Праця в розумінні Ушинського – джерело всіх людських радощів і щастя, в ній зосереджена животворяща духовна сила, яка пробуджує людську гідність. І цієї духовної сили, породженої працею, не купити за все золото світу. А тому, любі батьки, зробіть для себе із цих важливих положень правильні висновки.

Пізнавальна активність – основа розумового і духовного багатства особистості. У процесі пізнавальної діяльності людина здобуває знання про природу, суспільство та їхні закономірності, а також про саму себе.

Якщо в дитячому лексиконі не звучить, якщо відсутнє в запитаннях дітей слово "Чому?", батьки, вчителі та керівники шкіл мають бити на сполох: "Чому не звучить "чому"? Ці слова взяті нами з директорського зошита В. О. Сухомлинського. Якось, побувавши на уроці літератури, він занепокоївся: "Немає запитань до вчителя". А це безпомилковий барометр спаду цікавості до предмету, до знань, до навчання. І, що особливо прикро, – з боку найкращих учнів [32, 94-111].

В. О. Сухомлинський застерігав батьків та вчителів: "Пам'ятайте, що пустун, у якого про все є власна думка, на все свій погляд, – то ваше щастя; а безвільний, як тінь, вихованець, у якого власні думки вибиті з голови вашими сильними засобами впливу, який беззастережно в усьому підкоряється вам, – то нещастя ваше". Сильні і вольові засоби впливу батьків, що ламають волю дитини, роблять її безвільною, безініціативною, байдужою і нерідко безсердечною та жорстокою людиною, готовою переступити через біду ближнього в ім'я власних гараздів [32, 94-111].

Виховання у дітей стійкої пізнавальної потреби, розвиток у них пізнавальних інтересів завжди були актуальною проблемою. Особливої ваги набувають вони сьогодні, в період національного відродження України, коли ринкові умови розвитку економіки, обставини життя вимагають знань, ініціативи, заповзятливості, поінформованості, конкурентоспроможності. Постійне й інтенсивне нагромадження знань вимагає від людини не тільки природної допитливості, а й здатності аналітичне, творчо, активно мислити, вміння добирати потрібну інформацію.

Великий вітчизняний педагог К. Д. Ушинський особливу увагу звертав не тільки на те, що читати, але й на те, як розуміти прочитане. Безсистемне, невпорядковане, поверхове читання нічого не дає, крім шкоди. Розвинути в дітей звичку до серйозного, вдумливого, систематичного читання, виховати культуру читання не менш важливо, ніж навчити їх вибирати гарні, потрібні книги [32, 94-111].

Які книги зібрані у вашій хатній бібліотеці? Яку службу вони несуть? Чи вони є просто прикрасою і натяком на високий культурний рівень сім'ї? Чи читаєте ви, батьки, книги разом з дітьми? Чи обговорюєте з ними прочитані книги? Замислитися над цими питаннями мають усі батьки. В. О. Сухомлинський називав сімейне зібрання книг "Золотою бібліотекою Дитинства і Юності" і заповідав: "Найживотворніше джерело, яке живить родинний струмок культури, – книга... Найбезціннішим духовним багатством кожної родини є сімейна бібліотека... Стало традицією передавати бібліотеку в спадщину – батьки передають книжки синам і дочкам як найбезцінніший скарб... Книга, яка ввійшла в духовне життя сім'ї, – то ніби промінь, який освітлює майбутнє і батькам, і дітям". [32, 94-111]

Особливе місце в теоретико-педагогічних працях Макаренко другої половини 30-х років зайняла проблема сім'ї і школи. Питанням сімейного виховання він присвятив "Книгу для батьків".

"Виховання є процес соціальний в самому широкому значенні, – нагадує Макаренко в першому розділі "Книги для батьків". – Виховує все: люди, речі, явища, але передусім і більше усього – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги". "Діти – "квіти життя", – проти цієї відомої метафори Макаренко не заперечує. Але він застерігає від уподібнення "кольорів життя" розкішному декоративному букету, яким милуються, випускаючи сентиментальні ахи і охи. "Ні, наші діти зовсім не такі квіти... – переконано вигукує Макаренко, – це не букет, це прекрасний яблуневий сад... Важко, звичайно, не милуватися таким садом, важко йому не радіти, але ще важче не працювати в такому саду". І тому, закінчує свою думку Макаренко, "давайте будемо садівниками" [18; 6].

"Книга для батьків" – твір своєрідного, незвичайного жанру. Це одночасно і педагогічний трактат і художнє оповідання. Публіцистичні і науково-теоретичні розділи зміняються розгорненими розповідями або невеликими зарисовками, що грають роль художніх ілюстрацій до тих або інших педагогічних проблем.

Але було б невірно розглядати "Книгу для батьків" як деяке зведення педагогічних правил, як підручник, що пропонує вичерпні відповіді на завиванні складні питання сімейного виховання. "… Важко сподіватися, – говорив Макаренко на одній із зустрічей зі своїми читачами, – що по книзі можна навчитися виховувати, але навчитися мислити, увійти в сферу думок про виховання, мені здається, можна. Я тільки на те і розраховував, що ця книга допоможе читачам самим, на прикладах, задуматися над питаннями виховання і прийти до тих або інших рішень" [18; 6].

Людина ніколи не повинна забувати, що й сама вона – частина природи і що лише вона може допомогти природі, зокрема тим, що берегтиме ліси, поля, не забруднюватиме водоймищ, землі, прагнутиме зберігати екологічну рівновагу. Земля – не просто планета, а наш єдиний дім. Ось чому дбати про природу, любити природу – означає бути патріотом своєї Вітчизни.

Розділ 2. Шляхи вдосконалення спільної виховної роботи сім’ї та школи на сучасному етапі

2.1. Форми та методи роботи з батьками учнів

Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ, – такий шлях розвитку кожної людини, формування її національної свідомості