та інші психічні функції школярів.
Дуже важливо, що в процесі навчальної гри спрямовуються зусилля учнів на досягнення мети, виховуються в них вольові якості. При цьому формуються самостійність, наполегливість, витримка, воля до перемоги – все те, без чого не може бути успіху, Наявність усіх цих умов складає в наш час основу продуктивної праці в будь-якій сфері суспільства.
Ігрові методи і форми навчання суттєво відрізняються від традиційних тим, що дають змогу учню безпосередньо стати учасником ситуації чи події, яка розглядається. У процесі гри він має можливість потрапити на деякий час у «реальні» життєві умови, «відчути» їх, осмислити і вже потім прийняти рішення, тобто, школяр є не спостерігачем, а реальною дійовою особою. Слід відзначити і те, що умовність ігрової діяльності, відсутність реального ризику невдачі (якщо навіть рішення і помилкове) дає змогу учню шукати, знайти і обґрунтувати правильне рішення. Саме в процесі ігрової діяльності з'являється здивування перед власним «відкриттям», задоволення своїми здобутками, радість самостійного руху вперед. Разом з тим, ігрові форми навчання дозво-ляють учням отримувати і засвоювати більший обсяг не лише необхідної, а й додаткової інформації, що не знайшла відображення на уроках географії.
Важливо, також, враховувати і використовувати при моделюванні ті природознавчі факти, явища, процеси, що характерні для місцевості, де мешкає учень. Це посилить проблемність питань, які розглядаються, і не залишить шко-ляра байдужим до їхнього розв'язання. [8, С. 36]
За словами відомого вченого, педагога Г.І. Щукіної, спілкування передбачає відносини співпраці і взаємодопомоги, широкий обмін інформацією між учасниками навчального процесу, співпереживання радості пізнання, співучасть у вирішенні завдань, поставлених грою, намагання допомогти один одному при виникненні труднощів. Спілкування – це діяльність, тому умінню спілкуватись необхідно навчати, що можливо лише в конкретних педагогічних ситуаціях, особливо ігрових.
Розглядаючи навчально-ігрову діяльність як процес навчання, можна зробити висновок:
навчально-ігрова діяльність – це динамічна багатокомпонентна цілісна система;
провідним, системоутворюючим у діяльності є відношення педагогічного управління й учіння;
ігрові методи і форми навчання зумовлюють активізацію пізнавальної діяльності;
пізнавальна діяльність, що розгортається на основі гри, має свій предмет і спрямована на конкретні цілі та уявлення про результат;
спосіб досягнення цілей і розвиток особистості школярів відбувається завдяки особистісно-мотиваційній діяльності;
результат ігрового навчання досягається в процесі поетапного вирішення системи проблемних завдань;
завдяки ігровій діяльності формуються комунікативні дії учнів між собою та вчителем, підвищується рівень естетико-етичної сторони навчання;
зростає інтерес до вивчення предмета.
1.1. Класифікація ігор та ігрові форми навчання природознавства
Одним із завдань шкільної природознавчої освіти є ефективна організація навчального процесу, раціональний добір форм навчання.
У навчально-методичних посібниках та на сторінках педагогічної преси дедалі більше уваги приділяється використанню нетрадиційних (нестан-дартних) ігрових форм навчання. Це, зокрема, «експедиції», «конференції», турніри, вікторини «Що? Де? Коли?» тощо. Класифікація ігор проводиться на основі різних підходів, що пояснюється багатоманітністю навчальних ігор і практичного використання їх на уроках географії.
Однак чимало авторів ототожнюють такі поняття, як «навчальна гра» й «ігрова форма навчання». Тому необхідно з'ясувати сутність кожного з них, інакше практичне застосування ігрових форм не матиме відповідного науково-методичного підґрунтя.
Навчальна гра – це підпорядковане сукупності певних правил і прийомів заняття, у процесі якого реалізуються дидактичні завдання за допомогою ігрових ситуацій. У структурі навчальної гри можна виділити такі компоненти:
дійові особи або учасники гри;
правила, які визначають діапазон дій гравців (часовий і організаційний режим навчання);
сюжет, що визначає зміст навчальної діяльності;
навчальне завдання як ситуація з пізнавальними цілями, які досягаються у процесі гри;
ігровий матеріал (жетони, фішки, рулетка тощо) відповідно до правил гри.
Будь-яка гра відрізняється від іншої одним або кількома структурними компонентами. Наприклад, розрізняють ігри за:
кількістю учасників: індивідуальні (ребус, головоломка);
колективні (КВК, турнір, вікторина, «аукціон»);
часовим режимом: короткочасні (лото, чайнворд); тривалі («круглий стіл», «суд», «конференція»);
навчальним завданням (кількістю ігрових ситуацій):
прості (лото, головоломка), комбіновані (КВК, «казка»);
іншими ознаками.
Варіативність і кількість компонентів у структурі навчальної гри визначають її вид (лото, кросворд, «казка», «прес-конференція» тощо). Видів ігор досить багато (див. рис. 2). Однак необхідно зазначити, що деякі з часом видозмінюються. Для прикладу візьмемо вікторину. Її різновидами стали «Поле чудес», «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «Щасливий випадок». З появою сучасних ТЗН, засобів телекомунікацій, з інтелектуальним розвитком суспільства кількість видів ігор збільшуватиметься і, очевидно, саме інтелектуальних.
Рисунок . Класифікація навчальних ігор
Таке розмаїття і можливість використання ігор на уроках приро-дознавства зумовлює необхідність їх систематизації. Для цього, по-перше, треба виділити ознаки певної групи. Очевидно, що ними мають бути ігрові правила і функції. Правила визначають часовий та організаційний режим навчання. За функціями правила можна поділити на три групи: операційні, процесуальні, організаційно-управлінські.
Операційні правила обмежують дії та операції, що виконуються уча-сниками у процесі гри. [3, С. 26]
Процесуальні правила визначають логічні й часові характеристики навчально-ігрової діяльності. Сюди ж можна віднести і спеціальні ігрові процедури, які визначають імовірнісний характер ігрового процесу (роздавання жетонів, обертання рулетки тощо).
Організаційно-управлінські правила визначають організаційну структуру (індивідуальну, групову, фронтальну), а також спосіб взаємодії учасників навчально-ігрової діяльності.
Для різних видів ігор характерна та чи інша група правил їх поєднання. Тому доцільно об'єднати види ігор за певними правилами у типи: настільні, змагальні, рольові.
У настільних іграх провідну роль відіграють операційні правила, якими визначається ігрове завдання. Тому є можливість використовувати різні комбінації, партії тощо. Для настільних ігор не встановлюються спеціальні ігрові процедури, які б надавали грі імовірнісного характеру. Вихідні позиції учасників рівноцінні і суперники спостерігають за ходами один одного протягом усієї гри. Як ігровий матеріал можна використовувати креслення (кросворд, чайнворд), малюнки (ребус, головоломка), літери тощо.
Основним