Ще минулого століття Софія Русова мала концепцію розвитку української національної школи, стверджуючи, що нація народжується коло дитячої колиски, що тільки на рідному ґрунті, серед рідної пісні й слова здатна вирости національно свідома дитина [30].

Такий рідний і простий до геніальності був і її буквар, упорядкований 1906 р., "Читанка" з рядками Сидора Воробкевича: "Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, тільки камінь має". Працю Русової "Теорія і практика дошкільного виховання" видали навіть у Празі, так само як підручники "Географія Європи" та "Географія позаєвропейських країн". Її педагогічними статтями зачитувалися у журналі "Світло", який вона редагувала, а лекціями заслуховувалися студенти Фребелівського педагогічного та Комерційного інститутів у Києві, де вона викладала, а згодом в Українському педагогічному інституті ім. Драгоманова у Празі.

Таким чином, проаналізувавши концепцію національного виховання у творчості С. Русової, можна зробити наступні висновки:

1. Над концепцією національного виховання С. Русова працювала багато років, це була основна ідея і тема, що поєднувала в собі більшість її досліджень.

2. Софія Русова вживає народне як національне, і розглядає навчально-виховний процес як суто національний феномен, що має виходити з потреб та інтересів народу, базується на досягненнях культури, традиціях народу й останніх світових досягнень науки.

3. З творів С. Русової випливає, що психологічна вимога для людини і нації одна, проста й органічна: щоб усе виховання, навчання ґрунтувалося на пошані особи – як індивідуальної, так і особи національної.

Розділ 2. Шляхи практичного використання ідей розвитку національного виховання С. Русової у початковій школі

2.1. Ефективність концептуальних положень С. Русової у формуванні системи національного виховання

Український народ вступив у новий період свого історичного розвитку. Із здобуттям незалежності відкрились нові можливості для розвитку освіти, науки і культури. Разом з цим постали і нові завдання у вихованні підростаючого покоління.

Саме тепер, коли в незалежній Україні йде розбудова освіти, питання про націоналізацію шкільного виховання набуває особливої ваги.

В Україні є своя система виховання, яка розроблена і збагачена видатними її синами і дочками, які все своє життя і творчу наснагу присвятили рідному народові. Тривалий час українська національна система виховання нехтувалась чи взагалі заборонялась. Тому так важливо сьогодні звертатись до багатих глибинних національно-виховних традицій свого народу і творчих здобутків видатних педагогів та культурних діячів минулого.

Яскравою перлиною в намисті видатних діячів просвітницького руху кінця XIX – початку XX століття була Софія Русова. Все її життя і діяльність були присвячені вихованню дітей, педагогічній і культурно-просвітницькій праці. Софія Русова створила свою власну школу виховання дітей, яка була визнана науковими колами багатьох країн світу. Саме вона являється автором концепції національного виховання.

Погляди С. Русової залишаються актуальними і сьогодні, оскільки вони становлять підґрунтя сучасної концепції національної школи.

Досить довгий час ми не мали змоги детально ознайомитися з творчістю цього видатного педагога-фундатора. Але минуло вже кілька років, як ми прийшли до Софії Русової, детальніше дізнались про її життя, творчість, головні принципи її педагогічної концепції.

Настав час, коли ми, педагоги, маємо право приймати дитину такою, якою вона є, не міряти її загальною міркою, а бачити кожну дитину окремо, виховувати, ростити її як особистість індивідуально, стосовно її природи, з урахуванням її інтересів, вікових можливостей, рівня розвитку.

Вивчаючи спадщину С. Русової й розроблену нею концепцію національного виховання, нас зацікавило питання про те, наскільки наші педагоги обізнані з творчістю С. Русової і чи використовують вони на практиці педагогічні здобутки педагога. Для цього було проведено анкетування серед вчителів. Базою дослідження було обрано школу № 22 міста Луцька.

Зміст анкети:

1. Чи знайомі Ви з життям і педагогічною діяльністю С. Русової?

2. Які праці педагога Ви знаєте?

3. Як Ви оцінюєте внесок С. Русової у розбудову і реформування національної системи виховання?

4. Яким Ви бачите національну школу?

5. Які принципи повинні лежати в організації навчально-виховного процесу такої школи?

6. Які здобутки С. Русової Ви використовуєте у власному досвіді?

Результати анкетування дещо здивували.

Відповідь на запитання № 1:

В основному, педагогічний колектив вчителів початкових класів школи № міста Луцька знайомий з життям і творчістю С. Русової. Більш детально з діяльністю педагога знайомі молодші вчителі (О.М. Шульга, І.Ю. Пахальчук, Р.С. Квач, О.В. Мазур, І.М. Авдіюк). А педагоги старшого покоління (Г.М. Матлах, Л.Д. Ліфанчук, І.А. Степанюк) тільки чули ім'я Софії Федорівни, але зовсім не знайомі з її творчістю. Але й це не дивно, адже довгий час ми не мали змоги ознайомитись з творчим надбанням Софії Русової.

Щодо відповіді на друге запитання: добре знайомі з працями Софії Федорівни Русової вчителі Мазур О.В. і Авдіюк І.М., які як виявилося пізніше, у 1995 році закінчили Луцьке педагогічне училище. А Ірина Миколаївна, до того ж; захистила дипломну роботу по творчості С. Русової. І тому, прийшовши працювати у школу, поділилась досвідом з Оленою Володимирівною і вони разом почали детальніше вивчати життєвий і творчий шлях Софії Русової, а згодом і використовувати її ідеї щодо створення національної школи у своїй практичній роботі. Вони назвали такі відомі праці педагога як: "Концепція національного дитячого садка", "Теорія і практика дошкільного виховання", "Нова школа" та інші.

Третє запитання також застало вихователів зненацька, адже вони мають мізерні знання про творчу діяльність С. Русової. Зрозуміло, що й тут відзначились згадані вчителі, які вважають, що педагог зробила дійсно важливий внесок у розбудову і реформування національної системи виховання. Вони стверджують, що ідеї,