Виховувати дбайливого господаря, який невтомною працею вирощує хліб, звеличує землю, – традиція українського народу. Інша традиція, яку В. Сухомлинський називає вічно живим джерелом патріотичних почуттів, – любов дітей до батьків і батьків до дітей, взаємна відданість і вірність, вірність сім'ї та роду. Звернення видатного педагога до досвіду родинного виховання невипадкове і особливо актуальне в родині, адже саме в родині збереглися національні традиції, що нині відроджуються і збагачуються. Зокрема, це традиції трудового виховання, які педагог називає "одвічними традиціями народної педагогіки". Вони переконують, що завдяки праці людина може пізнати навколишній світ серцем.

Велику роль у формуванні патріотичних переконань В.Сухомлинський відводить естетичним переживанням. Діти вміють усвідомлювати та переживати красу й велич героїчного подвигу народу в ім'я Вітчизни. Все. що пов'язано з пам'яттю про героїчні подвиги, про мужність і самопожертвування в ім'я Батьківщини, має бути пронизано естетикою. [14, – С. 16-24]

Немає сумніву в тому, що педагогіка В. Сухомлинського допомагає глибше усвідомиш сутність і завдання національного виховання. Він стверджує, що патріотична свідомість, справжня любов до Батьківщини передбачає глибоке розуміння сучасності. Це означає, що істинний патріот живе радощами своєї Батьківщини, її труднощами, бачить, що потрібно зробити і робить усе можливе, щоб вона стала могутньою й щасливою. Сьогодні це так важливо.

Формування моральної культури. В центрі духовної культури лежить мораль, оскільки саме мораль визначає норми й правила поведінки людини, які характеризують її ставлення до природи і навколишнього світу, до інших людей і до самої себе. Тому формування моральної культури значною мірою визначає успіх процесу педагогічного управління розвитком особистості. В. Сухомлинський вважав, що важливим елементом формування моральної культури є засвоєння азбуки моралі – основних вимог до поведінки, які визначаються загальнолюдськими нормами. Це такі вимоги:

1. Ти живеш серед людей. Кожен твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують, тож завжди про це пам'ятай;

2. Ти користуєшся благами, які створиш інші люди. Люди дають тобі щастя дитинства, таму плати їм за це добром;

3. Усі блага й радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя;

4.Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабим і беззахисним;

5. Не будь байдужим до зла. Борись зі злом, обманом, несправедливістю.

Видатний педагог намітив також шляхи формування моральної культури – від думки та поняття, тобто від моральної свідомості, через моральні почуття до моральних переконань, а від них – до вчинків. Він рекомендував метод морального виховання, який називав "спонуканням до активного виявлення думки і почуття". Це вимагає активізації пізнавальної діяльності за практичного застосування знань, розвитку мислення, а також різнобічної діяльності думки в поєднанні з діяльністю рук – зі створенням матеріальних цінностей, з перетворенням світу. Йдеться про поєднання різноманітних видів діяльності школярів, зокрема колективної діяльності, що вимагає подолання труднощів духовного характеру. Єдність ідей і вчинків, свідомості й поведінки – мета морального виховання, свідчення дії моральних переконань.

Формування моральної культури, вчив В. Сухомлинський. неможливе без виховання культури бажань. У поведінці має бути гармонія бажань і обов'язку, межа між тим, чого хочеться, і тим, що можливо. Не менш важлива гармонія бажань і дисципліни, бажань та істинних потреб. [14, – С. 16-24]

Формування моральної культури передбачає також виховання культури почуттів. У книзі "Сто порад учителеві" великий педагог рекомендував починати з олюднення ставлення дитини до людей, її слід учити бачити, розуміти, серцем відчувати людей і творити для них добро. Високе почуття поваги до людини розпочинається від поваги до батьків. І творення добра для найдорожчих людей – матері, батька, діда, баби – дає дитині велика радість, тому що це добро – краса. І як саму радість дає праця, одухотворена благородством, прагненням допомогти кожному, хто такої допомоги потребує, і потреба творити добро взагалі.

Моральна культура пов'язана з усвідомленням вихованцем істинних моральних гідностей. Йдеться про процес самоствердження, який у моральному вихованні відіграє важливу роль. Відомо, що В. Сухомлинський справжнім вихованням вважав лише таке, що спонукає до самовиховання. "Моральна культура людини, – підбиває підсумки педагог, – характеризується тим, що переконання стають в її житті самостійною силою, яка спонукає до нових моральних вчинків" [18, – Т.2.с.125].

Виховання морального ідеалу. Щоб людина росла. і гармонійно вдосконалювалася як особистість, реалізовувала свої здібності й таланти, вона має бачити перед собою яскравий взірець, високу мету поривань. Весь процес виховання – це прагнення досконалого морального ідеалу, в поняті і В. Сухомлинського. – справжньої людини". На основі узагальнення дослідницького й життєвого матеріалу він наприкінці життя написав книгу "Як виховати справжню людину", в якій і сформулював свої практичні поради вихователям.

Джерелами для створення виховного ідеалу видатний педагог вважав мудрість народної філософії, цілеспрямованість і практичність народної педагогіки, багаторічний власний досвід як результат селянського виховання, національні традиції родинного виховання, наукові спостереження й дослідження, а також енциклопедичні знання, надто з різних сфер людинознавства і, безумовно, активну практичну діяльність. Саме це в ідеалі справжньої людини органічно поєднує національні й загальнолюдські цінності, акумулює найкращі риси людини і громадянина.

В. Сухомлинський визначив і схарактеризував основні, найважливіші якості людини. Серед них – віра в моральні святині народу, відданість їм, любов до рідної землі, Батьківщини, вірність обов'язку людини, повага до старших, батьків, моральна чистота і благородство, прагнення творити добро, відповідальність, щедрість, скромність тощо. Коли ж узагальнити всі якості, якими має володіти справжня людина, перед нами вимальовується