достатньо не розуміє його суті, тобто учень не знає його значення. Тому вчителеві необхідно розширювати коло оперування цим поняттям: одних випадках учитель пропонує завдання, в інших випадках учні самостійно придумують приклади.
В основі будь – якої думки лежить процес оперування поняттями. Тому всі вони повинні бути не формально засвоєними, а осмисленими у процесі активної пізнавальної діяльності.
У психолого – педагогічних дослідженнях терміни “формування поняття”, “утворення поняття”, “розвиток поняття” часто ототожнюються. Однак А.В. Усова під формуванням поняття розуміє заключний етап його утворення, який починається з прийняття предмета, а завершується утворенням абстрактного поняття.
Процес утворення поняття характеризується виявленням основних суттєвих ознак предмета, які утворюють ядро поняття. Розвиток поняття включає в себе виявлення нових властивостей, ознак, зв’язків і відношень даного поняття з іншими, введення його в теоретичну систему понять.
Таким чином формування географічних понять – це окремий спеціально організований процес, який здійснюється як індуктивним так і дедуктивним шляхом.
Інтегруючи результати психолого – педагогічних та методичних досліджень (П.Л. Гальперін, В.В.Давидов, О.Я.Савченко, А.В.Усова, М.М.Шардаков, Г.Є Уварова, О.М. Варакута та ін.) ми виділили наступні етапи формування географічних понять:
мотиваційна і змістова підготовка до засвоєння географічних понять;
організація чуттєвого сприймання предметів та явищ природи;
організація розумової діяльності спрямованої на виділення істотних ознак поняття;
узагальнення і словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном;
введення сформованого поняття в систему географічних знань.
Така послідовність етапів характерна індуктивному шляху формування понять, який переважає у навчанні географії в школі.
Зупинимося на розкриття суті виділених етапів, завдання кожного з них, їх реалізацію.
Завдання першого етапу – забезпечити сталу мотивацію учнів до процесу формування географічних понять. Щоб учні активно включилися у процес формування понять їм варто усвідомити, для чого необхідно засвоїти це поняття, тобто мотив своєї діяльності в процесі його формування. Аналіз педагогічного досвіду засвідчує, що навчально – пізнавальні (внутрішні) мотиви поступаються суспільно особистісним (зовнішнім).У процесі формування географічних понять навчально – пізнавальні мотиви пов’язані з короткочасною зацікавленістю змістом поняття. Засвоєння змісту здійснюється здебільшого шляхом інформаційного повідомлення, що не створює у дітей нових вражень, не призводить до достатніх емоційних переживань, не задовольняє їх природні потреби в розумовій активності.
Формування навчально – пізнавальних мотивів відбувається:
а) “Зверху вниз” , коли зміст цілей. інтересів та поглядів передається через пояснення, переконання. показ зразків. Після усвідомлення вони поступово перетворюються у внутрішньо сприйняті, власні реально діючи мотиви;
б) “Знизу вгору”, цей шлях полягає у створенні умов та організації діяльності яка сприяла б формуванню сталих внутрішніх мотивів. Спираючись на вже діючи мотиви необхідно залучити учня до діяльності, яка викликає позитивні емоції.
Другий етап – організація чуттєвого сприйняття предметів та явищ природи, полягає в тому, щоб забезпечити свідоме сприйняття учнями об’єктів природи, впізнати і назвати їх.
Свідоме сприйняття забезпечується попереднім добором і демонструванням об’єктів природи, які за змістом повинні відповідати змістові того поняття, яке формується.
Об’єкти. що сприймаються. складають чуттєвий досвід школяра, без якого неможливе теоретичне засвоєння знань – наукових понять. Сприймання відбувається через відчуття їх окремих ознак ( колір, запах, смак, форма, твердість тощо), які діють на аналізатори суб’єкта. Кожна ознака зіставляється з цілим образом і ним визначається, а цілісний образ залежить від особливостей його ознак.
Щоб сприйняття було цілісним, використовують прийоми, які одночасно активізують чуттєвий досвід школяра, унаочнення, спонукання до згадування через посилання на місце. час безпосереднього сприймання об’єктів, про які йдеться, стислого пояснення вчителя.
Третій етап –організація розумової діяльності по виділенню істотних ознак поняття, має завдання, встановити взаємозв’язки і залежності між ними
Для реалізації цих завдань учням необхідно оволодіти прийомами розумової діяльності (порівняння, узагальнення, систематизація, аналіз,синтез, абстрагування);
Розумова діяльність починається тоді, коли у свідомості учнів є достатня кількість конкретних фактів, уявлень, тобто матеріалу для мислення. Осмислення цього матеріалу його внутрішній суті відіграє важливу роль у процесі формування поняття. ( Г.Є.Ковальова, В.О.Онищук, А.В.Усова, Г.Є.Уварова та ін.).
Осмислення здійснюється через:
порівняння;
аналіз сприйнятих ознак і властивостей об’єктів природи;
абстрагування і логічне сортування істотних та неістотних ознак і властивостей;
розумовий перехід від загальних ознак об’єктів до істотних;
встановлення взаємозв’язків, взаємозалежностей та взаємодії;
узагальнення змісту поняття.
Учні не зрозуміють суті поняття, що формується, якщо не включаться в самостійну розумову діяльність. Вони можуть запам’ятати запропоновану вчителем інформацію, але вона буде не осмисленою.
Четвертий етап. Узагальнення і словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном.
У процесі осмислення істотних ознак поняття відбувається поняттєве (локальне) узагальнення, яке приводить до утворенню окремих понять (В.О.Онищук). Зміст поняття узагальнюється у його визначенні.
Завдання цього етапу полягає в тому, щоб узагальнити виділені на попередньому етапі істотні ознаки поняття у вигляді доступного словесного визначення і позначити його відповідним терміном.
Завдання п’ятого етапу у введенні сформованого поняття в систему географічних знань.
Оскільки первинне узагальнення (істотних ознак поняття) вже відбулося на попередньому етапі, необхідно здійснити міжпоняттєве узагальнення. Воно полягає (В.О.Онищук) в об’єднанні засвоєних географічних понять у систему, у розкритті зв’язків і відносин між елементами цієї системи, в розташуванні їх у певному порядку та раціональній послідовності.
Поняття вважається сформованим, якщо учень може вільно оперувати ним.
Таким чином, дотримання поетапності у процесі формування географічних понять в учнів, забезпечує послідовність розумової діяльності і є важливою дидактичною умовою їх формування і засвоєння.
Крім цього процес формування географічних понять забезпечують такі дидактичні умови, як: здійснення системно – структурного аналізу змісту географічного поняття, встановлення міжпредметних зв’язків у формуванні географічних понять, конструювання системи пізнавальних завдань для формування географічних понять.
Література:
Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі