Віктору Т., пустуну з V класу, сподобалося непомітно залізати під парту і звідти смішити своїх товаришів. Вчителі робили йому зауваження, він дотепно виправдовувався, а в класі виникав ще більший сміх. Тоді один з вчителів, увійшовши в клас, спитав Віктора: «Ти де сьогодні хочеш сидіти: за партою або під партою? Якщо під партою, то лізь зараз. Не соромся. Я скажу черговому, щоб він і на перервах дозволяв тобі сидіти там. Нам не жаль. Сиди на здоров'я».

Під парту в цьому класі ніхто більше не залізав [9, 26].

У запасі досвідчених вчителів таких допоміжних прийомів багато. Звичайно, вони дають необхідний ефект тільки тоді, коли вчитель тактовний і коли учні упевнені в його доброзичливості.

Тактовний вчитель, що враховує різноманітні відтінки в поведінці учнів, більш вільно себе відчуває з ними, ніж нетактовний байдужий вчитель. Тактовному вчителеві не треба весь час стежити за дітьми. Його відносини з учнями побудовані на довір'ї і взаємній повазі. Тому він може дозволити собі пожартувати з учнями, зробити кому-небудь з них іронічне зауваження. Все в поведінці тактовного вчителя (його голос, рухи, поза) є природним, Тактовна поведінка з учнями стала його звичкою, невід'ємною рисою його вдачі. Такий вчитель володіє спеціальним умінням спілкуватися з учнями. Цим умінням повинен володіти кожний педагог [9, 26].

2.2. Педагогічний такт як форма взаємовідносин з учнями

Педагогічний такт як форма взаємовідносин з учнями визначається багатьма сторонами особистості вчителя, його переконаннями, культурою поведінки, загальною і спеціальною освітою, запасом відповідних умінь і навичок. Оволодіти педагогічним тактом, не володіючи педагогічною майстерністю загалом, неможливо. Педагогічний такт не засвоюється шляхом завчення, запам'ятовування і тренування. Він є наслідком творчості вчителя, показником гнучкості його розуму. Педагогічний такт вчителя не буває стереотипним.

У різних вчителів він може мати різні форми і вияви. Це залежить від вікових особливостей вчителя, особливостей його темпераменту, характеру і т.д. Педагогічний такт кожного вчителя індивідуалізований. Конкретна математична задача вирішується одним способом, рідко – декількома, а конкретний конфлікт з учнями може вирішуватися багатьма способами. Педагогічний такт кожного вчителя не вкладається в певні схеми і формули, придатні для рішення цілого ряду подібних випадків. Поведінка вчителя з учнями багато в чому залежить від його уміння орієнтуватися в конкретній ситуації, виділити в ній те особливе, чого не було в інших ситуаціях. Не менш важливим є уміння вчителя передбачувати можливу реакцію учнів в кожному конкретному випадку, а реакція учнів у великій мірі залежить від тих відносин, які склалися між ними і вчителем [9, 27].

Один і той же спосіб впливу на учнів у одного вчителя дасть значний ефект, а у іншого – викличе зворотну реакцію. Навіть одна і та ж фраза у вустах одного вчителя може прозвучати для учнів як легка іронія, а у вустах іншого – як образлива насмішка. Але, незважаючи на це, можна виділити і назвати окремі психологічні і педагогічні умови, які сприяють розвитку педагогічного такту у кожного вчителя, незалежно від його індивідуальних особливостей. Серед таких умов крім названих раніше можна виділити спостережливість, увагу до учнів, довір'я, справедливість, витримку, самовладання та ін. Зупинимося на кожному з цих якостей.

Спостережливість. Це одна з найбільш важливих професійних рис педагога. Спостережливий вчитель може глибоко заглянути у внутрішній світ своїх вихованців, зрозуміти їх душевний стан, виділити їх індивідуальні особливості. Все це дає йому можливість знайти індивідуальний підхід до кожного учня, передати свої почуття і помисли так, щоб учні сприйняли їх як свої власні думки і переживання.

Спостережливий вчитель майже точно може визначити, в якій мірі учні готові виконати його вимоги, встановити силу їх опору і міру їх поступливості. На уроку спостережливий вчитель бачить, наприклад, хто з учнів виконав завдання, а хто не виконав, хто слухає пояснення нового матеріалу, а хто тільки вдає, що слухає, і т. д. Такий вчитель зуміє залучити всіх учнів класу, не вдаючись до способів примушення, допоможе кожному учневі виявити власну активність і власну ініціативу.

Ось на останній парті учень задивився у вікно або задумався і не слухає вчителя. В цьому випадку досить тільки злегка підвищити голос, подивитися у бік учня або підійти до нього, і він знову включиться в роботу. Інший старанний учень по якихось причинах не виконав домашнього завдання. Раніше з ним такого не траплялося. Він дорожить своїм положенням в класі і не хоче його втратити. Можливо, краще сьогодні до дошки його не викликати, а після уроків з'ясувати, чому він не виконав домашнього завдання.

А ось учня з першої парти, який разом з іншими підняв руку, треба обов'язково викликати до дошки. Це учень, який останнім часом починає виправлятися. Треба дати йому можливість довести, що він може успішно готуватися до уроків.

Але бути спостережливим не означає все фіксувати, як на фотоплівку, і на все обов'язково реагувати [9, 28].

Тактовний педагог уміє все бачити, але не все помічати. Якби вчителі на все, що робиться в класі, реагували, то у них не хватило б ні сил, ні часу. Такий ідеальний стан, коли учні уважно слухають пояснення, буває далеко