КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Методика викладання різьби по дереву на уроках художньої праці в середній школі
ПЛАН
Вступ
1. Естетичне виховання через уроки трудового навчання
з обробки деревини
2. Особливості процесу навчання
художньої обробки деревини
3. Заняття з учнями першого року навчання (5 клас)
4. Другий рік навчання (6 клас)
5. Третій рік навчання (7 клас)
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Тема даної курсової роботи: “Методика викладання різьби по дереву на уроках художньої праці в середній школі”.
Можливості занять з художньої обробки деревини у вирішенні завдань гармонійного розвитку учнів і особливості психіки підлітків зумовили такий висновок: щоб забезпечити виховний і розвиваючий характер занять з художньої обробки деревини, необхідно надати всьому процесу навчання творчу спрямованість. Основою занять повинна стати робота учня над цілісним виробом, оскільки тільки це вчить його пов'язувати художній задум з формою, матеріалом і практичним призначенням предмета.
Одним з дійових засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у формуванні не тільки естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, але й духовно-моральних якостей. Однак, на заняттях різьбленням по дереву та інкрустації з підлітками треба повністю відмовитися від роботи на тренажних дощечках, однак скрупульозне копіювання орнаменту повинне бути зведеним до нетривалого періоду на початку навчання, коли учні знайомляться з інструментами і одержують перші навички користування ними. Це той перший рівень розвитку здібностей, про який писав О. Г. Ковальов, розглядаючи питання взаємозв'язку зображально-репродуктивної і творчої діяльності. Потім на тих самих тренажних дощечках можна виконувати найпростіші творчі завдання, наприклад: притримуючись зразка, вносити в орнамент різні зміни, додавати своє, щоб одержати вже не копію, а інший варіант мотиву.
Щоб це робилося зі смаком, треба у ході занять часто показувати різні мистецькі зразки, що містять різьбу по дереву, а пізніше — інкрустацію.
Цей період занять теж не варто надто затягати, оскільки основна мета занять — навчити підлітків створювати нові вироби, що відзначаються оригінальністю замислу, зв'язком декоративного вирішення з матеріалом і призначенням виробу, тобто глибиною декоративного образу. Цієї мети можна досягнути роботою над цілісним виробом, у якій підлітку доводиться проходити через всі стадії роботи, починаючи від замислу і закінчуючи готовим виробом.
Починати виготовлення цілісних виробів потрібно з простих предметів (таких, як лінійка, шпилька). Поступово переходити до більш складних (наприклад, топірця, указки, рамки). Завершувати навчання виготовленням найбільш складних речей — шкатулки, декоративної тарелі.
1. Естетичне виховання через уроки трудового навчання
з обробки деревини
Одним з дійових засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у формуванні не тільки естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, але й духовно-моральних якостей.
Необхідність естетичного виховання в процесі навчання підкреслювали видатні педагоги. Так, К. Д. Ушинський зазначав, що "кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель". Ушинський К.Д. Матеріали до 3 тому "Педагогічної антропології". Збір. тв. в 11 т. - М., 1950.-Т. 10, с. 609 В. О. Сухомлинський переконливо твердив: "...Без емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини... Краса й жива думка так само органічно поєднані, як сонце і квіти". Сухомлинський В. О. "Серце віддаю дітям" Вибр. тв. в 5-ти т. - К., 1977 - Т. З - с. 47-48
На важливість естетичного виховання наголошували і в творах інших педагогів та шкільних нормативних документах, що активізувало педагогічну думку в цій галузі. Педагоги шукали резерви, здатні поліпшити викладання в школі не тільки предметів естетичного циклу, але й праці, оскільки до її складу входять також різні види художньої праці. Вивчення декоративно-вжиткового мистецтва у школі сприяє формуванню в учнів здорових естетичних смаків, виробляє в них своєрідний імунітет проти впливу різноманітних низькопробних антихудожніх проявів у мистецтві. Навчаючись робити речі не просто корисні, але й красиві, школярі глибоко осягають значення естетичного начала в житті людини. Важливо, щоб ті види праці, які доступні і необхідні дітям — прості роботи з шиття, столярства, будь-якого виконавства поєднувалися з художньою творчістю і давали можливість проявитися дитячому смаку в посильній творчості.
Значну увагу використанню декоративно-прикладного мистецтва з метою загального і естетичного розвитку учнів приділяли у своїх творах видатні українські педагоги. Так, О. В. Духнович у творі "Народна педагогіка в користь училищ і учителів сільських", розробляючи проблему народності виховання, рекомендував широко вивчати в школах різні види народного декоративно-вжиткового мистецтва, згідно з природними нахилами учнів, найповніше задовольняючи їхні інтереси. Він писав: "Русини, народ почуттєвий і люблячий спів, має здатність до всякої науки і художності" Духнович О. В. Твори, т. М. Братислава, 1967, с. 282. Тому в школах треба вивчати "різьблення, вишивання та ін., ... бо від природи деякі діти мають нахил на деякі художності, наприклад, один на різьбярство, інший на малярство..., і так кожному згідно нахилу подавати спосіб, щоб здібності свої розвивав". Духнович О. В. Твори, т. М. Братислава, 1967, с. 226. Засвоєння учнями художнього ремесла зв'язане з працею, яка "сили зміцнює", "ум розвиває", "почуття ніжним робить", "користь приносить людині" Духнович О. В. Твори, т. М. Братислава, 1967, с. 227..
Значний вклад у теоретичну розробку даної проблеми вніс A.В.Бакушинський, який досліджував структуру декоративної дитячої творчості. У книзі "Художня творчість і виховання" він робить цінні висновки про те, що головним у роботі з дітьми є врахування основного принципу декоративно-прикладного мистецтва, тобто зумовленість декоративного зображення формою і