У діючій програмі з української мови передбачено в 5 класі ґрунтовно працювати над поняттям тексту, його теми та основної думки, сформувати елементарні уявлення про основні типи та стилі мовлення (хоч, звичайно, і на цьому етапі не знімається питання систематизації матеріалу, виявлення і усунення недоліків). Саме у цьому класі центр уваги переноситься на збирання і систематизацію матеріалу.

Поступове ускладнення завдань можна прослідкувати за діючою програмою з рідної мови ( 2003р.).

Системність виявляється і в тому, що по кожному виду творчої роботи передбачається взаємозв'язок між усною і писемною формою виконання — спочатку учні складають усні, потім — писемні висловлювання; і у взаємозв'язку між переказами та творами для переказування пропонуються тексти тих типів мовлення, які можуть послужити зразком для творів, що відпрацьовуються в цьому класі.

Можливо, реалізована в програмі система розвитку зв'язного мовлення учнів не в усьому досконала (незрозуміле, чому в 5 класі рекомендується писати твори без плану, якщо над планом діти багато працювали в початкових класах; неповними є вказівки на види переказів тощо). Але по кожному аспекту навчальної роботи намічені виразні перспективні лінії. Враховуючи накреслення програми, вчитель мусить вдумливо підійти до кожної письмової роботи, забезпечити, щоб вона стала логічним продовженням попередніх робіт, новим кроком у мовленнєву розвитку учнів.

4. Лінгводидактичні основи роботи над переказами і творами

Види переказів

Уміння самостійно створювати тексти не може бути сформоване в учнів без наслідування готових зразків. Такими зразками і служать тексти, пропоновані для відтворення.

Для того, щоб ефективно використовувати перекази, вчителеві необхідно знати їх різновиди, врахувати специфіку кожного з них. До творчих переказів бувають досить різноманітними. Елементи творчості наявні в переказах з перестановкою матеріалу (напр., розгортання розповіді не в реальній послідовності подій, а починаючи з розв'язки чи епілога). Вони вимагають перепланування всього змісту, нових способів пов'язування частин. Зміна особи оповідача якоюсь мірою відбивається І на змісті тексту (сторонній спостерігач може описати зовнішність героя, в розповіді від першої особи це не завжди можливо; навпаки, розповідь від першої особи більшою мірою, ніж від третьої, дозволяє висловити почуття і переживання у певній ситуації) .

Проте справді творчого характеру перекази набувають тоді, коли необхідно доповнити текст матеріалом, якого в оригіналі не було,— ввести описи природи, дійових осіб, приміщень, оцінити вчинки дійових осіб, придумати початок або кінець. При цьому учень самостійно, на підставі власних спостережень, прочитаного або почутого, створює цілі фрагменти, тобто виконує таку ж роботу, як і при написанні творів.

Різновидом творчого переказу можна вважати і переказ — переклад. Хоч зміст і композиція тут відтворюються так, як і в докладному переказі, учневі доводиться самостійно шукати мовних засобів, що відповідали б засобам оригіналу.

Можливість поступово підвищувати рівень трудності, збільшувати обсяг відтворюваного тексту, вводити тексти різних типів і стилів мовлення, зосереджувати увагу на тому чи іншому аспекті формування мовних умінь — все це визначає цінність переказів. На жаль, у шкільній практиці спостерігається одноманітність — переважають докладні перекази розповідних текстів. Отже, ті можливості для формування уміння логічно, послідовно і переконливо висловлювати власні уміння, які дає переказ, використовуються не повністю

Для вибіркових переказів, як правило, пропонують значні за обсягом розповідні тексти, в тому числі й твори, що вивчаються на уроках літератури. Можна використати для цього й сюжет діафільмів, документальних і художніх телефільмів та інші джерела. У 7-8 класах для вибіркових переказів можна використати й описи та роздуми, наукові й публіцистичні тексти, пропонуючи вибрати з них те, що стосується якогось часткового питання. Таким чином, вибірковий переказ формує ряд умінь, необхідних при самостійному створенні текстів.

Творчі перекази передбачають не тільки відтворення тексту, а й внесення в нього певних змін. Завдання до творчих переказів бувають досить різноманітними (перестановка матеріалу, зміна особи доповідача доповнити текст матеріалом, якого в оригіналі не було).

Різновидом творчого переказу є і переказ — переклад.

Учнівські твори

Твори — самостійний зв'язний виклад учнями власних думок, почуттів, суджень. Роль їх у навчальному процесі дуже велика. Сама тематика націлює увагу учнів на певні явища життя, спонукає до узагальнень та висновків, і в цьому їх виховне значення.

Для того, щоб твори могли успішно виконувати свої навчальні, розвивальні, виховні функції, вони повинні

і композицією тексту; необхідний ґрунтовний мовний аналіз з особливим зосередженням уваги на мовних явищах.

Стислі перекази також вимагають цілісного відтворення змісту. Але з вихідного тексту треба зберегти найголовніше, відкинувши все другорядне, всі подробиці. Тому в основу підготовчої роботи треба покласти логічний аналіз змісту, відмежування головного від другорядного, виявлення тих елементів змісту (це можуть бути фрагменти тексту, окремі речення чи навіть частини їх), які можна пропустити без порушення смислової цілості висловлювання. Особлива увага звергається на ті елементи, які становлять смисловий каркас тексту, підкреслюється, що їх обов'язково треба зберегти, інакше буде порушена змістова цілість, загубиться головна думка.

Роботу над стислим переказом варто починати на простих за змістом і невеликих за обсягом художніх текстах, цілих або уривках (напр., «Про двох цапків» М. Коцюбинського, «Чотири бажання» К. Ушинського), поступово збільшувати їх обсяг. Вдячним матеріалом стислого викладу є газетні тексти, уривки з науково-популярних статей. Виконання таких завдань готує учнів до конспектування, до редагування чужих і власних висловлювань.

Вибіркові перекази вимагають відтворення