Модель 5

Спільний успіх

Кооперативна структура зв'язків під час колективно-го виконання ігрового завдання посилюється в умовах змагання між групами гравців (модель б): рухливі ігри (волейбол, футбол, хокей...). Тут відповідальність кожного гравця за свої ігрові дії, дотримання правил, успішне розв'язання конкретного ігрового, завдання є часткою виграшу всієї команди, а отже, спільного успіху.

Чи гра успішна?

Отож, зміцнюються кооперативні стосунки дітей з однієї команди й водночас глибшають конкурентні стосунки дітей з різних команд. Групові ігрові стосунки є своєрідною шкалою відповідальності, солідарності, вони стимулюють індивідуальні можливості кожного гравця задля досягнення колективного успіху. Міжгрупові

взаємини — шкала збереження дитиною власної гідності, її толерантності, максимального напруження власних зусиль в умовах конкурентної боротьби, вимогливості до себе самої і до своїх партнерів та конкурентів щодо ви-конання однакових для всіх правил гри.

Найбільш складний та суперечливий процес опанування дітьми правил гри (модель 7). Правила слугують умовами виконання ігрового завдання й водночас у цікавій формі вводять у гру норми спілкування та взаємодії між людьми.

Модель 7

Динаміка дотримання дітьми правил гри

На початку гри дітей цікавить передусім завдання, яке стоїть перед ними, й вони прагнуть успішно виконати його. Тому на першому етапі ігрові правила для них відходять на другий план. Отже, на першому етапі засвоєння правил гри діти забувають про них.

Позаяк дорослий щоразу нагадує, що дотримуватися правил мають усі, діти надалі вже про це пам'ятають. Але на другому етапі гравці вбачають у встановлених правилах реальні перешкоди, які заважають їм швидко й успішно перемагати. Тож деякі з них свідомо ігнорують правила й опиняються в легших умовах виконання завдання, аніж інші гравці. Очевидні порушення правил засуджують як дорослі, так і партнери. До того ж ви-граш, отриманий нечесно, не зараховується.

Усе це змушує дітей на третьому етапі, врешті-решт, дотримуючись правил, прагнути виграти, доклавши ін-телектуальні чи фізичні зусилля. Тепер вони пишаються чесно здобутим виграшем.

Уже на четвертому етапі дитина не лише сама дотримується правил гри. Вона ставить таку саму вимогу й до інших гравців, контролює дотримання ними правил, не допускає порушень. Тобто діти стають поборниками загальних для всіх норм поведінки, які й зумовлюють справедливі стосунки між ними.

ІІ. Розділ

Методика роботи вчителя

1.3. Організація ігрової діяльності на уроці

Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри полягає в тім, що вона досягає своєї мети непомітно для вихованця, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю дитини.

Гра ні в якому разу не терпить примусу і є процесом суто добровільним. Гравці не ставлять перед собою ніякої дидактичної мети і завдань, їх цікавить тільки ігровий результат. Тому на ігровому уроці в навчальному кабінеті присутня тільки одна людина, що чітко уявляє, для чого все це почато — вчитель. Ця обставина й визначає педагогічні принципи впровадження ігрової діяльності у навчальний процес.

За всієї привабливості ідеї використання ігрової діяльності у навчальному процесі, необхідно зазначити, що ігри доречні й ефективні не на всіх уроках. Неприродною буде, приміром, ігрова контрольна робота чи гра на весь урок під час вивчення зовсім нового матеріалу (хоча й на таких уроках можливі ігропаузи для актуалізації знань, наприклад, або зняття стресових проявів).

Куди багатший ігровий потенціал мають уроки узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Дуже жваво й ефектив-но проходить в ігровій формі підготовка до тематичної атестації, коли учні мають необхідний багаж знань і потрібно його актуалізувати та систематизувати.

Менш очевидним є використання ігрових елементів під час контролю готовності учнів до уроку. Справді, з чим отут гратися, — учень або готовий до уроку, або ні (таких чомусь завжди вистачає). Нижче наведено опис гри «Морський бій», яку можна використати на уроці саме на стадії перевірки домашнього завдання. Вона дає змогу перетворити цю досить нудну стандартну процедуру на корисний насичений процес. Цікаво, що після такого «бою» число «тих, хто забув», чи «тих, хто не зрозумів» домашнє завдання до наступного уроку, обов'язково зменшиться — програвати не подобається нікому.

Під час планування, підготовки і проведення гри на уроці необхідно дотримуватися наступних принципів і правил:*

Учитель має чітко усвідомлювати дидактичні завдання викори-стання ігрових елементів у навчальному процесі й організувати всю діяльність на уроці з орієнта-цією на виконання цих завдань. Усі учасники повинні знати і виконувати правила гри, про які їх докладно інформують до її початку.