Не виконавши ні одного простого виробу (лінійки, указки, шпильки, рамки та ін.), учні після тренажних дощечок одразу ж переходять до виготовлення шкатулок, тарілок та ін., до чого; звичайно, вони ще не готові.

Як уже зазначалось у вступі, недоліки змісту і методів навчання різьблення та інкрустації стали причиною нашого дослідження експериментальної роботи зокрема.

Для проведення занять з учнями дослідних п'ятих-сьомих класів ми підготували свою експериментальну програму, яка передбачала поряд з вивченням учнями технічних прийомів виконання різьблених мотивів і орнаментів, створення цілісних виробів, прикрашених різьбою та інкрустацією. Було визначено предмети для виготовлення (від простих до складних), що відповідають віку учнів і їх трудовим уміння і навичкам на певному етапі навчання. Так, школярі виготовляли лінійки, указки, шпильки, рамки, топірці, шкатулки, тарілки та ін . оздоблювали їх узорами, враховуючи відповідність орнаментів матеріалу, формі і призначенню виробів. Як наочні посібники використовували твори народних майстрів такого типу, які повинні виготовляти учні. Особлива увагу приділяли аналізу художньої сторони зразків, зображальних засобів різьблення та інкрустації.

Вивчаючи орнаментальні мотиви спочатку на тренажних дощечках, учні спочатку копіювали їх зі зразків, а з часом самостійно доповнювали, створювали різні їх варіанти, використовуючи розуміння ритму, симетрії, контрасту елементів тощо.

З допомогою екскурсій до музеїв, на виставки, підприємств художнього промислу, зустрічей з відомими майстрами учні знайомилися з історією гуцульського різьблення та інкрустації, творчістю народних умільців. Таким чином, в основу експериментальні програми було покладено дві сторони навчальної роботи: навчання техніки виконання різьблених мотивів і самостійне виготовлення виробів декоративно-прикладного мистецтва.

Після закінчення учнями кожного завдання, їх роботи аналізували за певними критеріями, про які буде сказано нижче. Проаналізовані роботи відповідно оцінювали і складали відомості обліку оцінок.

3. Заняття з учнями першого року навчання (5 клас)

Завданням першого етапу експерименту була перевірка можливості розвитку в учнів здібності до плоскої композиції, а також відчуття матеріалу, лінії, контрасту, світлотіні та ін. У відповідності з цим завданням основними виробами для виготовлення обирали прості предмети, як правило, плоскої форми.

Методика викладання різьблення та інкрустації на уроках праці ґрунтується на врахуванні інтересу учнів до навчального процесу, оскільки класи формуються тільки з бажаючих вивчати цей вид народного декоративно-вжиткового мистецтва. Прагнення школярів до оволодіння прикладною діяльністю сприяє успішному засвоєнню ними технічних прийомів виконання різьблених мотивів, без знання яких не можна створювати надалі різьблений виріб; окремі мотиви служать для складання з них орнаментальних композицій.

Навчання технічних прийомів різьблення та інкрустації з наростаючою складністю здійснюється у п'ятих-сьомих класах. Вік учнів цих класів характеризується зростанням фізичних і інтелектуальних можливостей, інтенсивним нагромадженням різноманітних знань, прагненням до самостійності, зрілості, творчої праці. Природні дані в них достатньо пластичні і успішно розвиваються в умовах правильного навчання і виховання.

Успіх у роботі залежать від застосовуваних методів, раціональне використання яких дозволяє педагогу озброїти учнів міцними знаннями, уміннями і навичками.

Перш ніж розпочати вивчення нового, треба викликати в учнів інтерес, потребу дізнаватися нове. З цією метою перше заняття з дослідним класом проведено в шкільній виставковій кімнаті, де зібрані кращі вироби школярів. У ході огляду вчитель вів бесіду з учнями, щоб з'ясувати, якими знаннями з художньої обробки деревини вони вже володіють.

Майже всі учні правильно називали виставлені вироби (рамки, шпильки, шкатулки, топірці, декоративні тарелі, обкладинки книг-альбомів та ін.), спосіб обробки матеріалу (столярний, токарний) і вид оздоблення (різьблення, інкрустація, поєднання різьби та інкрустації). Подібні вироби вони бачили вдома, в музеї, на виставці. Окремі учні могли розповісти про послідовність створення виробу, оскільки спостерігали процес роботи в майстерні родичів, а деякі з них вже брали в ньому участь. Після огляду експозиції вчитель провів бесіду, під час якої діти поділилися своїми враженнями. Було видно, що школярі виявляють інтерес до народного декоративно-прикладного мистецтва.

У різьбленні та інкрустації, як вже зазначалося, велике значення має матеріал — деревина різних порід. Для того, щоб показати красу дерева в художній обробці, виявити природні якості матеріалу, потрібні знання декоративних і фізичних властивостей деревних порід, що вживаються у різьбленні та інкрустації.

Народні майстри глибоко і тонко відчувають художні особливості матеріалу. Перетворюючи дерево в предмет мистецтва, вони його оживляють, примушують грати всіма властивими йому особливостями.

Отже, навчанню різьбленню та інкрустації передує ознайомлення учнів з різними породами деревини, їх художніми і фізичними властивостями. Розуміння деревини дасть можливість школярам повноцінно виявляти її можливості, щоб досягнути художнього звучання матеріалу. Виявлення природної краси деревини шляхом художньої її обробки і складає основне в майстерності різьблення Скільський Д.М. Вивчення художньої обробки деревини в школі. Розвиток творчих здібностей учнів. Навчальний посібник. – Тернопіль, 2003. – С.69-70.

.

Як сказано вище, деревина, що використовується в різьбленні та інкрустації, повинна мати красиву текстуру, пластичність маси і слабко реагувати на зміни температури. У залежності від складності обробки деревні породи поділяються на тверді (груша, клен, явір, бук), середні (береза, тополя), м'які (липа, осика). Одні породи володіють хорошим природним малюнком волокон, в інших він майже непомітний. При виборі деревини намагаються уникнути недоліків, які негативно впливають на техніку різьблення: переплутане розташування волокон (завилькуватість), гвинтоподібне або спіральне розташування волокон (косошарість), сучки, гнилизна, трухлявість, червоточина та ін.

Деревина повинна бути сухою