Реферат на тему:
Методичні прийоми і засоби викладання і навчання
План
1. Методика формування прийомів учбової роботи
2. Прийоми навчання і пізнавальні уміння
3. Прийоми і засоби викладення головних історичних фактів.
4. Прийоми і засоби викладення неосновних історичних фактів
1. Методика формування прийомів учбової роботи
Викладаючи учбовий матеріал досвідчений вчитель уже на перших уроках починає знайомити учнів з найбільш простими, але разом з тим і необхідними прийомами учбової роботи. Він називає прийом, зайомить учнів з особливостями його застовування, характеризує його сутність. Після цього учні пробують його реалізувати. В більш старших класах вчитель в доповнення до цього знайомить учнів з логічною структурою прийому (тобто з порядком розумових дій). Відомості про прийом конкретизуються прикладами. Для цього використовується матеріал пов`язаний з вивченням того чи іншого прийому.
Після введення прийому починається період вправ: учні спочатку впізнають знайомий прийом у викладенні вчителя, називають його, пояснюють чому він був використаний у даному конкретному випадку. Потім за відомим їм зразком застосовують його при закріпленні знань. І так вони діють до засвоєння прийома, до перетворення його в пізнавальне уміння.
Робота по засвоєнню учнями технології застосування основних учбових прийомів проводиться у 5-8 класах. Насамперед учні знайомляться з прийомами словесного викладу учбового матеріалу. По мірі ознайомлення з ними вчитель вводить в навчальний процес такі письмово-графічні прийоми як складання календарів історичних подій, хронологічних і синхроністичних таблиць, робота із словником незнайомих слів, простих і складних планів теми, заповнення порівняльно-узагальнюючих та інших таблиць, заповнення логічних схем, робота з учбовими і контурними картами.
По мірі оволодіння учнями зазначеними прийомами вчитель навчає їх вмінню застосовувати їх не тільки при відтворенні, але й при творчій, пошуковій діяльності, спочатку в роботі з простим, а потім і складнішим матеріалом.
У старших класах вчитель звертається до навчання учнів прийомам учбової діяльності в тих випадках, коли в клас влилося багато нових учнів, які не володіють ними, або коли в попередніх класах учні не оволоділи ними. Крім цього на базі більш простих прийомів, засвоєних у середніх класах формуються значно складніші прийоми.
При вивченні великого по об`єму і складного учбового матеріалу, в старших класах з допомогою умінь складати розгорнуті тезові плани виробляється прийом тезування, а потім і конспектування. На підставі умінь накреслювати і заповняти однолінійні логічні схеми – ланцюжки відносно простих причинно-наслідкових зв`язків формується прийом складання двох- і трьохлінійних логічних схем, які позначають складні переплетення причинно-наслідкових, в тому числі закономірних зв`язків між великим числом нерідко суперечливих історичних подій і явищ.
Важливу роль у вивченні історії відіграють письмово-графічні прийоми навчання. Шкільна практика показує, що учні успішно засвоюють їх при роботі з підручником, іншими друковано-словесними текстами, з картою. Ці засоби навчання дозволяють багатократно звертатися до одного і того ж учбового матеріалу, і тим самим формувати навики володіння прийомами.
Практичне застосування письмових і графічних прийомів вимагає багато часу. Тому коли учні засвоюють нескладні прийоми вчитель паралельно і поступово вводить елементи більш складних прийомів. Так в процесі оволодіння прийомами складання простого плану вчитель знайомить учнів з елементами складного плану, а під час роботи із складним планом із елементами конспектування. Причому намагається сформувати уміння конструюти їх не лише на папері, а й у словесній формі.
Перенос нескладних прийомів у внутрішню розумову діяльність допомагає учням легше засвоювати більш складні письмово-графічні прийоми. Оперуючи складними прийомами учні частину розумових дій виконують у внутрішній розумовій формі, що полегшує і значно прискорює процес виконання письмових і графічних робіт.
Так, щоб скласти письмові тези, учні спочатку про себе аналізують учбовий матеріал, виділяють і співвідносять між собою компоненти смислового історичного плану. Складений в уяві план допомагає учням швидше і чіткіше зробити тезові записи.
2. Прийоми навчання і пізнавальні уміння
При складанні складних логічних схем кожну лінію схеми учні проектують у власній уяві, а тоді із створених в уяві конструкцій у письмово-графічній формі створюють складну схему. Проілюструємо це на прикладі складання схеми, яка допомагає засвоїти історичну закономірність виникнення перших суспільних класів і держав.
Вивчаючи з учнями історії стародавнього світу і середніх віків вчитель неодноразово використовує логічні схеми. При цьому він спочатку вчить їхньому відтворенню, а вже потім аналізу і колективному складанню логічних схем. В результаті учні засвоюють закономірності переходу від первіснообщинного ладу до класового. Одночасно вони оволодівають уміннями засвоювати ці закономірності з допомогою логічних схем. Так, у 7 класі після вивчення теми «Виникнення і розквіт Київської Русі» вчитель підводить учнів до узагальнення теоретичних знань про процес утворення держав і класів. Одночасно учні оволодівають умінням осмислювати закономірні зв`язки з допомогою логічної схеми.
Шляхом еврістичної бесіди учні формулюють і записують початкову ланку логічної схеми, тоді (базуючись на попередніх знаннях і схемах ще з 6 класу) самостійно створюють в уяві перший ряд причинно-наслідкових зв`язків. Після бесіди з ними вчителя, яка має за мету уточнення і систематизацію цього ряду, учні створюють в уяві другий ряд причинно-наслідкових зв`язків. Спроектовані в уяві ряди причинно-наслідкових зв`язків вони відображають у письмово-графічному вигляді.
Прийоми навчання і уміння повинні поступово ускладнюватися. Це диктується тим, що лише при умові постійного підвищення складності учбової роботи відбувається інтелектуальний розвиток учнів. Ускладнення учбової роботи відбувається за кількома напрямками:
а) насамперед ускладнюється зміст і збільшується об`єм історичного матеріалу який вивчається;
б) поступово ускладнюються прийоми розумової діяльності, які складають внутрішню сторону прийомів навчання. Спочатку формуються прийоми,