до світу прекрасного. Одним із них є формування уявлень і понять про фізичну красу, виразність і досконалість людини. Педагогічний досвід В. О. Сухомлинського переконує, що завдяки засобам естетичної освіти вчителі мають можливість досягати значно вищих результатів у фізичному загартуванні дітей. Але найголовнішим є те, що учні привчаються розуміти фізичні вправи, заняття окремими видами спорту як необхідну умову гармонізації фізичних сил і можливостей, підготовки до активного способу життя і праці. [5, – С. 16-17]
Не менш значимим у системі естетичної освіти є формування у дітей уявлень і понять про багатство психічних можливостей людини. Можна бачити, що сучасна освітянська практика все активніше спрямовує свої зусилля на розвиток і збагачення внутрішніх параметрів формування особистості і, зокрема, на розвиток її психічних сил. В. О. Сухомлинський підкреслював, що збагачення психічних задатків людини вимагає серйозної уваги педагогів. Такі її прояви, як сприймання, мислення, уява та інші необхідно послідовно розвивати, стимулювати за допомогою засобів естетичної виразності. Досвід такої роботи сьогодні набуває особливого значення. У процесі спілкування з красою природи, творами мистецтва в учнів формується культура емоційно-чуттєвого реагування на навколишній світ. Діти усвідомлюють, що його красу можна збагнути лише за умови емоційної активності, вміння самостійно сприймати і визначати як зовнішні, так і внутрішні вияви естетичного.
Принципово нового змісту і характеру набуває проблема духовного розвитку особистості. Завдання, яке покликана вирішити демократична школа, полягає в тому, щоб не уніфікувати духовні орієнтири людини, а стимулювати їх свідомий характер, самобутність, ціннісну спрямованість. Педагогічний пошук В. О. Сухомлинського засвідчує, що у кожного випускника коли повинна бути сформована чітка система ціннісних позицій, поглядів і уподобань. Це стає можливим лише за умови, коли ідеали, смакові уподобання, ціннісні орієнтири не регламентуються і передаються школою не в завершеній формі, а виробляються безпосередньо учнями в процесі спілкування, навчання і творчості. [5, – С. 16-17]
Естетична освіта покликана сприяти успішному вирішенню цієї проблеми, адже учнівська молодь прагне усвідомлено підійти до визначення своїх смаків і ідеалів, поглядів і ціннісних позицій. Завдяки художньо-історичним аналогіям, співставленням та узагальненням школярів виробляється власний метод оціночної діяльності, визначаються конкретні способи естетичного осмислення суспільно-політичних, моральних і правових явищ.
В центрі педагогічної уваги сьогодні стоїть питання творчого розвитку особистості, виявлення її здібностей окремих галузях і напрямках діяльності. Функції естетичної освіти полягають у тому, щоб допомогти людині вірно оцінити свої творчі сили і можливості, стимулювати творчий потенціал особистості.
В системі естетичної освіти важливо показати учням і резерви, які можуть бути властиві людині у процесі творчості, а також спрямувати зусилля на пізнання і самоствердження свого творчого потенціалу.
У педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського сучасна шкільна практика знаходить відповідь на питання, пов'язані з прилученням учнів до естетики оточуючого середовища. Цей напрямок у системі естетичної освіти молоді набуває важливого предметного, суспільного та художнього середовища, усвідомлено сприймати і визначати не лише прагматичні, але й духовно-ціннісні прояви живої природи, предметів побуту, міжособистісних стосунків, явищ художнього життя. [5, – С. 16-17]
На думку В. О. Сухомлинського, естетична свідомість формується як активна форма встановлення духовно-практичного зв'язку з навколишньою дійсністю. Саме тому одним із пріоритетних напрямів сучасної системи естетичної освіти повинна бути організація діяльності учнів за законами краси. Школа радості – це школа, в якій основні види діяльності пов'язані з почуттям прекрасного і піднесеного. Саме тому зміст і характер комунікативної, пізнавальної, трудової і творчої діяльності учнів загальноосвітньої школи повинні мати естетичну забарвленість, бути підпорядковані законам. Вони дозволяють приумножувати прекрасне у сфері спілкування, навчання, праці і творчості.
Творче осмислення педагогічного досвіду видатного українського педагога В. О. Сухомлинського збагачує уявлення про найважливіші сторони навчально-виховного процесу, сприяє теоретичному обґрунтуванню і практичному втіленню концепції естетичної освіти молоді в сучасних умовах.
Творча спадщина Василя Сухомлинського в науці і практиці стане в пригоді вчителеві сільському і міському та його вихованцям на уроках мови й читання, праці та природознавства, малювання і валеології, під час осягнення краси народної казки, а затим. – і творення її; в опануванні азів літературної творчості і роботи на пришкільній ділянці...
1.3. Про моральне виховання
Василь Олександрович неодноразово зазначав, що найважливіші моральні ідеї розкриваються перед дітьми з першого дня їх перебування в школі. Зокрема, моральні поняття: добро і зло, справедливість і несправедливість – формуються у свідомості учнів з точки зору інтересів свого народу. На цій основі в серцях дітей пробуджується і зміцнюється прагнення до високої моральності. Його постійно хвилювала думка про те, що педагог завжди стоїть між моральними цінностями народу і душею учня, що завдання вихователя – зробити безцінні моральні багатства людства особистим здобутком кожної дитини. [17, – С. 38-39]
В.Сухомлинський прагнув до народження доброти в серці кожного школяра. Великий педагог все робив для того, щоб виховувати у дітей доброту, людяність, сердечність, співчутливість. Не сльозливу сентиментальність, а саме людську доброту. Сухомлинський підкреслював, що добро лише доти добро, доки воно вміє захищатися [17, – С. 38-39]
Втілюючи ідеї великого педагога в життя, вихователі Вовковинецької школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків (Хмельницька область) завжди пам'ятають слова В.Сухомлинського про доброту людського серця до кожного вихованця, а саме: «Яким би запущеним, безнадійним не був вихованець через обставини, що склалися в сім'ї, скільки 6 образи не приніс він у своєму серці до вас у школу, в його серці є щось добре, і справжній вихователь