У відповідях на четверте запитання всі вихователі дійшли спільної думки (навіть ті, які були мало знайомі з С. Русовою).

Перш за все дитина повинна зустріти у виховному закладі найближчі собі речі, які вона вже знає; увагу дітей передусім звертають на все те, що живе, росте, існує навкруги. І до того часу коли трохи пошириться дитячий погляд, відкривається перед допитливими дитячими очима далечінь, й що далі на обрії вимальовуються нові постаті, нові враження, нові поняття, тільки таке, цілком реальне, живе й послідовне навчання має в душі дитини певний ґрунт, будить її творчу діяльність, розворушує її думки, її цікавість. Будувати навчання слід так, щоб воно було наочне й розвивалось шляхом дитячої праці, дитячих виробів. При цьому бажано звертати увагу на індивідуальність учнів, вимагаючи від кожного те, до чого він більш здатний, та разом з цим громадське дитяче життя має потрохи дисциплінувати кожного учня, щоб особиста активність не шкодила спільній роботі.

Але ця "гармонізація", якщо можна вжити в нашій справі такий музичний вираз, – вимагає від вчителя великої уваги, щирої праці, вимагає чулого розуміння дитячої душі, справедливих відносин до цієї дитячої громади. Щодо наших дітей, то тут треба поводитися ще обережніше: українська дитина не дуже експансивна, вона занадто вразлива й часто-густо ховається від інших зі своїми переживаннями, до неї треба підходити з ласкою, привернути її до себе повагою до її індивідуальності, треба збудити її цікавість, так виявиться талановита вдача дитини й озветься її глибока гідність.

Які ж засоби потрібно використовувати, щоб захопити розум і душу української дитини, коли вона, маленька, прийде у перший клас?

Звісно і перш за все – заговорити до неї рідною мовою! Заспівати з нею рідну пісню, нагадати її товаришів, з якими вона гралася вдома – нехай вона знову побачить свої цяцьки, ляльки, нехай і тут зустріне своїх старих знайомих – собаку та кота.

Кожен день в школі, коли справа ведеться розумно, поширює дитячий світогляд, збуджує увагу й цікавість. Кожен час – весна, зима, осінь – викликає свої розмови, свої праці.

Починаючи навчальний рік, як завжди, з осені, ми маємо зразу цікавий матеріал. На три-чотири місяці, з якого кожне окремо питання викликає не одну, а кілька бесід, а кожна бесіда вимагає відповідних робіт і рухів. Так, щоб ознайомити дітей з садом чи городом, слід ліпити овоч або городину, чи малювати. Можна загадати дітям самим намалювати або город або баштан. Усе те, що там росте, треба показувати дітям не на малюнках, а справді, щоб діти могли взяти в руки, полапати, попробувати на смак. До того ж не вадить додати загадки з того ж поля, яке постачає матеріал для бесід.

Наводимо тут, наприклад, деякі з тих загадок до бесід восени.

Без рук, без ніг на тин лізе (гарбузиння).

Прийшла пані з гір, несла на собі сім шкір, як її розбирали, всі над нею ридали (цибуля).

Лата на латі, та зроду гола не була (капуста).

Поряд з таким словесним матеріалом йдуть співи й ігри, а з відомої усім пісні "Ходить гарбуз по городу" можна зробити цікаву гру з рухами: діти стають у коло, одного визнають за гарбуза, він уже вибирає з дітей диню, кавун і так перебирає усю городину, а хтось нехай буде дідом. Далі гарбуз стає в середині кола й обкручується з кожним овочем, про якого співають. Наприкінці діти сідають й співають: "Ой ти, гарбуз, ти перистий, із чим будем тебе їсти," – вдають, наче щось їдять.

Тим часом зима надходить, час дітям дати нові враження, на які наводить сама природа. І ось новий матеріал може захопити дитячу цікавість, викликати нові оповідання. Сніг – звідкіля він береться.

Бесіда з дослідами: сніг від тепла розтає. Вода – пара – хмара – дощ – сніг – лід – вітер.

Зима: сталося з степом, лісом, річкою, ставками. Завірюха по степу. Перша пороша, сліди звірів.

Сковзанка, діти на ковзанах.

Люди в хатах: хата, зимові роботи, ремесла. Довга ніч, короткий день.

Зимові свята. – Різдво і як люди до нього готуються.

Тут чимало знайдеться й відповідного матеріалу – загадок, прислів'їв та казок і віршів.

Летіло без крил, впало без ніг, парив кухар без вогню, їла пані без рота (сніг).

Я старий дідусь, до моста берусь, хоча й сокири й не маю, на теє не дбаю (мороз).

Біжать два пси – позакривали носи (сани).

Є й гарні прислів'я:

Варвара постеле (17 грудня), Сава поладить (18 грудня), а Микола стукне (19 грудня).

Зимове тепло, як мачушине добро.

Мороз невелик, та стоять не велить.

Роботи зимові теж можна зробити дуже цікавими: з картону зробити санчата та коня; зробити цілий малюнок зими – наклеюючи ліс з ялинок, шлях усипаний снігом, хлопчика в кожусі, в шапці, рукавицях.

Дуже полюбляють діти гру "Рукавичка", яка грається так: серед кімнати ставлять кілька стільців – натягують щось на них – наче велику рукавичку, й туди, відспівавши кожен раз пісню "ховається" мишка-шкреботушка, жабка-скрікотушка, зайчик-побігайчик, поки не прийде ведмідь й не ловить їх усіх. Кого впіймає