Потім гарна гра в вовка та овечок, кривенька качечка, яка на одній нозі мусить ловити овечок, що пасуться у кімнаті, гра в бобра й мисливця, гра в зайчика. Так потрохи шириться репертуар рухів, вони стають складніші й жвавіші, в них мусить відбиватися той науковий матеріал, який тим часом придбають діти, самі ж ті ігри з рухами розворушують дитину, розвивають її фізично.

Тим часом надходить весна й перед дітьми розкриваються нові широкі обрії для цікавих спостережень природи.

Тане сніг і лід. Робота веселої води, повінь, річка берег риє, наносить намул, затоплює луги.

Оранка і сіянка: хліборобська справа й інструмент.

Озимина й ярина.

Бджоли і пасіка.

Увесь цей багатий матеріал мусить передувати у дітей на очах, в їх руках, щоб вони пильно додивлялися, вбирали в себе враження, пахощі, кольори, деталі й зрозуміли життя природи навкруги себе й спільне з нею життя людей: хліборобство, мисливство, рибальство. Тут допоможе вже не книга, не казка, а приказка, екскурсія. Треба повести дітей до річки, до ставка, щоб вони бачили, як крига йде, щоб мали змогу подивитися на повінь, повести в гай, щоб самі нарвали вербових та березових бруньок, бачили як сік йде з берези. Можна також додати й оповідання, але, підбираючи до цього літературний матеріал, треба бути дуже обережним й давати справді гарні твори, де нема жодних наукових хиб, або сентиментальної брехні. Вчителю, в основному, завжди доводиться самому докладати своєї творчої праці, треба уважно готуватися до кожного дня в школі, й що більше свого творчого на ґрунті наукової педагогіки й методики викладатиме вчитель, то пишніше буде "цвісти" його садок. Жодної педагогічної діяльності не можна вести по шаблону, адже діти такі різні, треба їх рoзуміти й на усі їх запитання дати обмірковану відповідь.

Щодо весняних ігор, то тут С. Русова пропонує готовий матеріал: "Кривий танок", "Горобчику", "Ой за гаєм", "Лебідь". До цих народних українських пісень можна додати деякі звичайні, або до простих наших пісень додати рухи, як наприклад, на голос

"Унадився журавель" переробляють так:

Унадився журавель, журавель

На болото жаб ловить, жаб ловить

Жабки скачуть та кричать

Ква-ква-ква.

Який страшний журавель.

Хтось з дітей стає за журавля, ходить, вдаючи постать і рухи журавля. Жабки сидять в болоті, побачивши журавля тікають, а журавель їх здоганяє.

Щодо праць, які на цей час можна призначити, то вони дуже різноманітні й цікаві. З самого початку весни діти стежать за тим – які птахи прилітають, які нові квіти зустрічаються, комахи та метелики; що знайдуть, то приносять у клас і складають колекції та гербарії.

В першу та другу екскурсію вже можна набрати жаб'ячої ікри й держати її у воді, поки з неї не вилупляться пуголовки. До весняних вражень чимало краси додають вірші, які діти злегка заучують.

... А час іде далі, й наближається літо, коли діти повинні цілком належати сонцю, степу, лісу, саду. Ніякої науки не можна викладати тепер в класі, та й казки на цей час не треба, бажані тільки спостереження. Хай дитина сама п'є з природи: колись ці враження здадуться їй, щоб утворити собі повний світогляд.

Таким уявляємо ми собі перший рік навчання дитини в національній школі: він ставить собі метою більш усього збудити в дитині її духовні сили, розворушити цікавість, виховати її почуття – щоб очі дитини вміли бачити, вуха дослухатися до усього, рученята вміли заходжуватися й коло олівця, й коло ножиць, й коло глини й паперу. Це той ґрунт, на якому школа зможе й далі певно будувати свою освіту.

Крім того, треба дітям читати й оповідати народні казки (найбільш за все тваринний епос) й заохочувати їх переказувати, щоб яскрава, багата народна мова бриніла їм в усі, залягала своїми виразами в глибину душі.

Разом з цим розвитком мови треба звернути увагу на всебічний розвиток усіх п'яти почуттів дитини. На наглядних заняттях усяку річ діти мусять не тільки обдивитися, але взяти до рук, пояснити, яка вона холодна чи тепла, тверда чи м'яка; мусить знати, як вона пахне, яку має форму, колір, прозора чи ні. Теж треба привчати дітей пізнавати речі на вагу, на зріст: яка більша, яка менша, яка легша, яка важча, розглядаючи їх у прогресії.

Що сказано було про зір, стосується й слуху дитини, нюху. Слух можна розвивати такими способами: нехай діти вгадують товаришів по голосу, вгадують далі, звідки озивається голос. До цього можна додати ще й такі вправи: вчитель набирає музичні іграшки – сопілку, трубу, скрипку, барабан, дзвінок. Діти, закриваючи очі, повинні вгадувати, на якому інструменті грає вчитель або хтось з дітей. Так само й дотик: заплющивши очі, діти повинні впізнати в своїх руках різні форми – трикутника, кулі, тверді, м'які, жорсткі предмети.

Дітей треба привчати до активної ласки, старші мусять допомагати молодшим і в роботах, і в одяганні й роздяганні. Найбільший виховний вплив на дітей можна здійснювати під час гри та руху.

Щодо малювання, то тут можна дозволити дітям вільний малюнок, бажано більше малювати з натури, а не перемальовувати.

Малюнок і ліплення – це найяскравіший шлях для виховання естетичних нахилів у дитиній. Але якщо дитина не може малювати щось складне, то у пригоді стане наклеювання.

Ще однією важливою ознакою, можливо й найголовнішою, національної початкової школи є любов вчителя до дітей. Без любові до дітей вчитель не