Педагогічні основи ігрової діяльності молодших школярів у навчальній роботі

Курсова робота з педагогіки

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………………...3

I. Розділ

Психолого-педагогічні основи ігрової діяльності у навчально – виховному процесі в початковій школі……………………………………………………………………..…..5

1.1. Історико-педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі……………………………………………………………………………………..5

1.2 Дидактичне значення ігрових методів…………………...………………12

1.3. Моделі структур дидактичної гри та ігрових стосунків..….…...………………17

II. Розділ

Методика роботи вчителя………………………………………………………………..23

1.3. Організація ігрової діяльності на уроці.……………………………………………….23

Висновки…………………………………………………………………………………….30

Список використаної літератури…………………………………………………………....32

Додаток………………………………………………………………………………………33

Вступ

«Національна доктрина розвитку освіти» ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення й самовияву. Зрозуміло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку: не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини.

Умовою успіху в розвитку мислення е висока пізнавальна активність учнів. Ефективне засвоєння знань передбачає таку організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини. Пошуки методів навчання, що підсилювали б активізацію процесу навчання, призводять до підвищення актуальності розвивальних і проблемних методів, самостійної роботи, творчих завдань. При цьому психологічно обґрунтованою видається така організація уроку, за якої діти вчаться не з примусу, а за бажанням і внутрішніми потребами.

Сучасні першокласники – це діти шестирічного віку, для ігрова діяльність є близькою і зрозумілою. Звичайні й знайомі з дошкільного віку стосунки полегшують залучення до гри, що є важливо передумовою включення молодших школярів до відповідної діяльності. Під час гри діти вільніше, ніж слід будь-якої іншої діяльності, ставлять цілі, реалізовують їх, аналізують результати. Граючись, вони виступають суб’єктами ігрового процесу, його активними творцями, спроможними впливати на буття, постійно самовдосконалюючись.

Найактивніше використання ігрової діяльності в навчальному процесі просто необхідне; її використання дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до навчальної праці. Граючи на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їхніх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об'єктивно складної навчальної праці. Позитивний досвід хочеться повторити на вищому рівні складності завдань. При цьому непомітно для себе дитина «втягується» у навчальну працю, пізнає її радість.

Метою курсової роботи є вивчення особливостей ігрової діяльності молодших школярів у навчальному процесі

Об’єкт дослідження процес розвитку ігрової діяльності молодших школярів у навчальному процесі

Предметом дослідження є навчально – виховний процес молодших школярів

Гіпотези дослідження: наскрізне використання ігрової діяльності молодших школярі у навчальному процесі, яка сприяє підвищенню якості знань учнів, формує пізнавальну активність

Завдання дослідження:

вивчити методичну літературу з даної теми;

обґрунтувати роль і місце ігрової діяльності у навчальному процесі;

прослідкувати місце ігрової діяльності у навчальному процесі;

І. Розділ

Психолого-педагогічні основи ігрової діяльності молодших школярів у навчальному процесі

1.1 Історико-педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі

Інтерес до навчальної гри впродовж багатьох років не згасає, з'являються, нові напрями її дослідження. Проте і нині іде недостатньо теоретично обґрунтовані ігрові методи і форми навчання, відсутня їх класифікація, не розроблена структура ігрового навчання, технологія застосування та оцінювання ефективності використання тих чи інших ігрових методів і форм навчання. Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички.

Проблемам гри приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і сучасного: Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж.Руссо, І.Кант, Ф.Шиллер, Г.Гросс, Ж.Піаже, К.Ушинський, А.Макаренко, Л.Виготський, О. Леонтьєв, Д.ЕльконІн, П.Гальперін, О.Запорожець та ін. У дослідженні проблем гри та використання її у процесі навчання можне виділити кілька історичних періодів.

Перший пов'язаний із використанням гри як засобу навчання. За свідченням Платона, ще жерці Древнього Єгипту славилися конструюванням соціальних навчальних і виховних ігор. Перші військові ігри виникли у III тисячолітті до н.е., але лише наприкінці XVIII ст. військова ділова гра набуває статусу методу навчання. Саме завдяки грі стало можливим планувати і розігрувати хід військових дій за допомогою різних фігур.

У1799 р. Вінтуріні вперше замінив гральну дошку топографічною картою. Вдосконалення військової ділової гри здійснив фон Рейсвіті, який створив гру в ящику з піском. Це дало можливість імітувати рельєф місцевості й розробити стратегію ведення бойових дій [21, с.58]. Згодом техніка ділової гри стала поширюватися в сферу економіки, управління тощо.

Дослідження другого періоду (XIX — середина XX ст.) пов'язані з розробкою теорії гри. Однією з перших була теорія «надлишку сил» Ф.Шиллера і Г.Спенсера. Вона мала біологічне спрямування, оскільки ґрунтувалась на дослідженні й аналізі гри тварин. Ф.Шимер пояснював, що гра у тварин виникає завдяки надлишку енергії, яка знаходить вихід у різноманітних рухах і не має прямого відношення до боротьби за існування. Г.Спенсер доповнив теорію «надлишку енергії», виділивши такі елементи гри, як імітація і вправа. На підставі отриманих виснов-ків учені ототожнили причини виникнення гри у тварин і дітей.

Виникнення гри у тварин і дітей з погляду діяльності були предметом спеціаль-ного дослідження у працях німецького філософа і психолога К. Гроса (1899 р.). На думку вченого, гра е не що інше як функціональна вправа. Завдяки їй здійснюється опосередковане самостійне навчання людини, її самовдосконалення. Що ж стосується тварин, то, за його твердженням, у грі беруть участь лише ті види тварин, у яких уроджені Інстинкти є недостатніми для пристосування до навколишнього середовища. Саме завдяки грі відбувається попередня адаптація тварин до природних умов у боротьбі за існування [15, с. 137].

Теорія К.Гроса, до якої хоч і вносилися пізніше корективи