Валентина САЮК
Нетрадиційні підходи у викладанні природознавства
курсова робота з педагогіки
зміст
Вступ
Актуальність дослідження.
Кожний період розвитку суспільства має свої соціальні цілі. Перехід у нове тисячоліття і реформування школи вимагає змін у теорії і практиці навчання. Актуальними питаннями шкільної освіти і, зокрема, природознавчої є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу, активності у пізнанні, пра-к-тичного спрямування теоретичних знань. Тому постає питання впрова-д-же-н-ня таких форм, методів, прийомів і засобів, які б інтенсифікували навчальний процес, максимально активізували самостійну пізнавальну діяльність учнів. Серед таких форм і методів знаходять своє місце і нестандартні уроки приро-до-з-навства. Актуальність дослідження полягає в тому, що за широкого впрова-дження нестандартних форм і методів на уроках природознавства стануть можливими:
створення комфортного середовища для навчання;
підвищення ефективності засвоєних знань завдяки мотивації та активізації модальності сприйняття;
орієнтація на практичну діяльність;
систематизація знань;
індивідуалізація навчання, а в цілому розвиток творчого потенціалу учня і формування стійкого пізнавального інтересу до природознавства.
Об’єкт дослідження.
Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає методика проведення нестандартних уроків природознавства у молодших класах.
Предмет дослідження.
Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості методики проведення нестандартних уроків природознавства у молодших класах.
Мета дослідження.
Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді методики проведення нестандартних уроків природознавства у молодших класах.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
Розгляд проблеми організації нестандартних уроків природознавства в методичній літературі та в розробках українських педагогів практиків.
Розробка сценаріїв нестандартних уроків природознавства.
Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дане дослідження можна при розробці шкільної програми, в практичній роботі педагога в умовах загальноосвітньої школи.
Розділ 1. Нетрадиційні підходи у викладанні природознавства
Швидкі темпи розвитку природознавчої науки, звільнення її від ідеологічних стереотипів вимагають нових підходів у викладанні шкільного природознавства. Педагоги-фахівці розуміють ці зміни і завжди у творчому пошуку нових ідей викладання свого предмета.
Не секрет, недостатня матеріальна база шкіл утруднює роботу вчителів. Мало хто з педагогів може похвалитися використанням комп'ютерної техніки. Але вчитель завжди у пошуку нових форм і способів викладання свого предмета. [11, С. 23]
На нашу думку, навчальний матеріал необхідно подавати не в описовій формі, а в проблемно-пошуковій. Завдання вчителя: вчити учнів учитися. Цьому сприяють нестандартні підходи у викладанні.
Нестандартні підходи у викладанні природознавства здійснюються через проведення так званих нестандартних уроків (структура уроків нетрадиційна), організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки виучуваного матеріалу.
У педагогічній практиці частіше проводяться такі нестандартні уроки – як урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова), рідше – урок-змагання, урок-консультація, урок-залік, бінарні чи комп'ютерні уроки, урок творчості, урок-аукціон, урок-«суд», урок-діалог, урок-концерт, театралізовані уроки, уроки пошуку істини, уроки «без дзвінка» тощо. При виборі типу уроку важливо враховувати вікові особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на даному уроці.
Нестандартні підходи можна застосовувати на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні виучуваного матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при закріпленні тощо.
Нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвитку логічного мислення, бажання пізнати явище чи проблему не однобоко, а багатогранно.
Серед таких форм і методів – ділові та імітаційні ігри знаходять широке застосування у найрізноманітніших сферах діяльності: економіці, політиці, екології, міському плануванні, освіті. Однак, ще досить мало їх викори-сто-вують на уроках природознавства.
На практиці організація навчально-виховного процесу розглядає функції навчання дещо спрощено: набуття школярем знань, вмінь і навичок. Такий підхід зумовив звуження сфери мислення школяра. Внаслідок цього пам'ять і емпіричне мислення спрямовуються до репродуктивного відтворення засвоєних знань. За межами діяльності лишаються такі важливі сфери особистості, як: мотиви, потреби, інтереси, емоції, відносини, а також спілкування в колективі. У людині від природи закладено багато потенційних можливостей. Виявити їх, розвинути і виховати досить складно. По-перше, деякі з них проявляються лише у відповідній діяльності, тому їх не вдається помітити в умовах традиційного навчання. По-друге, програми навчання розраховані, як правило, на середнього за здібностями учня, а обдаровані діти та діти з посередніми здібностями не завжди можуть себе проявити. Тому, цілком зрозуміло, що виявлення і розвиток здібностей – складна, але необхідна справа, яка потребує використання різних видів діяльності, у тому числі й ігрової.
У процесі навчання з використанням ігрових методів і форм відображається хід педагогічної взаємодії (навчання), який характеризується постійною зміною діяльності учителя і діяльності учнів. Він зумовлює зміну якостей особистості кожного школяра внаслідок власної навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння певного обсягу матеріалу
Під навчальною ігровою діяльністю будемо розуміти активну самостійну пізнавальну діяльність школярів, керовану учителем, яка розгортається на основі гри і веде до реалізації дидактичних завдань. У зв'язку з цим навчально-ігрову діяльність слід розглядати як складну цілісну систему, яка відображає впорядковану сукупність взаємозв'язаних і взаємозалежних компонентів.
Основними компонентами навчально-ігрової діяльності як процесу навчання є діяльність учителя (педагогічне управління) і діяльність учня (учіння). Взаємодія між ними опосередкована змістом навчального матеріалу і виражає специфіку навчання, забезпечує його цілісність і створює дидактичні відносини: учитель – учень, учень – учень, учень – навчальний матеріал та ін. Провідним серед них, системоутворюючим у навчально-ігровій діяльності є відношення педагогічного управління і учіння.
Навчальна гра (складає предмет діяльності й виражає зміст навчального матеріалу), мотиви, цілі, завдання, методи і засоби в їх взаємозв'язках і залежностях утворюють структуру навчально-ігрової діяльності. Основні дида-ктичні відносини в структурі навчально-ігрової
