Добре відомо, що на відміну від земних ведмедів небесна ведмедиця має дуже довгий хвіст. Стародавні греки, жартуючи, пояснювали це тим, що Зевс тягнув Калісто на небо за хвіст, від чого той і витягнувся.

Сузір'я Великої Ведмедиці мало різні назви на Русі – Віз, Колісниця, Ківш, у Сибіру – Лось.

Було помічено, що протягом доби зірки роблять повне коло по небу і що центр цього кола знаходиться у тому напрямку, в якому вдень відкидається найкоротша тінь – поблизу Полярної зірки (кодопозитив).

Усього на зодіакальному колі дванадцять сузір'їв. Одинадцять з них мають назву живих істот. І тому всі ці сузір'я називаються зодіакальними, що в перекладі з грецької означає тваринний. Це такі сузір'я: Риби, Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій. Хоча число зодіакальних сузір'їв прийнято вважати рівним числу місяців у році, але слід мати на увазі, що між Скорпіоном і Стрільцем міститься сузір'я Змієносця. Історично це сузір'я не входить до зодіакального кола.

Навесні Сонце послідовно проходить через сузір'я Риб, Овна, Тельця (кодопозитив). У цей період ці сузір'я, які розташовані на півночі і півдні, вночі невидимі на небі, тому що знаходяться разом із Сонцем під горизонтом. Зате протилежні сузір'я Діви, Терезів, Скорпіона можна спостерігати протягом всієї ночі. Сусідні з ними зодіакальні сузір'я Близнюків, Рака, Лева видно з вечора до середини ночі, а сузір'я Стрільця, Козерога, Водолія – в другій половині ночі.

В літні місяці Сонце переміщується по сузір'ях Близнюків, Рака, Лева, і вже ці сузір'я невидимі вночі, сузір'я Діви, Терезів і Скорпіона видно з вечора до середини ночі, сузір'я Стрільця, Козерога і Водолія – всю ніч, а сузір'я Риб, Овна і Тельця – вранці.

Настала осінь, і Сонце переміщується по сузір'ях Діви, Терезів і Скорпіона. Тепер уже ці сузір'я невидимі вночі. Увечері можна бачити сузір'я Стрільця, Козерога, Водолія, всю ніч видно Риб, Овна, Тельця, а в другій половині ночі сходять над горизонтом Близнюки, Рак, Лев.

Взимку Сонце проходить по сузір'ях Стрільця, Козерога і Водолія, яких вночі вже не видно. Зате всю ніч сяють на небі сузір'я Близнюків і Лева, а між ними видно слабкі зірки Рака. Взимку ночі дуже довгі, тому всю ніч видно також сузір'я Овна, Тельця, Діви, ввечері – сузір'я Риб, а в другій половині ночі на сході з'являються сузір'я Терезів і Скорпіона. Так із року в рік повторюються сезонні зміни зоряного неба.

З давніх давен людина звертала увагу на Місяць. Темні плями на поверхні Місяця нагадують людське обличчя. Але головною особливістю місячного образу є його незмінність. Воно тільки нахиляється вліво, якщо Місяць сходить, або вправо – під час заходу Місяця. Отже, Місяць завжди повернений до Землі одним і тим самим боком. Місяць обертається навколо своєї осі, тому на Місяці, як і на Землі, день змінюється ніччю. Місяць обертається значно повільніше, ніж Земля, тому доба там триває не 24 години, як у нас, а 29 1/2 земних діб. Отже, день і ніч на Місяці тривають два тижні.

Місяць – темна, холодна куля, і з Землі видно тільки частину місячної поверхні, яка освітлюється Сонцем і повернена до Землі. Внаслідок цього вигляд Місяця на небі змінюється, проходить зміна місячних фаз (кодоплівка, зміна фаз Місяця).

Щоб розрізнити новий Місяць чи старий, користуються таким способом: якщо серп Місяця нагадує букву «С», то це старий Місяць, а якщо букву «Р», то новий (ростучий).

Місяць – найбільш вивчене небесне тіло. Навіть у бінокль видно деякі найбільш помітні деталі. Перш за все увагу привертають великі темні рівнини, оточені пагорбами. Їх називають «морями», хоча на Місяці немає води. Кожне місячне море має свою назву, і інколи ці назви химерні. Так, на малюнку (кодопозитив) зображено головні деталі місячної поверхні, які можна спостерігати в бінокль.

Польський астроном Ян Гевелій (1611–1687) у своїй книжці «Селенографія» (1647 p.) переніс на Місяць переважно назви земних гір і міст. Так на Місяці з'явилися Карпати, Кавказ, Альпи, Піренеї тощо (глобус Місяця).

Італійський астроном Д Річчіолі (1598–1671) дав імена Місячним кратерам. Це переважно імена астрономів і математиків (кодопозитив).

Астрономи, які давали назви місячним «морям», не мали уявлення про фізичні умови на Місяці. Назви «морів» – Дощів, Ясності, Пари, Хмар, Вологості, «заток» – Веселки і Роси припускали наявність на Місяці атмосфери і водяної пари. На Місяці немає ні води, ні дощів, ні хмар, ні роси. На чорному небі Місяця не може бути і веселки. Автори назв місячних «морів» мали рацію у двох випадках. Одну із «заток» назвали «Затокою спеки». Це дійсно відповідає фактам, але тільки під час місячного дня. Місячна поверхня в цей час нагрівається до 130 °С Інше море називається Морем Холоду. Під час місячної ночі поверхня Місяця швидко охолоджується до –160 °С

Більшість морів розміщені на боці, оберненому до Землі. Зворотний бік Місяця дуже гористий. На ньому знаходяться лише два моря – Східне