Реферат на тему:
Нестандартні уроки в початковій школі
Проблема над якою працює вчителька – це нестандартні уроки та роль гри в навчально-виховному процесі. З часу попередньої атестації вчителька показала, що вміє тримати на уроці тісний контакт з учнями, викликати в них інтерес до навчальних предметів. Навіть пасивні учні хочуть гратись, подорожувати, змагатись. Олеся Петрівна за допомогою нестандартних уроків реалізує підготовку учнів до практичної діяльності, виробляє життєву позицію, привчає до колективних форм роботи.
Проводячи нестандартні уроки вчителька дотримується таких вимог:
ігрове завдання збігається з навчальних;
зміст нетрадиційного уроку є посильним для кожної дитини;
підсумок завжди є чіткий і справедливий. Поряд з навчальними завданнями реалізуються і виховні.
В процесі нестандартних завдань вчителька вчить учнів зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, кмітливість мислення. Під час проведення занять освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.
Цікаво проводились уроки з математики, української мови. Було використано ряд наочності. Діти були задоволені. Проводячи урок-прогулянку «Тварини лісу. Охорона лісу» вчителька вміло поєднала художню частину і цікаві завдання з природознавства та показала взаємозв’язок рослин, тварин і людей на планеті.
На уроках вчителька здійснює диференційований та індивідуальний підхід до учнів: на всіх етапах уроку наявний зворотний зв'язок. Олеся Петрівна вчить учнів вже з першого класу самостійно вчитися. Належна увага приділяється розвитку мислення, слухання, порівняння, узагальнення. Варто звернути увагу на емоційно-вольову сферу діяльності дітей на її уроках. Вона пробуджує серце і душу дітей, виховує почуття колективізму, бажання вчитися, щоб в майбутньому досягти своєї мети.
Мова вчительки виразна, емоційна. Вона тримає в полі зору весь клас, добре веде роботу з слабо встигаючими учнями, підтримує в них інтерес до навчання.
Учні вміють працювати самостійно, в парах, в групах, колективно. Відношення вчительки до дітей доброзичливе.
Уроки вчительки Войціховської Олесі завжди цікаві, продумані, обґрунтовані. Вчителька чітко ставить завдання і мету. Основні риси її майстерності – вміння зацікавити дітей до вивчення предмету просто і доступно подати програмований матеріал, легко спілкуватися з дітьми, розширювати світогляд учнів, розвивати логічне мислення.
Олеся Петрівна розвиває в учнів вміння аналізувати, спів ставляти, порівнювати: розвиває уяву, увагу, пам’ять, мислення.
Для вчительки немає дрібниць у щоденному спілкуванні з дітьми. Тут відіграють роль і зовнішній вигляд учительки та учнів, і культура їхнього мовлення та спілкування, і ставлення до підручників та класного майна, і ведення зошитів та щоденників, і організація робочого місця – учительського столу та школярських парт.
Уся педагогічна практика Олесі Петрівни підпорядкована меті – зробити навчання дітей цікавим, допомогти їм знайти своє місце в колективі, виховати з них хороших людей.
Олеся Петрівна – активний учасник методичного об’єднання вчителів початкових класів, проводить відкриті уроки та виховні заходи.
Протягом тривалого часу в нашій країні була поширена класно-урочна система навчання, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати багатьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному плані. Від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.
Найчастіше уроки будувалися на основі закономірностей навчально-виховного процесу і характеризувалися поєднанням та реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів із урахуванням їхніх інтересів та потреб.
Такі уроки прийнято вживати стандартними. Фони охоплюють основні етапи навчального процесу.
Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Проте вже в середині 70-х років минулого століття з’явилась тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося появою нестандартних уроків, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються у рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.
Особливості нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню.
Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами.
Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, потрібних у житті навичок і вмінь.
Крім того, ці уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, особи, дії нестандартних уроків відзначаються ігровим стимулюванням.
Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу.
Істотно важливе значення для нестандартного уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи: уроки змагання, уроки громадського огляду знань, уроки комутативної спрямованості, театралізовані уроки, уроки-подорожі, мандрівки, уроки «Милування природою».
Отже, нестандартні уроки в початкових класах руйнують застилі штампи в організації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи їх в русло активізації пізнавальної самостійності й творчої активності.
Найвищої майстерності в проведенні такого уроку досягає той учитель, який дозволяє своєму класові вільно почуватися й переживати, але утримує його в тих рамках, які потрібні для успіху в навчанні.
Користуючись свободою творчості
