глибше проникнути в її природу і встановити деякі об'єктивно існуючі закономірності її життєдіяльності і подальшого розвитку.
3. Згідно даній структурі, розвиток і формування особистості може відбуватися за чотирма основними напрямками, суть яких полягає в наступному:
вироблення контролю за проявами внутрішнього емоційного стану (надбання навичок);
адаптація індивідуальних психічних властивостей до вимог і норм поведінки в соціумі (формування умінь саморегуляції психічного стану);
надбання досвіду життєдіяльності взагалі і професійно-діяльнісної зокрема (формування загальних і професійних знань, умінь і навичок через навчання, що розуміється достатньо широко);
формування мотиваційної сфери як спрямованості особистості (розвиток як процес і результат дій і впливів на людину з боку різних соціальних структур).
4. Становлення і розвиток особистості відбувається одночасно за всіма чотирма напрямками, проте залежно від вікових періодів і особливостей, а також від соціальних умов можливе домінування якого-небудь напрямку протягом певного часу.
Основоположник психоаналізу Зиґмунд Фрейд, віддаючи пріоритет у розвитку особистості людини несвідомим, ірраціональним потягам і потребам, – перш за все сексуальним, – розглядав структуру особистості як взаємозалежність трьох компонентів психічного стану. Згідно його теорії, структура особистості виглядає таким чином (див. рис. 1).
Рис. 1
Поговоримо про кожну складову докладніше, коментуючи їх суть і зміст з позицій особистісно-орієнтованої педагогіки.
ВОНО – найбільш примітивна частина особистості людини, зона зародження неусвідомлюваних потягів, бажань, інтересів і потреб. Можна сказати, що ВОНО є область інстинктів і рефлексів, указуючих на приналежність людини до світу тварин.
ВОНО прагне регулювати все життя людину так, щоб вона будь-якими шляхами уникала незадоволення різного роду (небезпека, голод, біль і т. п.) і отримувала від нього тільки насолоду (безпека, їжа, секс і т. п.). Це прагнення як спосіб життя було названо принципом задоволення і ради дотримання його ВОНО готове до будь-яких дій, оскільки не визнає ніяких правил, законів, моральних норм, етичних принципів [29].
Несвідомий компонент особистості не визнає також ніяких суперечностей і конфліктів, оскільки не має і не хоче не мати нічого спільного з соціумом, в якому існує людина, а вже тим більше слідувати законам і правилам гуртожитку. Умови і обставини реального життя людини, частиною якого є ВОНО невідомі йому і не мають для нього ніякого значення при дотриманні принципу задоволення практично завжди, скрізь і в усьому.
У ВОНО панує біологічне начало людини, що розуміється достатньо широко, і саме в цій сфері, згідно теорії Фрейда, перебуває весь енергетичний запас людини.
Над-Я – вища інстанція в структурі особистості, носій моральних законів, хранитель етичних цінностей, джерело духовних, релігійних, естетичних почуттів людини [29].
Над-Я є до певної міри якимось ідеалом, до якого прагне людина з погляду спрямованості її душі, її високих поривів. Фрейд навіть використовує термін "Я-ідеал" як синонім Над-Я. Проте дослідники його творчості розділяють ці поняття, відносячи поняття Над-Я до раннього дитинства, коли дитина більшою мірою неусвідомлено прагне бути схожою на своїх батьків, які є для неї еталоном та ідеалом людини. Поняття Я-ідеал розглядається як результат пізніших прагнень дитини і згодом дорослої людини бути схожою (і перевершувати) вже на інших людей, якими вона захоплюється. Таким чином, стає зрозумілим, що зміст Над-Я змінюється протягом усього життя людини.
Ця інстанція, виходячи зі всього сказаного вище, виконує ще й дуже важливі контрольні і каральні функції.
Я – це не просто проміжна інстанція між "низовинним ВОНО" і "високодуховним Над-Я". Ця складова особистості виконує найважливішу практичну функцію посередника між цими крайніми станами людини. Я живе і діє в реальному світі, пристосовуючись до його мінливих вимог, умов і обставин. Я відображає досвід зовнішніх дій у своїй пам'яті, уникає загрозливих впливів як із зовнішнього середовища, так і від ВОНО, контролює його вимоги шляхом вироблення ряду захисних механізмів, – в основному психічної властивості, – що дозволяють адаптуватися до вимог середовища, а також адаптуючи або нейтралізуючи вимоги інстинктів ВОНО [29].
Я слідує принципу реальності, який виражається в урахуванні реальних умов і можливостей задоволення потягів ВОНО. Часто усвідомлені дії Я приводять до відмови від принципу задоволення, тобто не виконують вимоги ВОНО. Ці усвідомлені дії є результат контролю над Я з боку Над-Я, оскільки суперечать етичним цінностям і моральним нормам, що існують в Я-ідеалі, до якого прагне людина.
Проте в тих випадках, коли Я не в силах чинити опір вимогам ВОНО і поступається їм, коли ці вимоги суперечать змісту Над-Я, то вища інстанція карає Я муками совісті, відчуттям провини або відчуттям неповноцінності. Контрольні і каральні функції Над-Я здійснюються безпосередньо в інстанції Я.
Необхідно також усвідомлювати і той факт, що енергетика Я і Над-Я черпається з ВОНО. Тому дія Я в догоду ВОНО всупереч Над-Я завжди жорстоко ним карається. Пригадайте з свого досвіду: муки совісті завжди були набагато важчі за будь-яке інше покарання, що виходило від батьків, друзів, учителя і т.д. Сам факт і форма покарання ззовні, як правило, або забувається, або згодом вже не діє на Ваш емоційний стан, проте пов'язані з ним душевні переживання надовго залишаються в пам'яті, всякий раз викликаючи вкрай неприємні відчуття.
Такі основні положення структури особистості згідно вченню Фрейда.
А зараз зробимо деякі короткі висновки.
1. Структура особистості згідно Фрейду є аналіз психічного стану людину, опис його компонентів і розкриття причинно-наслідкових зв'язків між ними.
2. Головною силою життєдіяльності людини Фрейд вважав несвідому сферу природжених інстинктів, з якими постійно бореться людина (усвідомлено або неусвідомлено) і результати цієї боротьби можуть виявлятися в різних формах.
3. Віддаючи пріоритет