істотні ознаки, частини;
б) зіставити об’єкти, визначити подібні та відмінні ознаки, частини;
в) зробити висновок, що в об’єктах подібного і що відмінного.
Алгоритм пропонується в готовому вигляді або складається разом з учнями. Він може бути записаним на таблиці або дошці, щоб учні зіставили знання з практичним виконанням кожної операції, краще запам’ятовували їх послідовність та оволодівали термінологією.
У процесі оволодіння умінням порівнювати скорочується кількість операцій, які промовляються вголос (“порівнювати – це означає”).
Щоб активізувати прийом у внутрішньому мовленні, вчитель спонукає до його згадування, не вимагаючи відповіді.
Для формування уміння порівнювати пізнавальні завдання будуються з урахуванням змісту і цілей уроку. Система таких завдань повинна різнобічно ускладнюватися: за кількістю ознак, що порівнюються; за характером об’єктів, зокрема спочатку порівнюються конкретні, наочні, а потім абстрактні поняття.
Зазначимо, що при побудові завдань на порівняння необхідно вказувати основу для виконання цих дій, що дає можливість отримувати той результат, який необхідний в конкретній ситуації. Наприклад, “порівняйте гори Карпати і Кримські гори за висотою; порівняйте материкову і океанічну кору за її будовою” і т.д.
Ставлячи завдання на порівняння, вчитель часто не отримує бажаної відповіді. Це відбувається тому, що:
не вказується основа для порівняння;
щоб отримати бажаний результат учням необхідно виконати всі операції у відповідності з конкретними об’єктами. Вчитель повинен знати, чи зможуть вони зробити це самостійно. Якщо вони недостатньо володіють прийомом, то учитель керує процесом через актуалізацію алгоритму в повному або скороченому вигляді;
якщо ознаки для порівняння нові, то вони спочатку засвоюються учнями, а якщо відомі – актуалізуються. Важливо, щоб діти могли називати ці ознаки, тобто володіти запасом необхідних слів і термінів;
поняття порівнюються тоді, коли вони осмислені, тобто школярі розуміють їх зміст і при потребі конкретизують кожну істотну ознаку;
у деяких завданнях не вказуються для порівняння, яку необхідно виконати, а вимагається тільки її результат, тому учні не знають, що їм потрібно зробити, щоб відповісти на запитання такого типу : “Як змінюється тривалість дня і ночі з настанням осені?”
Уміння виділяти істотні ознаки
Навчити учнів виділяти істотні ознаки означає сформувати в них уміння бачити те загальне, яке постійно повторюється в об’єкті або групі об’єктів.
(“приріст населення”, “природний приріст населення” – загальне “збільшення кількості населення”), а істотні ознаки кожного з понять.
Щоб виділити істотні ознаки, потрібно порівняти об’єкти, явища чи поняття і у виділених ознаках знайти ті без яких об’єкт чи явище не може бути самим собою, властиві тільки йому.
Щоб виділити істотні ознаки в об’єктах і явищах природи, встановити взаємозв’язки між ними, застосовують схеми, схематичні малюнки, таблиці, статистичний матеріал та ін.
Уміння встановлювати причинно – наслідкові зв’язки
Важливе значення у формуванні системи географічних знань має вміння учнів виявляти і встановлювати зв’язки і залежності між їх компонентами: фактами, уявленнями, поняттями, закономірностями.
Найпоширенішими в курсі географії є причинно – наслідкові зв’язки, які встановлюються між об’єктами живої та неживої природи. Їх система включає залежності між :
а) погодою і висотою Сонця; елементами погоди; станом водойм, ґрунтів і висотою Сонця в різні пори року – у неживій природі; тектонічними рухами і формами рельєфу і ін.;
б) рослинами і тваринами; рослинами, тваринами та працею людей у різні пори року – в живій природі;
в) живою і неживою природою; життям рослин, тварин, працею людей і Сонцем як джерелом тепла і світла; елементами живої природи і погодою, ґрунтами, корисними копалинами та ін.; пристосування рослин і тварин до сезонних змін та ін.
В учнів розвивається два види причинно – наслідкового мислення: елементарне причинне та узагальнююче причинно – наслідкове. Сутність першого полягає в тому, що одиничні об’єкти або явища причинно зумовлюються іншими одиничними об’єктами і явищами У процесі другого – одиничні об’єкти пояснюються загальними правилами і законами.
Сутність понять “причина” і “наслідок” учні знають з початкових класів.
Залежно від мети і змісту уроку для закріплення цих понять і формування, уміння встановлювати причинно – наслідкові зв’язки використовуються вправи такого типу:
1. Визначте, що відбувається спочатку, а що потім.
Під впливом внутрішніх та зовнішніх процесів відбувається зміна висоти гір та рівнин.
2. Назвіть причину і наслідок.
Тінь від гномона восени довшає тому, що Сонце опускається нижче над небосхилом.
3. Доповніть речення. Назвіть причину і наслідок:
Озера не міліють тому, що . . .
4. Що необхідно визначити, відповідаючи на запитання, причину чи наслідок:
Чому в Сахарі є багато річок, русла яких пересихають?
Як можна пояснити те, що підприємства харчової промисловості, які виробляють хліб зосереджені у густозаселеній місцевості? та ін.
Спочатку в таких завданнях є одна причина і один наслідок, далі учні повинні зрозуміти, що одна причина може мати кілька наслідків і навпаки.
Тому завдання ускладнюються:
1. Назвіть причину і наслідки. Скільки наслідків має причина?
На Південному березі Криму рослини добре ростуть і розвиваються тому, що їм вистачає світла, тепла, вологи та повітря.
2. Назвіть причину і наслідки. Скільки причин має наслідок.
Руйнування гірських систем відбувається під дією води, змін температури, впливу живих організмів, землетрусів.
Зазначені вище завдання носять репродуктивний характер, оскільки побудовані на засвоєних географічних знаннях і виконуються за зразком. Основна їхня мета – засвоєння процесуальних знань ( про спосіб виконання дій) і формування вміння встановлювати причинно – наслідкові зв’язки.
Творчого характеру вони набувають. коли вимагають пошуку причин або наслідку подібній чи новій ситуації, висловлення передбачення про зміст зв’язку між причиною та наслідком і доведення правильності передбачення.
Завдання для оволодіння учнями уміння встановлювати причинно наслідкові зв’язки мають різний рівень складності, оскільки вони передбачають різні за