Реферат на тему:
Оцінювання навчальних досягнень учнів з економіки
ПЛАН
1. Дидактичні завдання системи обліку і умінь учнів
2. Види обліку і форми перевірки навчальних досягнень учнів
3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з економіки за 12-бальною системою оцінювання знань та вмінь
1. Дидактичні завдання системи обліку і умінь учнів
Важливим засобом підвищення якості та ефективності навчання основ економіки є педагогічно обґрунтована система обліку знань і умінь учнів. Об’єктивне оцінювання навчальних досягнень учнів сприяє їхній більш активній трудовій та пізнавальній діяльності, а також допомагає вчителю вирішувати цілий ряд завдань навчання і виховання школярів.
По-перше, тільки внаслідок перевірки можна встановити, як учні вивчають теоретичний матеріал і набувають умінь та навичок у виконанні різноманітних практичних завдань. Облік допомагає виявити прогалини у знаннях і уміннях.
По-друге, облік і оцінка знань та умінь мають велике значення і для самих учнів. Ні один із них не байдужий до того, як про його успіхи у навчанні відгукуються учитель і учні. У порівнянні з оцінками, які виставляє учитель, учень оцінює і свої успіхи у навчанні.
І, накінець, перевірка знань і умінь учнів має велике значення і для самого вчителя. На основі її результатів він оцінює якість роботи, аналізує недоліки, визначає прогалини у своїй підготовці.
У процесі перевірки знань, умінь і навичок ставляться такі дидактичні завдання:
1. Встановити якість знань, умінь і навичок. Якість знань, умінь і навичок характеризується насамперед міцністю і свідомістю. Щоб пересвідчитися в міцності знань, умінь і навичок, треба перевіряти їх не тільки тоді, коли їх засвоюють, а, й у процесі наступної діяльності учнів. Таким чином, йдеться про систематичний і планомірний контроль протягом усього навчання.
2. Стимулювати учнів до навчальної діяльності. Це дидактичне завдання означає, що перевірка знань, умінь і навичок повинна сприйматися учнями як важливий засіб подання допомоги їм з боку вчителя. Очевидно, це стає можливим у тому випадку, коли вчитель у процесі перевірки не обмежується констатацією хиб у навчанні, а й допомагає позбутися їх. Крім того, вчитель дає загальну характеристику набутих учнями знань і умінь. При цьому у школярів створюється чітке уявлення про зміст наступного навчання. Внаслідок цього вони бачать перспективу. Це мобілізує їх, породжує бажання продовжити навчання.
3. Виявити хиби в організації і методиці проведення навчального процесу. Перевіряючи знання, уміння і навички учнів, учитель одночасно перевіряє і якість своєї роботи. Якщо в діяльності учнів бувають типові помилки, то це, як правило, свідчить про хиби в роботі вчителя, і навпаки, з успішного навчання учнів можна зробити висновок, що навчальний матеріал учитель викладає зрозуміло.
4. Перевірка знань, умінь і навичок повинна відбуватися за розробленим заздалегідь планом і органічно вплітатися у навчальну діяльність учнів. Під час підготовки до уроку вчитель з’ясовує, які знання будуть потрібні учням для виконання практичного завдання і відповідно до цього планує перевірку.
2. Види обліку і форми перевірки навчальних досягнень учнів
Для перевірки знань і умінь учнів на уроках основ економіки застосовують такі види обліку: поточний (біжучий), періодичний (тематичний) і підсумковий.
Поточний (біжучий) облік проводиться на кожному занятті. Вчитель перевіряє якість засвоєння матеріалу і вміння застосувати його на практиці, правильність виконання економічних завдань.
Періодичний (тематичний) облік проводиться після вивчення теми або розділу. Підсумковий облік проводять в кінці чверті і навчального року. Підсумкові оцінки виставляються учням на основі оцінок поточного і періодичного обліку.
Обов’язковими видами оцінювання навчальних досягнень є тематичне і підсумкове. Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів є обов'язковим і основним, його результати відображаються у класному журналі в окремій колонці.
Доцільність тематичного оцінювання зумовлена психологічними закономірностями засвоєння навчального матеріалу, які передбачають реалізацію його послідовних етапів, що не можна здійснити на одному уроці. З огляду на це, поточне оцінювання на кожному уроці в традиційному розумінні (виставлення оцінок у класному журналі) не є обов'язковим, хоча й може здійснюватися за бажанням учителя.
Крім того, таке оцінювання не узгоджується з індивідуальним для кожного учня темпом засвоєння навчального матеріалу, що нерідко спричиняє психологічний дискомфорт у навчанні значної частини школярів. Перед щоденною загрозою опитування і виставлення оцінки учень націлюється не стільки на осмислення, скільки на просте запам’ятовування навчального матеріалу.
Тому поточне оцінювання у разі його застосування вчителем має відігравати допоміжну роль, виконуючи, зокрема, заохочувальну, стимулюючу чи діагностично-коригуючу функції. Його результати не обов’язково відображаються в балах і фіксуються в журналі.
Принцип тематичності забезпечує одночасно систематичність і об'єктивність в оцінюванні та обліку навчальних досягнень учнів.
Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми, що визначаються вчителем на основі вимог навчальної програми і мають бути відомі учням з самого початку її вивчення, слугуючи орієнтиром у процесі роботи над темою.
Перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.
Якщо темою передбачено виконання учнями завдань, то їх виконання є обов'язковою умовою допуску до тематичної атестації.
Тематична атестація може проводитися у різних формах. Головною умовою при їх виборі вчителем є забезпечення об'єктивного оцінювання навчальних досягнень учнів.
Кожну оцінку вчитель обов’язково повинен аргументовано умотивовувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).
Щоб не допустити перевтоми учнів