Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення або конструювання нового продукту (в індивідуальному досвіді учня — нового, невідомого для нього наукового знання або методу, але відомого, як правило, в суспільному досвіді) [8, с. 60] тощо.

Формування творчих здібностей школярів можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому. Це значно посилює інтерес педагогів до нових або модернізованих методів.

Для кращого засвоєння навчального матеріалу все більше застосовуються активні методи навчання.

Аналіз теорії та практики навчання дає можливість стверджувати, що головною ознакою активності методу є висока розумова діяльність учнів, яка визначається: швидкістю і логікою мислення; тривалою продуктивною роботою в заданому режимі; самостійним прийняттям рішення; взаємодією учнів і вчителя за допомогою прямих і зворотних зв'язків тощо.

Активні методи навчання поділяються на не імітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правило, пов'язане із застосуванням навчальних ігор. Імітація (наслідування, відображення) — це моделювання діяльності, розігрування ситуації. Отже, ігровий метод — це спосіб взаємодії учителя й учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних задач і цілей навчання.

За концепцією І.Я. Лернера ігровий метод навчання характеризується трьома основними ознаками:

Водночас ігровий метод навчання, як і будь-який інший, передбачає наявність знань про:

а) цілі діяльності, що є знанням і про результат цієї діяльності. Без такої попередньої цілі діяльності суб'єктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети;

б) необхідний для досягнення мети спосіб діяльності;

в) необхідні й можливі засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність завжди пов'язана з ними;

г) об'єкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про об'єкт, його властивості супроводжується в методі необхідним знанням про зміни об'єкта під впливом діяльності та механізм його перетворення

Для ігрових методів характери певні особливості, що відрізняють їх від традиційних:

наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;

активізація мислення й поведінки школяра;

високий ступінь задіяності у навчальному процесі;

обов'язковість взаємодії учнів між собою та вчителем або програмовим матеріалом;

посилення емоційності і творчий характер заняття;

самостійність у прийнятті рішення;

бажання набути уміння і навички за відносно короткий термін.

Організовуючи навчальний процес і вибираючи оптимальні для того чи іншого його етапу методи, вчителі має знати, які функції можуть виконувати ігрові. Як правило, вони подібні до тих, що характерні для будь-яких інших методів навчання: спонукальна, освітня, виховна, розвиваюча, інформативна контрольно - корекційна

Ігрові методи багатопланові і кожен з них в той чи інший спосіб сприяє виробленню певної навички, а тому виникає необхідність систематизувати їх для більш диференційованого використання у навчальному процесі.

Розглянемо особливості кожного з ігрових методів.

Досить часто у своїй повсякденній роботі вчителі використовують ігри-вправи, включаючи їх у зміст багатьох уроків. Особливість їх використання полягає у тому, що вони не потребують тривалої підготовки і займають значно менше часу в межах урочного навчання. Аналіз значної кількості ігор, спостереження і досвід учителів показують, що використання даного методу пов'язане з активізацією певних психічних процесів і сприяє закріпленню знань, перевірці їх якості, набуттю навичок.

Ігри-вправи проводяться на уроках, входять до домашніх завдань, позакласних занять, а також можуть використовуватись у вільний від навчання час. Вони позитивно впливають на посилення інтересу до теми, що вивчається. Як зазначає Г.О. Ляпіна [10, с.25], Ігри-вправи дають можливість виділити з усього фактичного матеріалу, що пропонується дітям і підліткам у навчальному плані, ті явища і факти, які можуть бути збережені пам'яттю як найбільш життєво важливі й захопливі у плані пізнання. Як правило, це можуть бути кросворди, ребуси, вікторини тощо.

На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації ігрових методів навчання можна виокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально-рольова гра.

Метод ігрової дискусії. Слово «дискусія» латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками. Основне призначення даного методу — виявити відмінності в розумінні питання й шляхом товариської суперечки встановити істину, прийти до спільної точки зору.

Переваги цього методу полягають у тому, що:

по-перше, матеріал, який подається на більш високому рівні або у нетрадиційній формі дозволяє учням отримати гарну вихідну базу для самостійного дослідження спірних питань;

по-друге, виникає інтерес пошуку істини, що потребує використання джерел, які містять дискусійні положення і відповідно збуджують інтерес до пізнавальної діяльності;

по-третє, набуваються уміння і формуються практичні навички для логічного, несуперечливого й аргументованого ведення дискусії, в ході якої необхідно не просто відкинути якусь думку, а доказово, обґрунтовуючи свої факти, розуміння проблеми;

по-четверте, школярі поступово знаходять правильне співвідношення раціонального та емоційного, що вкладаються у зміст доведень;

по-п'яте, здійснюється вибір відповідного понятійного апарату для виключення підміни сутності суперечливих термінів;

по-шосте розкриваються творчі можливості учнів, їхня здатність де узагальнення, нахил до теоретичного аналізу, тобто формуються навички, необхідні для самостійної навчальної діяльності.

Дискусійний метод навчання до зволяє серед різних варіантів рішень одного й того ж питання вибрати оптимальний. При цьому в учня можуть