Нетактовний вчитель, замість того щоб якістю уроку зосередити увагу учнів, починає акцентувати увагу на кожному випадку неуважності. Такий вчитель неначе спеціально ходить по класу, придивляється, до чого б можна було присіктися. «Ти куди дивишся? Де твої руки? Що ти там тримаєш? Дай сюди!» – такими і подібними зауваженнями він весь час перериває свій урок. Такий педагог спостережливий, але нетактовний. Тактовний педагог уміє не тільки бачити, але і умів реагувати, а щось і не помічати.

Спостережливий педагог навіть при доброзичливому відношенні до учнів може повести себе нетактовно. Він може, наприклад, похвалити учня, який цього не заслуговує, і, навпаки вилаяти невинного учня, не помітивши своєї помилки. Такий вчитель довго запам'ятовує прізвища учнів, плутає їх, не знає дітей в обличчя, у нього завжди виникають конфлікти через оцінки. Іноді можна зустріти навіть класних керівників які крім загальних даних нічого про своїх учнів сказати не можуть. Для них учні – це уособлення п'ятірок або двійок, дисциплінованої або недисциплінованої поведінки. Неспостережливих вчителів учні не поважають і нерідко зло жартують над ними (відповідають один за іншого, дають для перевірки не свої зошити, переконують, що даного матеріалу їм не пояснювали, і т.д. [9, 29]

Спостережливість як професійна якість педагога формується в процесі самого спостереження. Як спосіб проникнення у внутрішній світ людини спостережливість одночасно є і наслідком такого проникнення.

Відомий педагог і психолог М. В. Шелгунов кожному вчителеві, який хоче стати майстром своєї справи, радив спостерігати за учнями, вивчати їх і враховувати психологічні особливості кожного учня. Спостереження повинно бути організованим і спланованим. Спостерігати треба продумано, цілеспрямовано. Наслідки своїх спостережень бажано фіксувати на папері, особливо тим вчителям, хто на свою пам’ять не завжди можуть покластися.

Необхідно застерегти від поспішних висновків з своїх попередніх вражень і спостережень за учнями. Перші враження можуть виявитися недостатніми і навіть помилковими. Крім того, характер учнів тільки формується. Треба знати, як вони поведуть себе не тільки в даний момент, але і в інших, більш складних ситуаціях. Особливо цінними бувають спостереження за учнями при зіткненні їх з труднощами в навчанні і житті.

У процесі активного спостереження за учнями вчитель може скористатися усними і письмовими відповідями учнів на окремі питання, даними спеціальних бесід з ними і т. п. В окремих випадках отримані спостереження можна доповнювати даними спеціальних експериментів (наприклад, щоб дослідити особливості пам'яті, уяви учнів, виявити їх можливості в тій або іншій області знання і т.д.

Можна знайти багато способів швидше і глибше познайомитися з учнями. Важливо зробити це вчасно.

Уважність. Учні, як відомо, хворобливо реагують на те, як відноситься до них вчитель, особливо тоді, коли вони люблять і поважають його. Їх може образити не тільки окрик, незаслужений докір, несправедлива відмітка і т. п., але і просто неуважність, небажання вислухати, відгукнутися на їх прохання, навіть підійти або подивитися в їх сторону. Відомо, що деякі діти умисно порушують дисципліну, лише б привернути до себе увагу вчителя [9, 30].

Вчитель повинен не тільки пояснювати учнем новий матеріал, але й уміти слухати їх. Це також відноситься до області педагогічного такту.

Нетактовні вчителя не вміють слухати учнів. Одні з них не дають учням висловити свою думку, підказують їм, нервують їх, інші весь час мовчать, прагнучи нічим не видати свого відношення до відповіді. Важко учням з такими вчителями. Учні нерідко кажуть між собою: «Я добре знав цю тему, але біолог, ти знаєш який він, не дав мені говорити. Якби він мене не перебивав, я відповів би на п'ятірку» – «А важче усього відповідати історію. Василь Степанович сидить, як кам'яна баба. Не знаєш, правильно говориш чи ні».

Погано, як бачите, і те і інше. Серед відповідей багатьох учнів, за що вони люблять своїх вчителів були і такі: «А ще люблю її за те, що вона уважно слухає, коли з нею говориш», «Вона уміє однаково добре говорити і добре слухати».

У якій би формі неуважність до учнів не виявлялася, вона завжди негативно позначається на їх відношенні до вчителя.

Довір'я. Педагогічний такт передбачає наявність у вчителя віри в здатності учнів. Кожний учень повинен бути упевнений, що успіх в навчанні залежить тільки від його бажання і старанності. До учнів і в навчанні, і у вихованні необхідно підходити, по вираженню А. А. Макаренко, оптимістично, нехай навіть з ризиком помилитися [9, 31].

Діти ще не можуть самі правильно оцінювати свої сили і можливості. Вони спираються на оцінки дорослих, зокрема на оцінки вчителів, яким вони довіряють більше, ніж собі. Тому вчитель повинен дуже обережно підходити до оцінки їх здібностей. Не треба, звичайно, перебільшувати здібності учнів, але особливо не рекомендується занижувати їх. Довір'я до учнів справедливо називають макаренківським виховним принципом.

Особливо нетактовні бувають ті вчителі, які песимістично відносяться до майбутнього своїх учнів і при кожній зручній нагоді вважають за необхідним сказати їм про це. Нетактовність таких вчителів нерідко межує з прямим педагогічним злочином.

Учень