Основні принципи підготовки курсантів МВС до ефективних дій в екстремальних ситуаціях шляхом упровадження проблемно-ситуативного навчання - часового лімітування (формування здатності працювати в умовах ліміту та дефіциту...

Реферат - Основні принципи підготовки курсантів МВС до ефективних дій в екстремальних ситуаціях шляхом упровадження проблемно-ситуативного навчання

часового лімітування (формування здатності працювати в умовах ліміту та дефіциту часу);
   принцип додаткової психологічної напруженості, що вимагає переробки додаткової інформації, формування у курсантів психофізіологічних резервів;
   принцип ритмічного зростання психофізіологічної напруженості, коли після складної вправи виконуються більш прості, адже навантаження можна регулювати обсягом матеріалу, новизною, інтенсивністю та складністю вправ;
   принцип комплексного формування психофізіологічних якостей та механізмів адаптації.
   Таким чином, відбувається самоактуалізація знань, поглиблене вивчення проблемних ситуацій, правильне прийняття рішень і реалізація в конкретних умовах. Моделюються нестандарт-ні ситуації, які примушують курсантів піддавати ретельному аналізу свої дії, співставляти ситуаціюз відомими випадками, класифікувати окремі операції та синтезувати їх в образ операції з переслідування.
   Курсант повинен швидко і правильно окреслити проблему, знати особливості керування автомобілем у складних ситуаціях, адекватно аналізувати ситуацію в умовах ліміту часу, висувати можливі гіпотези вирішення проблеми, перевірити гіпотези та своєчасно реалізувати рішення. При цьому відбувається побудова адаптаційних функціональних систем, що визначається наявністю в організмі курсанта широких можливостей для побудови у мінімальний термін випереджувального пристосування до нових подій. Рівень, стабільність і стійкість адаптації визначаються ступенем засвоєння інформації. Якщо вплив інформації неупорядкований, це призводить до низького рівня адаптації та різкого послаблення мотиваційних, емоційних, інтелектуальних і психофізіологічних компонентів діяльності.
   На етапі спеціальної контраварійної підготовки застосовуються такі методи навчання: пояснювально-наочний; алгоритмізовано-програмований; проблемно-пошуковий (пошук і прийняття рішень у проблемних ситуаціях). Саме ці методи формують пошукові здібності курсанта, дозволяють формувати надійність знань, навичок та умінь у критичних ситуаціях, здатність приймати найбільш оптимальні рішення.
   Дослідження показали, що необхідність підготовки курсантів до продуктивної діяльності в екстремальних ситуаціях потребує високого розвитку пошуково-дослідницької діяльності на всіх етапах навчання: аудиторна, тренажерна та спеціальна контраварійна підготовка.
   Забезпечення вказаних умов призводить до необхідності виділити в процесі підготовки спеціаліста до дій в екстремальних умовах, варіативний компонент на підставі прийняття власного рішення, осмислити його позитивні та негативні наслідки. Викладач у цій педагогічній ситуації покликаний з’ясувати власну активну позицію як готову систему завдань, так підібрати форми і методи розв’язання нестандартних задач, щоб курсант обґрунтував своє пояснення, якими способами він відслідковує фактори прийняття самостійного рішення, застосовуючи рефлексію і ситуаційний аналіз.
   Дослідження показали ефективність використання ігрових технологій на різних етапах навчання курсантів. Структурними компонентами ігрових технологій виступають: визначення творчої мети ¦ постановка творчої задачі ¦ вибір гри ¦ постановка цілей і задач гри ¦ визначення змісту ігрової діяльності ¦ розподіл ролей, інструктаж до ігрової діяльності ¦ вибір експертів ¦ вивчення літератури, матеріалу з теми гри ¦ консультації ¦ технічна підготовка до гри ¦ визначення цілей і задач кожного учасника гри, планування ігрового процесу ¦ здійснення гри відповідно до цілей і задач ¦ досягнення творчого результату учасниками гри ¦ аналіз діяльності кожного учасника гри ¦ підведення підсумків гри ¦ постановка нової творчої мети. Послідовна реалізація цих структурних компонентів ігрових технологій забезпечує творчу взаємодію між педагогом і курсантами.
   У процесі експериментального дослідження виявили, що інтелектуальні ігри формують такі складові мислення: 1. Високий рівень сформованості елементарних розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння, виділення суттєвого тощо; 2. Високий рівень активності, розкутості, плюралістичності мислення, що виявляється у продукуванні великої кількості гіпотез, установці на множину варіантів розв’язування, у свободі висунення нестандартних ідей і гнучкості переходів від однієї до іншої; 3. Високий рівень організованості та цілеспрямованості мислення, що виявляється у чіткій організації та виділенні суттєвого у явищах, використанні узагальнених схем аналізу явищ, усвідомлення особистих способів мислення і контролю за ними.
   Гнучкість ігрових технологій гарантує індивідуалізацію, диференціалізацію і коректування розвитку здібностей курсантів як в навчально-пошуковій та оперативній, так і в дозвільній діяльності.
   На підставі результатів проведених досліджень можна зробити висновки:
   . Необхідність підготовки курсантів МВС до адекватних дій в екстремальних умовах потребує високого розвитку пошуково-дослідницької діяльності на всіх етапах навчання: аудиторна, тренажерна та спеціальна контраварійна підготовка.
   . Дослідженнями доведено доцільність і ефективність використання методів проблемно-ситуативного навчання в процесі підготовки курсантів до альтернативно-пошукової діяльності в екстремальних умовах. Це дозволяє озброїти курсантів надійними знаннями, навичками та вміннями, адаптаційними механізмами до екстремальних факторів, забезпечити стійкість емоційно-вольової сфери, високий розвиток пошуково-дослідницьких компонентів діяльності та здатність коректувати реалізацію рішення залежно від мінливої ситуації.

Література

. Богомазов Г.Г. Активизация преподавания посредством использования метода проблемного обучения // Активные методы преподавания политической экономии. – Л.: Лениздат, 1989. – С. 29–39.
   . Лузан П.Г. Активізація навчання студентів / За ред. А.І. Дьоміна. – К.: Редакційно-вид. відділ Наукметодцентру агроосвіти, 1999.– 220 с.
   . Махмутов М.И. Принцип проблемности в обучении // Вопросы психологии. – 1984. – №5. – С. 30–36.
   . Подольська Є.А., Назаркіна В.М., Яковлєв А.О. Освіта як чинник розвитку особистості в соціокультурному контексті: Монографія. – Х.: Вид-во НФАУ: Золоті сторінки, 2002. – 236 с.

Сторінки: 1 2 3