після роботи з ними вклеюються (або переписуються) в зошити. Блок містить назву теми, перелік проблем, які слід розібрати і репродуктивно засвоїти, список основної і допоміжної літератури, розгорнутий зміст блоку навчальної інформації. Як правило, зміст блоку базується на уже засвоєних учнями знаннях і є максимально лаконічним викладом матеріалу. Наприклад, блок інформації з теми “Стародавній Єгипет – перша цивілізація Стародавнього Сходу”. Тривалість уроку - дві академічні години. На протязі цих годин учні опрацьовують матеріал за таким планом: 1) Природа й населення Стародавнього Єгипту. 2) Виникнення держави. 3) Єгипет за доби Середнього царства. 4) Культура Стародавнього Єгипту.
Наступним уроком є урок фронтального опрацювання навчального матеріалу має на меті осмислення учнями навчального матеріалу і формування умінь і навичок. Структура його така: 1) повторення учнями блоку навчальної інформації; 2) фронтальне виконання завдань, визначених спеціальною програмою; 3) фіксація по пам`яті відповідей на основі запитань у зошиті; 4) контрольне опитування.
Повторення блоку навчальної інформації може здійснюватись шляхом проекції блоку на екран за допомогою кодоскопа або за збільшеним його варіантом на плакаті. Вчитель розповідає або зачитує зміст блоку. Потім учні відповідають на запитання, визначені у розданій перед уроком для попереднього ознайомлення програмі. Після успішного виконання всіх завдань відповіді фіксуються в зошитах. Зошит з історії в учня складається з двох частин: у першій записується або вклеюється блок інформації, а в другій – відображується наслідок фронтального її опрацювання.
4. Етапи комбінованої системи
Етап перший – робота над поняттями.
Етап другий – робота над осмисленням матеріалу, формуванням практичних умінь і навичок.
Етап третій – закріплення, узагальнення і систематизація знань.
На другому етапі використовують урок індивідуального опрацювання навчального матеріалу. Зазначений урок має дати учням можливість виявити, реалізувати і удосконалити свої досягнення в навчанні. Він побудований на диференційованій основі і має таку структуру: 1) ознайомлення і вибір проблеми для індивідуальної роботи; 2) виконання індивідуальної програми; 3) перевірка результатів виконання програми.
При виконанні обраної програми учням дозволяється користуватися наявними в кабінеті історії джерелами інформації. Вони можуть вільно пересуватися по класу і звертатися за консультацією до вчителя.
На третьому етапі використовується урок внутрішньопредметного узагальнення і систематизації навчального матеріалу. Урок зазначеного типу дає можливість об’єднати різнорідний матеріал за певними ознаками, проаналізувати його, синтезувати та класифікувати за структурою. Цей урок нагадує попередній, але індивідуальні програми, над якими працюють учні, містять завдання, що передбачають розумові операції, відповідні до мети уроку. Для урізноманітнення діяльності учнів, створення нестандартних ситуацій вчителі часто використовують на уроках внутрішньопредметні узагальнювальні лабораторно-практичні роботи, конкурси, дискусії, ігри, конференції тощо.
Крім зазначених уроків ще проводяться уроки міжпредметного узагальнення та систематизації навчального матеріалу та уроки контролю і корекції формальних знань, умінь і навичок, а також уроки корекції творчих умінь і навичок. Урок міжпредметного узагальнення та систематизації навчального матеріалу за цілевою установкою повністю відповідає своїй назві. Він проводиться рідко – два-три рази на рік у вигляді захисту проектів, семінарів, конференцій.
Уроки контролю і корекції формальних знань, умінь і навичок та урок корекції творчих умінь і навичок учнів за своєю суттю є уроками-заліками, де перший є обов`язковим для всіх учнів, а другий – довільним. В останньому беруть участь лише ті учні, які виявили бажання реалізувати та продемонструвати свій “академічний талант”. Такі уроки складаються з: 1) вступної частини; 2) співбесіди вчителя з учнями (або контрольної роботи); 3) підбиття підсумків та узагальнення.
Під час співбесіди учні відповідають на запитання вчителя. Запитання на залік добираються так, щоб у них були відображені: 1) поняття, терміни, імена історичних осіб та головні дати теми; 2) класи інформаційних одиниць (узагальнюючі поняття); 3) система знань, умінь та навичок з певної теми; 4) трансформовані знання.
Таким чином, технологія інноваційної комбінованої системи навчання є гнучкою і відкритою для використання різних форм і методів навчання. Вона добре розроблена у викладанні хімії та біології. Вивчення історії за цією системою має значно менший досвід. Матеріали навчальних блоків ще перебувають у стадії розробки, що й перетворює зазначену систему на інноваційну.
Література:
Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. – Запоріжжя, 2000.
Баханов К.О. В пошуках інноваційних технологій викладання історії // Історія в школах України. – 1996. - №1. – С.20-25.
Баханов К.О. Інтерактивне навчання // Історія в школах України. – 1998. - №2. – С.31-35.
Баханов К.О. Шляхом інноваційного навчання // Історія в школах України. – 1999. – №4. – С.19-26.
Степанищев А.Т. Методика преподавания и изучения истории. – М., 2002.
Фідря О Інформаційно-розвиваючі блоки як один із засобів індивідуалізації навчання історії // Історія в школах України. – 1997. - №2. – С.31-35.