Реферат на тему:

Основні принципи підготовки курсантів МВС до ефективних дій в екстремальних ситуаціях шляхом упровадження проблемно-ситуативного навчання

Актуальність дослідження обумовлена об’єктивною потребою суспільства в кваліфікованих працівниках правоохоронних органів, здатних за своїми діловими, моральними, психологічними та фізичними якостями забезпечити охорону законності і правопорядку, дотримання і захист прав і свобод людини, успішно вести боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями. Сучасний стан правопорядку в країні, поява нових, нетрадиційних форм і методів антигромадської діяльності призводить до того, що правоохоронні органи все частіше зіштовхуються з несподіваними і непередбаченими ситуаціями, у яких необхідно діяти адекватним чином, і не завжди, на жаль, співробітники готові до виконання цих нестандартних задач. Новий час потребує суб’єктної професійної позиції, здібностей інноваційного бачення проблем, самостійності і творчості в прийнятті рішень, що складають основу успішної діяльності в конкретних екстрених ситуаціях, а також цілеспрямованої професійної діяльності взагалі, відзначеної неординарністю й оригінальністю мислення та дій.
   Отже, перед педагогікою вищої школи МВС постало завдання формування особистості, здатної самостійно розуміти, оцінювати, займати правильну позицію, приймати та реалізовувати адекватні рішення в нестандартних умовах, що супроводжують правоохоронну діяльність і нерідко носять екстремальний характер. Одним із основних шляхів ефективного вирішення завдань підготовки спеціалістів у системі МВС є переорієнтація на якісно нову технологію навчального процесу, яка передбачає запровадження принципів нового педагогічного мислення, а саме:
   принципу діалогізації (забезпечення рівності партнерів, емоційної відкритості і довіри як в обміні інформацією, так і в рольовій соціальній взаємодії, і в міжособистісному спілкуванні);
   принципу проблематизації (навчання постановці пізнавальних завдань, створення сприятливих умов для самостійного пошуку оптимальних рішень, стимулювання інтелектуального зростання курсантів);
   принципу персоналізації (відмова від гіпертрофованої рольової взаємодії, включення особистого досвіду курсанта, уміння проектувати взаємодію);
   принципу індивідуалізації (орієнтація на інтереси і здібності курсанта, порівняння досягнень з минулими досягненнями і з визначеним стандартом).
   Проблема активізації навчання знайшла вирішення в наукових дослідженнях психологів, педагогів, соціологів. Значний вклад в її розробку внесли А.О. Вербицький, В.І. Лозова, П.Г. Лузан, М.І. Махмутов та інші вчені. Отже, як теоретичну базу цієї роботи можна розглядати ряд наукових напрямків і теоретико-концептуальних ідей у вітчизняній і зарубіжній психолого-педагогічній літературі. Активні методи навчання продуктивно розробляють А.І. Дьомін, П.Г. Лузан, Л.В. Кондрашова; А.О. Вербицький зосередив увагу на активному навчанні при контекстному підході.
   Позиції нового бачення сутності професійної підготовки курсантів у системі МВС представлені в працях О.М. Бандурки, В.С. Венедиктова, М.Й. Коржанського, Ю.М. Кривоноса А.О.Лігоцького, І.А. Малютіна, В.В. Новікова, О.В. Тимощука, І.Р. Шинкаренка та ін. Дослідниками (Л.М. Бондаренко, Г.І. Васильєв, М.І. Іншин, О.В Негодченко, П.І. Орлов) розроблені різні аспекти особистісно орієнтованої освіти, проблеми створення педагогічних умов для цілісного прояву і розвитку особистісних якостей і здібностей курсантів, необхідних їм для успішної професійної діяльності.
   У своїй сукупності роботи вищевказаних авторів мають важливе теоретичне і практичне значення, але в них не ставилось метою визначення комплексу педагогічних умов і засобів підготовки курсантів до прийняття самостійних рішень в екстремальних умовах професійної діяльності.
   Актуальність і значущість проблемно-ситуативного навчання курсантів як засобу активізації їх пізнавальної діяльності, недостатня розробленість цієї проблеми, а також гостра потреба реальних кроків модернізації навчання обумовило вибір теми дослідження.
   Для виконання завдань у нестандартній ситуації спеціаліст повинен виявляти такі якості, як: оперативну пам’ять та евристичне мислення, рішучість, сміливість, наполегливість, винахідливість, кмітливість, спеціальні знання, досвід тощо.
   На ефективність правоохоронної діяльності впливають різні фактори, а саме: надійність сформованих знань, умінь і навичок; ціннісно орієнтаційна зрілість особистості; адаптаційні здібності, уміння володіти собою в будь-яких умовах; здатність до адекватної оцінки ситуації та прийняття відповідальних рішень в екстремальних умовах. Тому підготовка повинна проводитися за допомогою альтернативно-пошукової діяльності в екстремальних умовах, адже діяльність правоохоронця в критичних ситуаціях забезпечується знаннями, навичками та вміннями, адаптаційними механізмами до екстремальних факторів, стійкістю емоційно-вольової сфери, високим розвитком пошуково-дослідницьких компонентів діяльності та здатністю коректувати реалізацію рішення залежно від мінливої ситуації.
   Отже, під професійною надійністю правоохоронця розуміємо стабільність інтеграції мотива-ційних, емоційних, інтелектуальних, психофізіологічних, психологічних і фізичних компонентів діяльності, спрямованих на ефективне виконання професійних функцій в екстремальних режимах у певний обмежений час.
   На підставі результатів проведених досліджень можна зробити висновок, що основною причиною травматизму та загибелі працівників МВС є помилкові дії в нестандартних ситуаціях, пов’язаних з використанням транспортних засобів. Це свідчить про недостатній рівень підготов-леності працівників МВС до адекватних дій в екстремальних умовах.
   Саме методи інтенсивного навчання, тобто проблемно-пошукові методи спрямовані на ефективне використання резервів організму, розширення інформаційних можливостей майбутніх спеціалістів, на формування їх професійної надійності. Одним з напрямків професійної підготовки в такому плані є навчання в конкретній ситуації, відоме під назвою “case study”. Метод дидактичного аналізу конкретних ситуацій набув широкого використання в педагогічній практиці США і країн Європи у 50-ті роки і був відомий під назвою “гарвардського методу”, однак цим методом користувалися ще в античному світі (Сократ, Аристотель, Платон), а також пізніше Г. Лейбниц, І. Кант, Г. Гегель та ін. Практична спрямованість проблемно-ситуативних методів навчання, їх варіативність і гнучкість у мінливих умовах забезпечили їм велику популярність на Заході. В Україні значущість цієї роботи безперервно зростає у зв’язку з новими завданнями підвищення ефективності і результативності професійної освіти [4].
   На наш погляд, технологія проблемного навчання на підставі інтегрування методів навчання в конкретних ситуаціях є найбільш продуктивною в системі професійно орієнтованої підготовки спеціалістів МВС. Проблемне навчання виступає важливим засобом активізації пізнавальної діяльності курсантів за рахунок створення активної, мотивованої навчальної ситуації та її оперативної оцінки. Залежно від