Реферат на тему:
Методика розвитку зв’язного мовлення
План
1. Загальні положення про мову, мовлення і розвиток зв’язного мовлення.
2. Значення і місце комунікативної змістової лінії у шкільному курсі мови.
3. Види роботи.
4. Лінгводидактичні основи роботи над:
а) переказами;
б) творами.
5. Перевірка творчих робіт.
1. Загальні положення про мову, мовлення і розвиток зв’язного мовлення.
У шкільному курсі мови вивчаються загальномовознавчі питання, які мають важливе освітнє, світоглядне виховне значення самостійно складеними прикладами. Джерелом прикладів, матеріалом для спостережень, аналізу і узагальнень повинна стати і мовна практика учнів з усіма її позитивними і негативними явищами. Усе це є передумовою створення в школі атмосфери вимогливості, нетерпимості до мовного безкультур'я.
Тільки в такій атмосфері можуть дати максимальний ефект вправи з розвитку мовлення. Друга передумова — наявність чіткої системи вправ. Сукупність вправ стає системою, якщо жодна з них не є випадковою, «якщо кожна з виконуваних робіт викопує свою роль у формуванні певного комунікативного явного уміння, якщо всі вправи цілеспрямовані, наступні спираються на попередні і підносять дітей на новий рівень оволодіння мовою».
Зважаючи на те, що в процесі мовлення доводиться вирішувати проблеми, зв'язані зі змістом висловлювання, його побудовою і мовним оформленням, необхідно застосовувати такі види роботи, які б формували певне комунікативне уміння. Близький до тексту переказ орієнтує лише па відтворення змісту, композиції, навіть мовних засобів. Твір за опорними словами вимагає осмислення змісту і продумування композиції. Твір за картиною формує уміння сприймати зміст, виражений засобами живопису, і передати його засобами мови. Переклад вимагає добору еквівалентів до того, що висловлено мовою оригіналу. Отже, необхідно кожному видові роботи знайти найбільш доцільне для нього місце.
Створення системи розвитку зв'язного мовлення —завдання складне. Необхідно враховувати ряд чинників: формування комунікативних умінь (осмислення теми і головної думки, добір і систематизація матеріалу, реалізація задуму, удосконалення написаного), оволодіння усною і писемною формою висловлювань, типами і стилями мовлення. Усе це зумовлює багатогранність навчальної роботи. Однак у вирішенні всієї різноманітності проблем не може бути черговості — їх необхідно вирішувати комплексно.
У діючій програмі з української мови передбачено в 5 класі ґрунтовно працювати над поняттям тексту, його теми та основної думки, сформувати елементарні уявлення про основні типи та стилі мовлення.
Вправи із стилістики є важливим засобом набуття знань і вироблення стилістичних умінь і навичок учнів.
2. Значення і місце комунікативної змістової лінії у шкільному курсі мови
Успішне формування мовленнєвих умінь можливе лише за умови систематичної і цілеспрямованої роботи, постійної уваги до цього аспекту навчання. Вирішальну роль у ньому відіграють два фактори, що взаємно доповнюються,— створення мовного середовища з високим виховним потенціалом і раціональна система навчально-тренувальних вправ.
Природне мовне середовище, в якому перебувають учні, не завжди досконале, і цим визначається надзвичайно велика роль мовного середовища, створюваного школою, тої загальної атмосфери, в якій проходить навчальний процес.
Провідну роль у створенні її відіграють використовувані на уроках тексти. Уривки із казки М. М. Коцюбинського «Хо» демонструють можливості словесного живопису, матеріали Конституції—граничну чіткість і точність висловлення, статті Ліни Костенко — силу пристрасного публіцистичного слова.
Зразком для учнів має стати і мовлення вчителя, його уміння проілюструвати будь-яке теоретичне положення самостійно складеними прикладами. Джерелом прикладів, матеріалом для спостережень, аналізу і узагальнень повинна стати і мовна практика учнів з усіма її позитивними і негативними явищами. Усе це є передумовою створення в школі атмосфери вимогливості, нетерпимості до мовного безкультур'я.
Наявність плану перед початком роботи обов'язкова не можна починати роботи, не уявляючи перспективи її розгортання і завершення. Інша справа, що план цей не завжди мусить бути зафіксованим при остаточному оформленні твору, іноді його можна мати лиш на чернетці або й у думці. Однак, зважаючи на те, що саме уміння скласти план є важливим показником розумового і мовного розвитку, здебільшого доцільно вимагати повного оформлення і запису плану.
План не може бути чимось застиглим і непорушним. У ході викладу змісту може виникнути потреба ввести у намічену послідовність викладу певні зміни. Але це не означає, що план можна ігнорувати. Навпаки, передбачувані зміни треба спочатку внести в план, зважити, як вони впишуться в контекст усієї роботи, і лише після того реалізувати уточнений задум. Інакше поява нових елементів призведе до безсистемного викладу.
3. Види роботи
Тільки в такій атмосфері можуть дати максимальний ефект вправи з розвитку мовлення. Друга передумова — наявність чіткої системи вправ. Сукупність вправ стає системою, якщо жодна з них не є випадковою, якщо кожна з виконуваних робіт виконує свою роль у формуванні певного комунікативного уміння, якщо всі вправи цілеспрямовані, наступні спираються на попередні і підносять дітей на новий рівень оволодіння мовою.
Зважаючи на те, що в процесі мовлення доводиться вирішувати проблеми, зв'язані зі змістом висловлювання, його побудовою і мовним оформленням, необхідно застосовувати такі види роботи, які б формували певне комунікативне уміння. Близький до тексту переказ орієнтує лише на відтворення змісту, композиції, навіть мовних засобів. Твір за опорними словами вимагає осмислення змісту і продумування композиції. Твір за картиною формує уміння сприймати зміст, виражений засобами живопису, і передати його засобами мови. Переклад вимагає добору еквівалентів до того, що висловлено мовою оригіналу. Отже, необхідно кожному видові роботи знайти найбільш доцільне для нього місце.
Створення системи розвитку зв'язного мовлення — завдання складне. Необхідно враховувати низку чинників: формування комунікативних умінь (осмислення теми і головної думки, добір і систематизація матеріалу, реалізація задуму, удосконалення написаного),