У педагогічному сенсі вчення Фрейда для нас важливе тим, що він розумів суть виховання, як гальмування інстинктивних прагнень, часто небезпечних для самої людини і для суспільства. Можна по-різному трактувати термін "гальмування", у тому числі і в позитивному сенсі, хоча б з погляду ненанесення психічної травми дитині. Але, на жаль, через обставини, що склалися, і педагогічні стереотипи, що сформувалися, дуже багато вчителів і батьків, які навіть познайомилися з роботами Фрейда, в своїй практичній діяльності дуже часто розуміють його обов'язковість застосування сильних психотравмуючих засобів: суворе покарання, загрозлива перспектива, позбавлення позитивних емоцій.

У зв'язку з цим розглянемо концепцію відомого американського психолога Еріка Берна.

Розвиваючи ідеї психоаналізу, Берн дав структуру особистості людини, ґрунтуючись на міжособистісних відносинах. Подібний підхід, поза сумнівом, односторонній, але він і не претендує на повне визначення змісту, суті особистості, а розглядає деякі її аспекти як би через призму особливостей поведінки людей у спілкуванні між собою. Ерік Берн – автор "трансактного аналізу" – напрямку теоретичної психології і практичної психотерапії, що дозволяє людині аналізувати як свої дії по відношенню до інших, так і поведінку інших по відношенню до неї самої [9].

Виходячи із способів спілкування людей між собою у фрейдівській інстанції его (Я) виділяються три її стани: Батько (Б), Дорослий (Д), Дитина (Дт). Графічно це виглядає так [9]:

Рис. 2

Поговоримо докладніше про те, який зміст вкладав автор у ці терміни, також коментуючи і доповнюючи їх з позицій особистісно орієнтованої педагогіки.

Батько – це стани Я, по-перше, схожі з образами батьків, відображених в пам'яті, уяві, емоційній сфері дитини. По-друге, це може бути відображеним образом будь-якої людини, від якої з різних причин і обставин залежить різною мірою дитина або зріла людина: Вчитель, Старший брат (сестра), Начальник та ін.

Стан Батька в людині може виявлятися як пряме наслідування діям реального батька (вчителя, старшого брата, начальника і т. д.) і як, певною мірою, ролеве-посадове.

У першому випадку людина схильна здійснювати цілком певні дії в конкретній манері або формі їх виконання, які здійснювали її батьки або старші за віку або положенням. Це наслідування може поширюватися на зміст поведінки і, як вже мовилося, на форму дій аж до дослівного копіювання тексту якої-небудь фрази та її інтонації. Часто це відбувається несвідомо, як і те, що дана людина, наслідуючи дії батька, в той момент повністю розділяє його погляди, переконання, ціннісні орієнтири та інші переконання на предмет, що викликав її реакцію під час спілкування з іншими [9].

Це цілком природно, оскільки батьки, вчителі, начальники більшою чи меншою мірою передають залежним від них дітям, учням, підлеглим частинки свого бачення життя, навчання і праці, свого розуміння культури поведінки, спілкування і багато чого іншого. Подібна інформація, особливо в дитячому віці може повністю засвоюватися людиною і стати вже її особистою точкою зору, її власним поглядом на різноманітні явища навколишнього світу.

У разі ж ролевого-посадового стану Батька її власна думка з того або іншого приводу, ї світогляд може не співпадати з тим ЩО і ЯК вона говорить або робить, проте вона СВІДОМО поводиться так тому, що в її уявленні це необхідно для користі справи, для підтримки власного престижу чи ж просто тому, що "так роблять усі", "так прийнято", "так треба".

Є в стані Батька дуже позитивні сторони. Це щира турбота про дитину, любов і увага до неї, бажання допомогти і захистити від неприємностей і багато що інше. Врешті-решт, дійсні етичні цінності, основи гуманізму також закладаються в сім'ї і можуть розвиватися далі в школі. Тому для майбутніх учителів і батьків особливо важливо те, що перш за все необхідно навчитися розбиратися в собі самому, знайти шляхи виходу з дуже багатьох віджилих стереотипів нашого життя, що заважають істинно плідному розвитку як самих себе, так і своїх учнів або власних дітей.

А на закінчення міркувань про стан Батька необхідно відзначити, що він присутній у всіх: і дітях, і дорослих, незалежно від їх професійної, сімейної або посадової приналежності. Чисто зовні це легко помітити, наприклад, у дитячих іграх або в інтонаціях повчання, з якими іноді звертаються до нас абсолютно незнайомі люди, наприклад, у чергах або в переповненому автобусі.

Діти, граючи в "Дочки-матері", з дивовижною точністю відтворюють текст і інтонації старших членів своїх сімей. А в дорослих, які читають нам нотації, можна "побачити" їх батьків, колишніх учителів або нинішніх начальників, хоча самі вони можуть не бути ні тими, ні іншими.

Дорослий – даний стан Я дуже важливий для життя людини. Дорослий здатний на об'єктивну переробку інформації, її аналіз, моделювання своєї поведінки в майбутньому і втілення її в життя. Стан Дорослого – це ефективна і плідна взаємодія з навколишнім світом, що дає людині цінний досвід.

Дорослий є також деяким контролером станів Батька і Дитини усередині однієї і тієї ж людини. Він менше схильний до впливу емоцій, таких властивих двом іншим станам Я. Саме це й сприяє об'єктивній оцінці конкретної життєвої ситуації і прийняттю розумного рішення [9].

Стан Дорослого також присутній і в Дитині, але її Дорослий у порівнянні, наприклад, з тим же станом у зрілої людини, звичайно ж, малодосвідчений, володіє меншими знаннями і розумінням навколишньої дійсності.

І