Зміна вмісту в цьому русі цілком з'ясовна – на кожному етапі функціонування нормативна система педагогічної моралі вступає в якісь нові зв'язки і взаємодії, що перетворюють і її зміст. Зупинимося на характеристиці основних форм педагогічної моралі.

1.5. Педагогічна мораль як компонент суспільної свідомості

Щоб функціонувати і бути досить авторитетною, педагогічна мораль повинна існувати як компонент суспільної свідомості. Вона повинна вироблятися суспільством з урахуванням самого різноманітного досвіду і бути досить розвиненою і доступною для засвоєння. У такій формі педагогічна мораль існує як сукупність морально-педагогічних вимог, розпоряджень до поведінки вчителя і є змістом професійного педагогічного обов'язку, боргу вчителя перед суспільством. Така сукупність етичних норм може існувати у вигляді безсистемного, в якійсь мірі гетерогенного набору нормативів, або у вигляді нормативів зі слабо вираженою їх впорядкованістю зовнішнього характеру. Але вона може бути виражена і у вигляді нормативної системи, обґрунтованої теоретично і побудованої на чітких принципах. [12, 169]

Як сукупність норм, як знання про них, педагогічна мораль є компонентом іншого – духовного утворення, іншої сфери суспільної свідомості – існуючої системи педагогічних знань. У цій системі педагогічна мораль може займати різне місце: в одних випадках вона – складова педагогіки, педагогічної психології або історії педагогіки (як би розчиняється в цих областях знань), в інших – функціонувати як відносно самостійне утворення, що залежить від рівня її розвитку. [12, 170]

У першому випадку нормативна система педагогічної моралі розробляється слабо, бо увага звертається лише на вимоги, пов'язані з внутрішньою організацією учбово-виховних відносин: з психолого-фізіологічними особливостями дітей, з авторитетом вчителя і т. п. Тому виникає настійна необхідність розробки її як спеціалізованого, відносно самостійного компонента педагогічного знання. У цьому випадку переважно розробляється мораль, що виражає вузькопрофесійну специфіку діяльності вчителя і внутрішніх відносин професійної групи: вчитель – учень, вчитель – батьки учнів і т.д.

Включення педагогічної моралі в різні системи знань саме по собі не виключає можливості виникнення протиріч між ними, якщо пануюча мораль суперечить специфічним і загальнолюдським особливостям педагогічної праці.

Система педагогічної моралі повинна бути не просто розробленою, але і стати фактом суспільної свідомості, оформленим в якусь подібність кодексу, що включає в себе систему морально-педагогічних нормативів. Природно, що педагогічна мораль стає системою не відразу, її частини можуть включатися в систему лише по мірі специфічного морального узагальнення реальних відносин різної якості. Саме ж виявлення тієї або іншої частини моралі потребує відповідних умов: певною мірою зрілості і суспільства, і системи освіти, і рівня розвитку відповідних наук, пов'язаної з утворенням цих норм, і духовного світу вчителя.

Як компонент індивідуальної свідомості педагогічна мораль існує в різних станах. Найбільш важливими з них є морально-педагогічні знання, морально-педагогічні переконання і морально-педагогічні потреби. Кожний з названих компонентів в структурі свідомості особистості виконує відповідну функцію. [12, 171]

Так, морально-педагогічні знання про педагогічну мораль – це обізнаність вчителя про її суть, зміст і функціонування, про систему її вимог. Наявність знань ще не говорить про те, що вчитель поступає відповідно до вимог цієї моралі. Відносно практики його поведінки знання зберігають певну самостійність.

Етично-педагогічні переконання – це заснована на знаннях і досвіді впевненість вчителя в справедливості вимог педагогічної моралі. Вони є більш високим рівнем індивідуальної свідомості, що передбачає відбір знань, внутрішнє органічне їх прийняття, в тому числі етичних вимог, а також переконаність в їх необхідності. Ці переконання визначають теоретичну і практичну діяльність вчителя, є основою для свідомого ставлення його до своєї поведінки в педагогічному процесі.

Однак по відношенню до практики етично-педагогічні переконання також володіють відносною самостійністю, бо завжди зберігається можливість поведінки, що суперечить власним переконанням, оскільки можуть знайтися чинники, які покажуться вчителеві більш значними, ніж його переконання. Це той випадок, коли вчитель знаходиться в розладі з самим собою, зі своїми принципами. І не кожна людина може завжди поступати так, як вважає правильною, якщо зміст, виражений педагогічною мораллю, ще не став вираженням його особистих моральних потреб.

Отже, більш висока ступінь морально-педагогічної свідомості – наявність моральної потреби вчителя в дотриманні вимог педагогічної моралі, потреби, організуючої його волю, почуття, що стало змістом його особистого інтересу. Коли морально-педагогічні вимоги стають потребою особистості, її внутрішньою справою, бажанням і інтересом, вони мобілізують її думки і енергію для поведінки відповідно до цих вимог стають стійкими якостями людини, справою його обов'язку і совісті, честі і достоїнства, справедливості і добра.

Як бачимо, морально-педагогічні знання, переконання і потреби пов'язані з практикою моральної поведінки вчителя по-різному. Вони можуть не брати участь в мотивації вчинку, однак сила їх дієвості, «переконливості» різна. Найбільшою силою володіє вчинок, викликаний етичними потребами особистості. [12, 172]

Будучи компонентом свідомості особистості, педагогічна мораль, взята в системі етично-педагогічних вимог, перетворюється не тільки за формою, але і за змістом. У результаті виникає індивідуалізований варіант педагогічної моралі, що володіє якимись особливими рисами. І це зрозуміло. Мораль, включена в систему індивідуальних знань вчителя, випробовує на собі вплив цих знань і перетворюється під їх впливом. Вона включається в систему інших переконань вчителя, коректується ними. Ставши етичною потребою, вона певним чином поєднується з іншими матеріальними і духовними потребами особистості, впливаючи на них і випробовуючи їх вплив на собі. Вступаючи у відносини з іншими поглядами і переконаннями (філософськими, політичними, науково-педагогічними, естетичними, правовими), педагогічна мораль видозмінюється і