Надмірність, в чому б вона не виявлялася по відношенню до учнів, часто дає зворотну реакцію. Надмірна вимогливість веде до неслухняності, надмірна серйозність – до легковажності, надмірна поблажливість – до грубості і т. д. Кому невідомі такі ситуації, при яких чим більше вчитель гнівається, тим більше учням хочеться сміятися? Навіть якщо ви понадміру будете турбуватися про свій авторитет серед учнів, то можете втратити і той, який був досі. Уміння «ніде не переборщити» Макаренко відносив до педагогічних здібностей. [9, 20]

Однак педагогічний такт не можна зводити тільки до почуття міри. Міра – одна з педагогічних закономірностей, яка лежить в основі педагогічного такту. Поняття такту значно ширше, ніж поняття міри. За своєму змістом педагогічний такт вчителя – об'єднання багатьох якостей його особистості, багатьох його умінь і навичок.

2.1. Педагогічний такт – професійна якість вчителя

Педагогічний такт в широкому розумінні – це професійна якість вчителя, за допомогою якої він в кожному конкретному випадку застосовує до учнів найбільш ефективний – в даних обставинах спосіб виховного впливу.

Кожний педагогічний засіб, кожне зауваження, яке ми робимо учнем, повинні підіймати авторитет вчителя або хоч би не підривати його. Важливо не тільки домагатися, щоб учні виконували вимоги вчителя, але і робити це так, щоб уникнути конфліктів.

Вчителька математики перевіряє в класі домашнє завдання. Майже ніхто з учнів його не виконав. Задача для них виявилася непосильною. Так принаймні вони заявляють і просять ще раз пояснити, як вирішуються задачі подібного типу. Учительці ж здається, що учні умисно не виконали домашнє завдання. Викликаним до дошки учням вона ставить двійки. Учні незадоволені. Двом учителька пропонує покинути клас. Вони не підкоряються. Тоді вчителька посилає за завучем. Приходить завуч, клас змовкає. Порядок неначе відновлений, але дуже дорогою ціною – за рахунок авторитету вчительки. Сьогодні вчителька перемогла, але ще декілька таких перемог, і, можливо, учні дійсно не захочуть не тільки виконувати домашні завдання, але і слухати її пояснення. А якщо і будуть вимушені це робити, то важкою буде така наука, бо без авторитету знання не можуть бути сприйняті і великих результатів не буде. [9, 21]

У подібному випадку тактовний вчитель уник би конфлікту з учнями. Він зорієнтувався б в ситуації, яка склалася, врахував прохання учнів і, звичайно ж, сам усунув конфлікт, не вдаючись до допомоги завуча.

Викладач, що володіє педагогічним тактом – стриманий, але вимогливий вчитель, вольова і принципова людина, яка ніколи не поступиться своїми поглядами, не буде закривати очі на недопустимі вчинки учнів, не побоїться зробити будь-кому з них саме суворе зауваження, але зробить це уміло, в формі, не принижуючій ні гідність учнів, ні гідність самого вчителя.

Тактовний педагог володіє великим і активним запасом найрізноманітніших засобів впливу на учнів. Це і сила волі, стриманість, спостережливість, уважність, послідовність, вимогливість, кмітливість, жарт, іронія, кмітливість, гумор, усмішка, погляд, десятки відтінків голосу. Вчителі, які з широкого діапазону способів впливу користуються тільки незначною їх кількістю, втрачають безліч можливостей встановлення контактів з учнями. Є вчителі, що не визнають ніяких компромісних рішень в роботі з учнями. Розмовляють вони в основному на під-вищених тонах. Такі вчителі кричать на учнів, коли вони не зрозуміли пояснення вчителя, і коли на них напав сміх, і коли в класі не витерта дошка. [9, 22]

Наявність великого запасу засобів впливу на учнів ще не означає, що вчитель володіє педагогічним тактом, хоч і є необхідною умовою. Потрібне ще вміння застосовувати кожний засіб впливу відповідно конкретному вчинку і конкретній ситуації.

Кожний засіб хороший на своєму місці. Там, де необхідний жарт, гнів буде смішним і т.д.

Уміння триматися, швидко і правильно реагувати на вчинки учнів особливо необхідне у складних разах порушення дисципліни, в гострих конфліктних ситуаціях.

Педагогічний такт – це творчість, розумова діяльність, особливе уміння. Тактовний вчитель не тільки володіє великим арсеналом різних педагогічних засобів, але й уміло, розумно ними користується. У тактовного вчителя це вміння виявляється в підборі як основних засобів впливу на учнів, так і допоміжних, незначних на перший погляд, але які в його загальній системі дають йому безперечну перевагу над прямолінійним, нетактовним вчителем. Такі допоміжні прийоми зігрівають і пом'якшують відносини вчителя з учнями. Ці способи беруть в собі гумор, винахідливість вчителя. [9, 25]

Ось декілька прикладів. Вчитель помітив, що учень не привітався з ним на вулиці. Можливо, соромиться або боїться. Тоді вчитель при черговій зустрічі першим здоровається з учнем. «Добридень, Степанчук», – підкреслено ввічливо і добродушно говорить він і, не затримуючись, йде далі. З того моменту учень завжди перший здоровається з вчителем.

Учениця або забула зняти, або умисно сидить на уроку в хустці. Вчителька, помітивши це і неначе здивувавшись, говорить: «Ой, яка ж красива у Галі хустка!» Учениця червоніє, швидко розв'язує хустку і ховає її в парту. Хлоп'ята зрозуміли свою учительку. Більше ніяких зауважень не треба.

На контрольній роботі по математиці вчитель відібрав у учня шпаргалку. Учневі соромно. Він злиться, що так все вийшло, і вирішує зовсім не писати контрольну роботу. Сховав зошит під парту і сидить, склавши руки. Його сусід по