Народні ігри з математичним змістом у вихованні дітей дошкільного віку

курсова робота з педагогіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. За всю історію виду гомо сапієнс змінилося близько 1600 поколінь. Сучасні дослідники українського етносу С. Макарчук і С. Турій збільшують кількість поколінь у століття до чотирьох і наголошують: "Всяка крапля іншоетнічної крові через кілька десятків поколінь розходиться по жилах всього народу. Кожна сучасна людина лише по часовій глибині 20 поколінь (близько 500 років) теоретично має 1.048.576 предків".

І це за умови, що "народ (етнос, нація) – людська спільнота, яка відрізняється від інших власною самосвідомістю, окремою і щічною територією (батьківщиною), своєрідною мовою, культурою, характером, специфічними формами господарського життя". Таким чином, ми справді споріднений народ за своїм походженням, мовою, культурою, психологією, темпераментом, характером, і способом життя.

Німецька система виховання виховує німця, французька – француза, японська японця, російська – росіянина, українська система виховання має виховувати не малороса, а українця. "Загальної системи народного виховання для всіх народів не існує не тільки на практиці, а й у теорії – писав наш видатний педагог К.Д. Ушинський. – У кожного і народу своя особлива національна система виховання... Як не можна жити за взірцем іншого народу... точно так само не можна виховувати за чужою педагогічною системою... Кожному народові призначено відігравати в історії свою особливу роль. І якщо він забув цю роль, то він повинен піти зі сцени: він більше не потрібен... Народ без народності як тіло без душі... Виховання, якщо воно не хоче бути безсилим, має бути народним. Почуття народності таке сильне в кожному, що при повній загибелі всього святого і благородного воно гине останнім".

Правильно організоване національне виховання формує повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, яка високо цінує свою громадянську, національну і особистісну гідність, совість і честь.

"Національне виховання – це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній традиції, духовності, національне виховання є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання".

Національна система виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є "набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури".

Гра як основний вид діяльності дітей дошкільного віку, розвиваючи психічні, фізичні сили малюка (увагу, мислення, уяву, пам'ять, організованість, спритність тощо), сприяючи освоєнню ним навколишнього світу і людських взаємин, пробуджує, задіює його творчий потенціал. На підставі того, якими іграшками грається і в які ігри грає дитина, можна зробити певні висновки про її задатки, нахили, окреслити програму їх розвитку в найближчій і віддаленій перспективі.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження теми курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є система виховання в Україні на сучасному етапі.

Предмет дослідження – народні ігри з математичним змістом у вихованні дітей дошкільного віку.

Метою курсової роботи є дослідження використання народних ігор з математичним змістом у вихованні дітей дошкільного віку.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження використання народних ігор з математичним змістом у вихованні дітей дошкільного віку

1.1. Наукові теорії походження та сучасні дослідження гри

Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання, її назвали "супутником дитинства", хоч у житті граються не тільки діти, а й дорослі. Дитяча гра – це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Мати дитинство – це передусім мати право на розвиток власної ігрової діяльності, яка є важливою складовою дитячої субкультури. Водночас гра є могутнім виховним засобом, у ній, за словами К. Ушинського, реалізується потреба людської природи.

Сутність, психологічна природа, вплив гри на розвиток особистості здавна цікавили філософів, педагогів, психологів, математиків, соціологів, демографів. Фізіолог І. Сєченов убачав причину гри в особливостях дитячої психіки. Театральний педагог і режисер Костянтин Станіславський (1863-1938) закликав акторів учитися у дітей, які граються, щирості почуттів. Засновник кібернетики американський учений Норберт Вінер (1894-1964) схвалював спроби розроблення моделі гри математичним способом. Попри те що гра супроводжує людину протягом усього життя, головне значення її все-таки пов'язують з дошкільним віком.

Гра має багатовікову історію. Аналіз змісту ігор дітей різних народів і епох наводить на висновок, що гра виникла після праці й на її основі. Очевидно, тому в іграх дітей первісних людей відображена війна, полювання, землеробські процеси. Наслідуючи в грі діяльність дорослих, діти оволодівають найпростішими трудовими навичками і всім тим, що чекає їх у дорослому житті [19].

З тим, що в історії людства праця випереджала гру, погоджується і психолог Д. Ельконін у монографії "Психологія гри". Виникнення дитячої гри він пояснював тим, що на зорі розвитку суспільства діти рано включалися у життя дорослих, брали безпосередню участь у їхній діяльності. Потреби у грі вони тоді ще не відчували. Ускладнення знарядь праці унеможливило участь дітей у допомозі дорослим,