Навчально-ігрова модель відтворює процес взаємодії діяльності вчителя і діяльності учнів на основі використання певного виду гри та відповідних методів навчання. Діяльність учителя в ігровому навчанні спрямована до педагогічного управління, яке включає моделювання, проектування та стимулювання навчального процесу. [2, С. 48]

Завдяки педагогічному моделюванню визначається ігрова форма й вид гри, відповідно до навчального матеріалу вибираються методи, прийоми, способи і засоби, що стимулюють навчання, тобто формують цілі, мотиви й сприяють вирішенню дидактичних завдань. При цьому учитель має змогу постійно здійснювати контроль, корекцію та оцінку навчально-пізнавальної діяльності школярів. Педагогічне проектування прогнозує результат навчання, тобто рівень засвоєння передбачуваних знань, набуття вмінь та навичок, розвиток і виховання особистості.

Гра відображає зміст навчального матеріалу, що складає предмет діяльності. Однак, ігрова діяльність не виникає спонтанно, а здійснюється за певних умов:

Завдання, що ставляться в процесі гри, повинні мати проблемний характер і містити суперечності. Це сприятиме пошуку оригінальних рішень і вирізнятиметься винахідливістю та цілеспрямованістю. Саме цілеспрямована, активна і свідома дія школяра, який вирішує навчально-пізнавальні завдання в ході гри, створює внутрішню передумову до навчання, а пізнавальний інтерес отримує основу для свого формування:

У свою чергу діяльність учнів або учіння в навчально-ігровому процесі спрямована до пізнання, тобто, завдяки ігровим методам і формам формується мотивація навчання, визначаються цілі і розв'язуються поставлені дидактичні завдання. При цьому навчання в ігровій формі спрямоване не на виклад нового матеріалу вчителем, запам'ятовування його і відтворення учнями, тобто репродуктивну діяльність, а на самостійне оволодіння ними в процесі практичної (пошукової або творчої) дії.

Раціональне поєднання ігрових форм і методів навчання сприяє перетворенню зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні дії, тобто інтеріоризацію. Завдяки природознавчим іграм учні вчаться оперувати образами предметів і явищ, яких у певний момент немає в їхньому полі сприймання, подумки переміщатися у минуле, майбутнє, просторі тощо. При інтеріоризації зовнішні фактори поведінки учня перетворюються на позитивні усталені внутрішні переконання особистості. Саме у грі відбувається формування школяра як суб'єкта діяльності на основі імітації дійсності.

Рис. . Схема основних дидактичних відносин в структурі навчально-ігрової діяльності

Ігрова діяльність, як і будь-яка інша, має свій предмет, усвідомлення якого визначає конкретні цілі і формує уявлення про результат навчання. Водночас предмет діяльності, за висловлюванням О.М. Леонтьєва, виступає і як дієвий мотив: «Діяльності без мотиву не буває, «немотивована» діяльність – це діяльність з суб'єктивно і об'єктивно прихованим мотивом» [2, С. 102].

Поняття «мотив» означає «певну спонукальну причину дій та вчинків людини. Саме від мотивів залежить, чим є у психологічному плані та чи інша дія, який суб'єктивний зміст вона має для людини [1, с. 16]. Мотиви ви-никають внаслідок осмислення потреб, що забезпечують життя та розвиток лю-дини. Для нас певний інтерес матимуть ті потреби і мотиви, які орієнтовані на цілеспрямовану активну дію школярів, тобто пізнання, що реалізується зав-дя-ки виконанню навчально-ігрових завдань. Тому активність можна розглядати і як умову, і як мотив, що веде до задоволення даних потреб і виникнення нових.

Виявлення мотивів навчання природознавства формує мотивацію його засвоєння. Звичайно, осмислення мотивів навчання залежатиме від вікових особливостей школярів.

У мотивації навчання виділяють дві основні групи мотивів: пізнавальні та соціальні [3, с. 60 ]

Пізнавальні мотиви визначають зміст навчальної діяльності, закладені в самому процесі навчання.

Соціальні мотиви пов'язані з різними соціальними взаємодіями школярів між собою. Названі групи мотивів можна поділити на підгрупи (табл. 1):

Таблиця

Групи мотивів навчання природознавства

Соціальні мотиви | Пізнавальні мотиви

широкі соціальні | самовихо-вання | колективні | широкі пізнавальні | необхід-ності | професійні

а) бути корисним Батьківщині | а) прагнен-ня до само-утверджен-ня | а) посісти гідне місце у класі | а) інтерес до знань | а) необхід-но вчитися, без цього не прожи-веш | а) знання потрібні у трудовій діяльності

б) вчитися – це мій гро-ма-дянський обов'язок | б) бажання виховати волю; | б) отриму-ва-ти задо-во-ле-ння від спілкування | б) відкриття нового, невідомого для себе | б) вимага-ють батьки; | б) бажання отримати професію, пов'язану з географією

в) прагнен-ня бути лідером і впливати на інших | в) розши-рен-ня світогляду | в) необхід-но здати іспит

Проведення однотипних уроків з природознавства та інших предметів не викликає інтересу до навчання, творчого розвитку школяра, не збуджує емоції, не розвиває мислення. Це веде до того, що учень не розуміє, з якою метою і як він може використати та реалізувати знання з географії в майбутньому.

Організовуючи «круглі столи», «конференції», «телемости» та інші ігрові форми навчальних занять з актуальних питань сучасності (від глобального масштабу і закінчуючи локальним), учень усвідомлює значення саме природознавчого підходу до їхнього розв'язання.

Формуючи мотивацію навчання із використанням ігрових форм і методів, необхідно враховувати і роль емоцій. Однак, у шкільній практиці їх роль часто недооцінюється. Емоції ж розвиваються не самі по собі, а залежать від особли-востей навчальної діяльності і мотивації. Регулююча роль емоцій зростає тоді, коли вони не лише супроводжують ігрову діяльність, а й випереджають її, ніби готуючи школярів до неї. Емоції примушують активізувати увагу, мислення, уяву