Організація і керівництво дидактичними іграми передбачають роботу вихователя щодо підготовки до гри, проведення її, аналізу гри та її результатів.

Готуючись до проведення дидактичної гри, вихователь повинен підібрати її відповідно до програмних вимог виховання і навчання дітей певної вікової групи; визначити оптимальний час її проведення; підготувати необхідний дидактичний матеріал; вивчити й осмислити гру; продумати методи і прийоми керівництва нею; збагатити дітей знаннями й уявленнями, необхідними для розв'язання ігрового завдання [15].

Ознайомленню дітей зі змістом дидактичної гри сприяють демонстрування предметів, картинок, короткі бесіди, під час яких уточнюються їхні знання й уявлення. Розкриваючи хід і правила гри, вихователь повинен налаштувати дітей на дотримання її правил, спільно з ними з'ясувати найраціональніші способи досягнення передбачуваного результату. Безпосередня його участь залежить від віку, рівня підготовки дітей, складності дидактичного завдання, ігрових правил. Головне при цьому для педагога – спрямувати дії гравців порадою, запитанням, нагадуванням.

Вихователю найчастіше доводиться пояснювати ігрові правила, показувати способи дій дітям раннього і молодшого дошкільного віку. У повторних іграх він контролює виконання правил кожною дитиною. Із засвоєнням змісту і правил гри дошкільнята починають діяти самостійно, а педагог спостерігає і втручається лише для подолання труднощів, які можуть виникнути.

При ознайомленні з новою дидактичною грою дітей середнього і старшого дошкільного віку вихователь враховує їхній досвід, актуальні для них навчально-виховні завдання. Здебільшого він пояснює кілька суттєвих правил, а решту правил і окремих ігрових дій уточнює під час гри. Дітей підготовчої групи педагог знайомить зі змістом до початку гри, разом з ними аналізує ігрові правила і роз'яснює їх значення.

Під час підведення підсумків гри важливо, щоб вихователь правильно і справедливо оцінив дотримання дітьми встановлених правил. Об'єктивна, обов'язково доброзичлива оцінка є необхідною умовою ефективності дидактичних ігор як методу формування пізнавальної, рухової, комунікативної активності дошкільника, виховання моральної поведінки.

Аналіз гри передбачає з'ясування ефективності її підготовки і проведення, індивідуальних особливостей дітей, збагачення майбутніх ігрових задумів новим матеріалом.

Цілком доречною й ефективною є самостійна участь дошкільників у дидактичних іграх. Важливо тільки, щоб їх завдання і правила були доступними для дітей. Спочатку їх доцільно залучати до простих ігор. Здебільшого такі ігри мають прості правила, у них може брати участь будь-яка кількість дітей, легко можуть включитися всі бажаючі. Під час ознайомлення з грою вихователь повинен розглянути всі ігрові елементи, уточнити назви предметів, правила, порядок гри. Пропонуючи нову гру (того самого типу, але іншого змісту), слід спиратися на набуті знання і вміння дітей. Це скорочує час ознайомлення з грою, сприяє засвоєнню правил, привчає до раціональних способів вивчення нової гри. Поступово діти запам'ятовуватимуть і усвідомлюватимуть умови освоєння будь-якої нової гри. Такими умовами є знання її змісту і обладнання, ігрових завдань і дій, правил, порядку дій гравців [15].

Керівництво вихователя самостійними дидактичними іграми залежить від освоєння дітьми їх правил, знання й усвідомлення завдань. Педагог повинен продумано добирати ігри, враховуючи зміст виховної роботи в групі на конкретний період, інтерес дошкільників до ігор, їхнє особисте прагнення до взаємодії, створювати ігровий настрій, замінювати окремі ігри новими, урізноманітнювати ігрові дії тощо. Водночас слід уникати прямого навчання і керівництва ігровою діяльністю дітей.

1.4. Сучасні підходи до проблеми формування математичної обізнаності дошкільників

Проблема формування елементарних математичних уявлень дошкільників знаходить відбиття в дослідженнях класиків педагогіки та сучасних науковців (Я.А.Каменский, М Монтесорі, І.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинський, Ф.Фребель, Г.М.Леушина та ін.).

Важливість та необхідність цілеспрямованого математичного розвитку дошкільників наголошується в працях (Я.А.Каменського, М Монтесорі, І.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинського, Ф.Фребеля). Питання змісту й способів формування елементарних математичних уявлень були предметом дискусій у 30_роках, що пов'язувалось з розробкою психологічних засад методики формування математичних уявлень дошкільнят (Л.С.Виготський, Є.І.Корзакова, Г.С. Костюк, К.Лебединцев, Г.М.Леушина, М.М.Макляк, Н.Ю.Менчинська).

Основна мета формування математичних знань у дітей полягає в подачі початкових математичних уявлень, навчанні найпростішим способам виконання дій, формуванні відповідних умінь та навичок (В.В.Давидов, Г.С.Костюк, Л.П.Кочина, Г.М. Леушина, А.А.Столяр).

Аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо проблеми формування елементарних математичних уявлень дошкільників свідчить про схильність науковців виокремлювати ефективність будь-якого одного дидактичного засобу навчання (Л.А.Венгер, Г.М.Леушина, Т.Д.Ріхтерман, О.О.Фунтікова та ін.). Водночас, перевага поєднання різних засобів навчання експериментально доведена в дослідженнях Т.М.Дударенко, О.М.Корніяки, О.П.Усової.

Найбільш ефективною умовою формування математичних знань та вмінь є створення системи навчання з урахуванням рівнів індивідуального розвитку дітей, що дозволяє поліпшити розумовий розвиток малюків (Г.С.Диковольська, Т.М.Степанова, К.Й.Щербакова). Впродовж останніх років проблема формування елементарних математичних уявлень дошкільників усе частіше розглядається через призму індивідуальних особливостей (Т.Д.Кондратенко, В.К.Котирло, С.О.Ладивір, Т.М.Степанова, К.Й.Щербакова).

Темпи формування елементарних математичних уявлень, якість знань і вмінь зумовлюється змістовим компонентом навчання, відповідністю програмового матеріалу рівню психічного й індивідуального розвитку дітей, доцільним поєднанням колективних та індивідуальних форм навчання.

Рівень сформованості математичних уявлень дошкільників можна оцінити за наявністю знань та вмінь, їх якісною характеристикою і діяльністю дитини під час виконання завдань. Основними критеріями оцінки є правильність і повнота, усвідомленість та осмисленість, міцність та дієвість математичних уявлень, характер діяльності дитини та критичність мислення в процесі виконання завдань (Н.І.Баглаєва).

Сукупність необхідних умов розвитку вміння порівнювати включає: диференційоване навчання з урахуванням індивідуальних особливостей дітей; поетапне навчання порівнянню; систематичне використання порівнювання об'єктів на заняттях і в дидактичній грі.

Отже, аналіз психолого-педагогічних досліджень засвідчує значущість проблеми формування математичної обізнаності в дошкільному дитинстві. У зв'язку з цим виникла нагальна потреба перебудови змісту навчання математики в дитячому садку,