і Море Москви. Розміри їх дуже великі. Для місячного рельєфу характерні гори і кратери. Більшість із них є досить плоскими рівнинами, що оточені кільцевими гірськими хребтами – валами. В центрі кратерів часто розміщені гостроверхі гори. Розміри кратерів змінюються від декількох метрів до 250 км у діаметрі Обернений бік Місяця був уперше сфотографований 7 жовтня 1959 p. радянською міжпланетною станцією «Луна-3» (кодопозитив).
У липні 1969 p. космічний корабель США «Аполлон» доставив на місячну орбіту кабіну «Орел». Кабіна з двома астронавтами на борту Армстронгом і Олдрином о 5 год. 56 хв. опустилася на поверхню Місяця, і Армстронг вийшов на його поверхню (кодопозитив). Через кілька годин підйомний ступінь «Орла» відірвався від Місяця, вийшов на орбіту Місяця і з'єднався з кораблем.
Безпосереднє дослідження стану місячної поверхні під час висадки на Місяць показало, що вона вкрита малим і великим камінням, скловидними кульками і пилом. Поверхня Місяця крихка, ноги астронавтів занурювалися в неї на кілька міліметрів, а опори космічного корабля – на 5–7 см. Міцність місячного ґрунту, не дивлячись на крихкість верхнього шару, дуже велика. Спроба пробурити поверхню Місяця на кілька метрів була невдалою. Бур зустрівся з дуже твердими породами. Роздрібнюваність верхнього шару місячного ґрунту пояснюється тим, що у Місяця немає атмосфери, і метеоритні частинки без перешкод доходять до його поверхні. Швидкість їх дуже велика (вона може досягати 70 км/с). Тому кожний удар метеоритної частинки об місячну поверхню супроводжується своєрідним вибухом.
Всі тіні на Місяці надзвичайно чорні, і всі предмети, розміщені в тіні, невидимі. Видно тільки ті предмети, на які попадає пряме сонячне проміння.
Всі ці явища пояснюються відсутністю атмосфери.
Опис місячної поверхні в художній літературі, яка використовується в роботі з учнями.
1. Носов М. М. Незнайка на Луне – К.: Веселка, 1988.
2. Ющук І. П. Троє на Місяці. – К.: Веселка, 1989.
3. Бердник О. Дивні Грицеві пригоди – К.: Веселка, 1989.
4. Українська народна казка «Як Місяць замовляв одяг».
2.2. Урок-казка “Царівна-жаба”
Підготовка до уроку. За кілька днів до уроку з учнями проводиться розподіл ролей.
Дійові особи: цар Кий, старший син (брат), середній син (брат), Іван-царевич, наречені: Волга, Ельба, Царівна-жаба; казкар.
Важливе значення для проведення уроку-казки має нетрадиційна обстановка. Парти для казкового дійства розставляються як «каре» чи амфітеатром. Залежно від можливостей, казку можна інсценувати всю чи фрагментарне. Оформлення класу має працювати також і на створення робочої атмосфери: наявність глобуса; фізичної карти півкуль, карт Європи, України, Київської Русі; схеми; компаса; пам'яток для визначення географічних координат, напрямків, відстаней. Кожен учень мусить мати атлас, робочий зошит, ручку, простий олівець, лінійку... і бажання взяти участь у виконанні практичної роботи разом із дійовими особами...
Мета уроку: активізувати й систематизувати знання, уміння, навички учнів з визначення відстаней, напрямків, географічних координат. Продовжити інтернаціональне виховання. Удосконалювати міжпредметні зв'язки з історією, російською літературою, народознавством.
ХІД УРОКУ
У вступному слові вчитель нагадує шестикласникам про мету, завдання уроку і повідомляє форму його проведення. Потім разом із казкарем і казковими персонажами продовжує урок... Дія перша
Казкар. За горами високими, за морями глибокими, у тридев'ятому царстві давно-давно жив собі цар Кий. Царство в нього було велике, а розташоване між Поліською, Придніпровською низовинами, Придніпровською височиною, на великій річці, шо Дніпром зветься.
Учитель. Палац царський знаходився в стольному граді, координати якого 51° пн. ш., 31° ex. д. За однією з легенд, місто назване ім'ям царським. Використовуючи фрагменти «Повісті минулих літ», цикл графічних робіт під назвою «Сказання про місто Київ» художника Г.Маковського зачитує: «І було три брати: одного їм 'я Кий, а іншого Щек, а третього Хорив, і сестра їхня Либідь. Сидів Кий на горі, де ж нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, від чого ж прозвалася Хоревиця. І створили град в ім'я брата свого найстаршого, і нарекли ім'я йому...»
Зараз ми за географічними координатами, записаними на дошці, на історичній карті Київської Русі XI ст. знайдемо столицю, визначимо крайні точки, протяжність держави з півночі на південь, із заходу на схід.
Прошу звернути увагу на другу частину назви – Русь. За однією з версій, назва походить від назви географічного об'єкта, розташованого на 50' пн. ш., 28' сx. д.
(Учні визначають за координатами 51° пн. ш., 31' сx. д. м. Київ.)
Крайні точки Київської Русі
Північна | Південна | Західна | Східна
61° пн. ш. | 46° пн. ш. | 48° пн. ш. | 57° пн. ш.
35° сх. д. | 29° сх. д. | 21° сх. д. | 43° сх. д.
Протяжність Київської Русі за головним масштабом з півночі на південь (по 30 меридіану);
150 км Ч 11° 1 650 км.
Із заходу на схід (по 50 паралелі);
150 км Ч 7,5° 1 125 км.
Протяжність Київської Русі в градусах з півночі на південь (по 30 меридіану):
61° - 46° =15°.
111 км Ч 15° = 1 665 км. Із заходу на схід (по 50 паралелі) 21° сx. д.
37° сx. д. / 37° – 21° = 16°;
71,7 км Ч 16° = 1 147,2 км.
Географічний об'єкт, координати якого 50° пн. ш., 28° сx. д. – джерело річки Рось, лівої притоки Дніпра.
Казкар. І було в царя Кия три сини – усі вони стали на порі. Ні багато ні мало минуло часу, але захотіли вони женитися.
(На імпровізованій сцені з'являється цар Кий.)
Цар. Діти! Зробіть собі