2.1. Екскурсія по залах астрономічного музею

(Кожен зал має своїх екскурсоводів, запрошених із учнів старших класів)

Тема. Будова Сонячної системи.

Уявлення стародавніх людей. Геліоцентрична система Коперніка. Добовий рух небесних тіл.

Мета. Дати попередні поняття про будову Сонячної системи, видимий рух небесних тіл. Коротко розповісти про найближче небесне тіло – Місяць. Формувати в учнів потребу цікавитися питаннями астрономії, вміти знаходити відповіді на поставлені запитання. Вчити користуватися додатковою літературою, пов'язувати життєвий досвід з темою, що вивчається.

Обладнання: кодопозитиви, кодоскоп, діапроектор, плакати, глобус Місяця.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.

ЗАЛ ІСТОРІЇ

Правильне розуміння небесних явищ складалося тисячоліттями. З глибокої давнини людей цікавило, як влаштований світ, яку форму має Земля? Як вона тримається і на чому? Як рухаються Сонце, Місяць, зорі? Перше уявлення про Землю було як про плоский млинець, що тримається на трьох китах, які плавають в океані; небо уявляли як величезне склепіння, що накриває Землю.

Давньогрецькі вчені розробили першу струнку картину світу. Свого завершення вона дістала в працях Аристотеля (кодопозитив).

Арістотель та його учні стверджували, що центром Всесвіту є нерухома Земля. Навколо Землі обертаються всі інші небесні тіла і Сонце. Ця система дістала назву геоцентричної, оскільки в її центрі розміщена Земля. Геоцентрична система світу проіснувала майже 2000 років, аж до появи праць М. Коперніка.

Церква жорстоко переслідувала тих, хто намагався піддавати критиці цю систему.

За часів Аристотеля крім Сонця та Місяця було відомо ще п'ять небесних тіл, названих планетами (кодопозитив). Стародавні римляни дали цим планетам імена своїх богів, ці назви збереглися в астрономії і сьогодні: Меркурій – бог торгівлі, Венера – богиня любові і краси, Марс – бог війни. Юпітер – верховний бог-громовержець, Сатурн – бог землеробства. Пізніше було відкрито ще три планети: Уран (1781 p.) – бог неба, Нептун (1846 p.) – бог моря, Плутон (1930 p.) – бог підземного царства.

Уявлення Аристотеля завершив Птоломей (II ст.). Свою систему світу Птоломей виклав в книжці «Альмагест».

За Птоломеєм, Всесвітом розпоряджається Земля, яка оточена 50 прозорими кришталевими сферами (кодопозитив). Ці сфери мають загальний центр і керують рухом Місяця, Меркурія, Венери, Сонця, Марса, Юпітера, Сатурна і зірок.

Така картина світу залишалася незмінною протягом багатьох століть. Основи нової астрономії були закладені великим польським ученим М. Коперніком (1473–1543). У книзі «Про обертання небесних сфер» (1543 p.) він виклав нові погляди на систему світу (кодопозитив) В основу цієї системи покладено такі твердження.

1. У центрі світу знаходиться Сонце.

2. Земля та інші планети рухаються навколо Сонця в одному напрямку і одночасно обертаються навколо своїх осей.

3. Рух планет відбувається по майже колових орбітах із сталою швидкістю.

Вперше в астрономії Копернік дав правильний план будови Сонячної системи і встановив її відносні розміри, розрахував періоди обертання планет навколо Сонця Така система дістала назву геліоцентричної. Геліоцентрична система була підтримана багатьма вченими, і серед них: Джордано Бруно, Галілео Галілей, Йоган Кеплер, Ісаак Ньютон (кодопозитив).

Середньовічна католицька церква жорстоко боролася проти прихильників геліоцентричної системи світу Книжку М. Коперніка було оголошено єретичною і в 1646 p. заборонено як таку, що суперечить Біблії. За вироком «святої інквізиції» Д. Бруно був спалений на вогнищі 17 лютого 1600 p. в Римі на Площі квітів. Під загрозою катування «свята інквізиція» змусила Галілея письмово зректися своїх поглядів. Однак вчений до кінця життя розвивав нову систему світу. Лише у жовтні 1992 p. папа римський офіційно «реабілітував» вченого.

Сонячна система, за сучасним уявленням, – система небесних тіл, яку складають Сонце, планети з їх супутниками, малі планети, комети, метеоритні тіла та міжпланетний пил (кодопозитив). Сонце – це центральне тіло Сонячної системи і найближча до Землі зірка. Наше Сонце – типова жовта зірка, яких у нашій Галактиці величезна кількість, воно також обертається навколо своєї осі. Швидкість руху Сонця навколо центра Галактики 240 км/с.

Планети менш масивні, ніж зірки, і холодніші за них. Вони світяться відбитим світлом, що падає на них.

Всі дев'ять планет поділяються на планети земної групи, або внутрішні (Меркурій, Венера, Земля, Марс), та планети зовнішньої групи, або планети-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун). Окремо виділяють Плутон. Орбіти цих двох груп планет розділяє пояс малих планет (астероїди, їх близько 2300).

В усіх планет (крім Венери та Меркурія) є супутники. Їх загальна кількість на сьогодні сягає 53, більшість із них належать планетам-гігантам. У Землі єдиний природний супутник – Місяць.

ЗАЛ НІЧНОГО НЕБА

Темної, безмісячної і безхмарної ночі на небі безліч зірок. Здається важко розібратися у цій чудовій картині зоряного неба, про яку Михайло Васильович Ломоносов писав:

«Открылась бездна звезд полна, Звездам числа нет, бездне – дна» (кодопозитив) із словами М. В. Ломоносова).

Вдивляючись у засіяне зорями небо, люди почали виділяти на ньому окремі групи найяскравіших зірок – сузір'я. Під сузір'ями тепер розуміють ділянку неба в певних установлених межах (зображення сузір'їв, які видно взимку. (кодопозитив).

Сузір'я здебільшого зберігають назви із сивої давнини, багато з них пов'язано з грецькою міфологією, деякі–з предметами. Так, відому групу із семи яскравих зірок, які нагадують ківш, стародавні греки називали Великою Ведмедицею. Якщо до цієї групи приєднати слабкі зірки, розміщені біля ковша, то можна намалювати великого звіра Ведмедя (кодоплівка). Від стародавніх греків до нас дійшла цікава легенда. Колись у царя Лікаона, правителя країни Аркадії, була дочка Калісто. Вона була дивної краси. Одного разу вона вирішила позмагатися красою з богинею Герою, ревнивою дружиною бога Зевса.