виховання – це природна і постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя. Тому у своїй виховній діяльності система освіти має спиратися на сім'ю, підвищувати її психолого-педагогічну культуру, активно впливати на взаємини між її членами.
2. Метою роботи вчителя з батьками учнів є необхідність організації безперервності виховуючого впливу протягом всього періоду життя дитини. Необхідність безперервності цього процесу диктується можливістю запобігання виникнення суперечностей між засадами виховання в сім’ї та засадами виховання в школі.
3. Основними завданнями родинного виховання є:
виховання фізичної й морально здорової особистості, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу), повноцінного психічного та духовного її становлення, формування навичок здорового способу життя;
створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості, належних умов для розвитку почуттів;
засвоєння базових моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, здатності піклуватися про молодших і немічних;
забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, рідної мови, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості;
виховання поваги до законів, прав і свобод людини, розвиток громадянської і соціальної відповідальності;
залучення дітей до світу знань, виховання поваги до науки, школи і вчителя, розвиток прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;
включення в спільну побутову та господарську діяльність, розвиток рис творчої працелюбної особистості, формування почуття власності та навичок господарювання;
формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти прекрасне і потворне в мистецтві і житті, забезпечення умов для практичної творчої діяльності дітей;
статеве виховання дітей, розвиток моральної чистоти, поваги до жінки, почуття дружби, кохання, підготовка до подружнього життя, прищеплення навичок виховання дітей в сім'ї;
розвиток внутрішньої свободи, здатності до об'єктивної самооцінки і саморегуляції поведінки, почуття власної гідності, поваги до себе, відповідальності за свої вчинки, здатності до морального самовдосконалення.
4. У практиці сучасної початкової школи використовують найрізноманітніші форми і