Реферат на тему:

Методика формування в учнів географічних знань

Вивчення географічних фактів.

Найважливішими завданнями шкільної географії є формування в учнів географічних знань у формі фактів, уявлень, понять, закономірностей , теорій. Відображаючи не однаково географічну дійсність, ці форми знань формуються по-різному.

Факти –це дійсні події, явища, випадки, те що служить для перевірки будь якого положення або висновку. Вживається у значенні: дійсно, правильно, безперечно.

Факти мають різне призначення і можуть :

а) служити базою для окремих висновків теоретичного змісту;

б) бути основою для засвоєння природних і соціально – економічних закономірностей;

в) наводитися для уявлення повноти відомостей про предмет чи явища.

Робота з фактичним матеріалом є складовою частиною діяльності вчителя у процесі формування географічних понять. Проте не треба переоцінювати ролі фактичного матеріалу, що приводить до того, що він становить основний зміст географічних знань, тим більше, що вони засвоюються без зв’язку між собою, без ґрунтування на теоретичні положення. В.Г.Бєлінський стверджував, що “факти без ідеї – мусор для голови і пам’яті”. Тому на уроках географії потрібно дозовано використовувати факти довідкового характеру. Основний принцип підбору фактів – їх групування навколо визначених теоретичних положень.

Варто зауважити, що процес пізнавальної діяльності під час вивчення географії в школі розпочинається із сприймання окремих об’єктів, явищ, предметів, подій, які відбуваються через відчуття окремих ознак або властивостей, що діють на аналізатори суб’єкта. Наприклад, під час першого знайомства зі снігом як одним із видів опадів у дітей утворюються різні відчуття: це колір, температура, форма та ін. Всі ці ознаки самі по собі не існують, а належать конкретному об’єкту – сніжинці.

Тому у свідомості дітей виникає її образ. Як зазначає Т.М. Барбара, наочний образ сприймання відображає об’єкт, який характеризується цілісністю, зв’язками, взаємовідношеннями між якостями, властивостями або його частинами. Всі відчуття синтезуються в цілісний образ, який має свою структуру. При цьому кожна ознака зіставляється з цілим і ним визначається, а цілісний образ залежить від особливостей його частин.

Свідомо сприйняти предмет - означає впізнати і назвати його. На свідомість сприймання предметів і явищ довкілля значний вплив, на думку вчених, має правильно організоване спостереження в природі; спостереження натуральних об’єктів; точне і образне слово вчителя, вправи, які уточнюють сприймання.

Формування географічних уявлень

Формою більш узагальненого, але разом з тим наочного, чуттєвого відображення природи, сходинкою до вищої форми пізнання (абстрактного мислення), яка виникає на основі відчуттів і сприймань є уявлення.

Уявлення – це чуттєво – наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів.

На відміні від сприйняття, уявлення є більше узагальненим образом, оскільки запам’ятовуються не всі ознаки, а найхарактерніші.

Якщо сприймання завжди однозначні, то уявлення бувають одиничними і загальними ( наприклад “береза” , “дерево”).

Кожне уявлення має зміст – тобто ті зовнішні ознаки, властивості і зв’язки чуттєво – наочного образу, які були сприйняті різними ознаками чуття і які створюють цей образ.

Географічні уявлення – це образи географічних об’єктів і територій, що вивчаються в шкільному курсі. Це можуть бути уявлення про будь який географічний об’єкт, який учні бачили (горб, озеро, річка, населений пункт); може скластися уявлення про об’єкти яких учні ніколи ще не бачили, скажімо природа і життя людей будь – якої країни, гори, міста та ін.

Географічні уявлення відрізняються від інших тим, що вони є здебільшого просторовими.

Важливими джерелами формування географічних уявлень є:

місцевість навколо школи, де вчитель організує спостереження в природі і господарській діяльності населення;

різні наочні посібники, стінні картини, відеофільми, кінофільми, діафільми, телебачення, гербарії, різні види карт;

живе слово вчителя: розповідь, опис, пояснення.

Окремі педагоги і методисти (В.Дорн, Б.П.Горощенко, Ф.С.Кисельов, М.М.Скаткін та ін.) звертають особливу увагу на те, що утворення чітких уявлень потребує спеціально організованого навчання.

Відтак ними розроблено таку послідовність етапів формування уявлень:

постановка перед учнями зрозумілої мети спостережень послідовність ряду запитань, які спрямовують увагу учнів на істотні ознаки і властивості того об’єкта чи явища, по який формується уявлення;

порівняння ознаки властивості декількох предметів чи явищ, виявлення в них найсуттєвіших особливостей;

розпізнавання за зовнішніми суттєвими ознаками об’єктів чи явищ природи;

оперування уявними образами без наявності предметів.

Уявлення утворюють основу для формування понять. Чим яскравіші, чим багатші будуть здобуті дитиною уявлення тим чіткішими будуть поняття.

Формування географічних понять

Поняття – це узагальнена форма відображення дійсності, зміст якої в цілому визначається суттєвими ознаками предметів і явищ та відношеннями між ними. Система географічних понять утворює фундамент географічної освіти в школі.

Поняття, як логічна категорія, характеризується двома взаємопов’язаними і взаємопротилежними сторонами, змістом і обсягом. Зміст – це сукупність істотних ознак, взаємозв’язки між якими утворюють структуру поняття, а обсяг – це кількість предметів і явищ які охоплюються даним змістом.

Географічні поняття за змістом поділяються на фізико – географічні; економіко – географічні; .за обсягом - на одиничні та загальні.

Процес засвоєння понять має рід особливостей. Одна з найважливіших полягає в тому, що поняття не можуть бути засвоєнні тільки шляхом заучування визначень.

Результативність засвоєння учнями понять знаходить своє відображення в двох формах: знанням понять і правильне оперування ними. Проте ці форми засвоєння можуть бути в різних відношеннях одна до одної, а саме: