інтереси і розвиває відповідні здібності, що дозволяють їй безпомилково визначити своє покликання. Тому важливим завданням педагога є сформувати в дитини вже у перші роки навчання в школі дослідницько-пошукові здібності, без яких опанування нею сучасним навчальним матеріалом буде неякісним, не відповідатиме сучасним умовам, що їх висуває школа і життя.
Значення формування в учнів початкової школи дослідницько- пошукових здібностей полягає в тому, що етап початкового навчання є перехідним від звичного способу життєдіяльності в період дошкільного дитинства до способу, який домінує в режимі життєдіяльності молодшого, а потім і старшого підліткового віку. Основне завдання початкової школи —підготовка дітей до систематичного і цілеспрямованого предметного навчання на старших вікових паралелях, виховання позитивної мотивації учіння, емоційно благополучного ставлення до школи і навчальної праці, формування пізнавальних потреб, інтересу і активності, виховання моральних якостей і розвиток необхідних психофізіологічних якостей особистості.
Результативність і ефективність навчання в початковій школі, яка не в останню чергу спирається на здібності дитини, створює основу для успішного розв'язання соціальних і дидактичних завдань на наступних етапах навчання. Тут формуються початкові вміння і навички навчальної і, зокрема, дослідницько пошукової роботи, які є підґрунтям розвитку здібностей дитини. Але успішно розв'язати завдання формування дослідницько пошукових здібностей можна тільки з урахуванням особливостей, зумовлених специфікою молодшого шкільного віку і характерними для нього видами посильної і захоплюючої діяльності. Несформованість інтелектуально-логічної сфери дітей цього віку потребує поступового, поелементного розвитку дослідницько пошукових здібностей, а чуттєвість та емоційне сприйняття визначають вимоги до психологічного клімату, емоційної атмосфери, в якій проходитиме цей розвиток. Соціальні, виховні та дидактичні завдання, вікові особливості детермінують необхідність постійного вдосконалення методичної системи навчання в початковій школі таким чином, щоб вона сприяла формуванню в учнів дослідницько пошукових здібностей.
1.2.Видатні педагоги про формування дослідницько пошукових здібностей
Перш за все, потрібно зауважити, що формування в молодших школярів дослідницько пошукових здібностей має відбуватися у руслі розвивального навчання. Розвивальне навчання - не просто один з нових методів навчання, воно є праобразом принципово нової системи освіти. Освітні системи не виникають за велінням їх розробників, вони з'являються на історичній арені при змінах способів життєдіяльності людей, в умовах кризи відомих методів прилучення підростаючих поколінь до життя в суспільстві. Відомо, що традиційна система освіти виникла в XVII ст. і проіснувала понад 300 років, її основною характеристикою є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна школа вирішувала винятково важливі завдання: залучення величезних мас людей до читання, письма та лічби, що відповідало вимогам індустріального етапу розвитку цивілізації.
Проте науково-технічна революція у XX ст. різко ускладнила саму працю, вона стала переважно інтелектуальною. Тож природною постала вимога внести корективи в систему масової освіти. Над початковою школою були надбудовані середня та старша ланки з іншим, науковим змістом знань. Однак з'ясувалося, що значна частина учнів не володіє належними здібностями для їх засвоєння. Дослідження довели, що проблема полягає не в особливих інтелектуальних здібностях дітей або їх відсутності, а в способах мислення, яке не відповідає змісту наукових знань. Наука визначає походження явищ, її метод дослідницький. Науковий аналіз приводить до розуміння закономірностей існування об'єкта, що дає змогу виділяти загальний спосіб вирішення практичних завдань, у певній сфері чи галузі. Однак, більшість дітей такими аналітичними здібностями ні у середній, ні у старшій ланці не володіє, їхня навчальна діяльність досі ще не репродуктивна, з усіма негативними наслідками для навчання та виховання. Таким чином, з'ясовується, що проблема "слабкої ланки" шкільної освіти прихована у початковій школі, функції якої в умовах сучасної освіти має суттєво змінитися. Якщо раніше вона задовільняла вимоги суто утилітарні, то нині її роль - у забезпеченні фундаменту освіти й передусім - у формуванні теоретичного способу мислення кожної дитини, у формування дослідницько- пошукових здібностей, без яких її подальше навчання стає просто неможливим за сучасних умов. Саме тут педагогіка стикається з принципово новим завданням: цілеспрямованого формування інтелектуальних, в тому числі і дослідницько-пошукових здібностей.
Проблеми розвивального навчання і формування інтелектуальних та дослідницько-пошукових здібностей досліджені у працях Н.М.Бібік, В.І.Бондаря, С.У.Гончаренка, В.В. Давидова, А.В.Занкова, Я.А.Коменського, Г.С.Костюка, В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського та інших видатних педагогів.
В.О.Сухомлинський висуває низку ідей стосовно творчої педагогічної діяльності. Зокрема, він вважає, що:
творча особистість учителя може і повинна виховати творця;
педагогічна праця неможлива без елемента дослідження;
вивчення й аналіз фактів дають змогу вчителеві бачити у звичайному нове;
об'єкт праці вчителя — дитина — повсякчас змінюється;
педагогічна культура вчителя — це творча педагогіка повсякденної праці;
індивідуальне читання — джерело інтелектуального багатства вчителя;
вчитель має здійснювати керівництво мислительними процесами на уроці, яке планувалося ще в процесі підготовки до нього. [23, с.543]
Як стверджує В.І.Бондар, навчання має будуватися на ідеях його розвивальної функції. Розвиток дитини, її пам'яті, мислення, здібностей, волі та інших психічних процесів залежить від того, якою є дидактична мета уроку, які дібрано навчальні завдання, як методи навчання забезпечують активність, самостійність та творчий пошук учня в навчальному процесі.[13, с.63]
Ідея про можливість побудови системи навчання, що має спиратися не просто на випадкові інтелектуальні здібності, а формувати їх була також висунута ще в тридцятих роках XX ст. видатним психологом Л.С.Виготським.
Вчений спростовував натуралістичні уявлення про процеси дитячого розвитку. Знаменитий "принцип доступності", вважав вчений, призводить до того, що "навчання тягнеться у хвості розвитку". Л.С. Виготський вважав, що насправді психічний розвиток визначається конкретно-історичними умовами життя людей. Перші спроби експериментально підтвердити ідеї Л.С.Виготського відбулися ще до 1940