Першим рівнем є рівень сфери діяльності фахівця. Оскільки діяльність фахівця спрямована на сприяння розвиткові особистості у процесі виробництва, інтерпретації, збереження і розповсюдження культурних цінностей у взаємообумовленості особистісних змін і змін середовища існування, основним концептом цього рівня визначимо соціально-культурний розвиток особистості. Діяльність фахівця спрямована на соціально-педагогічне, психолого-педагогічне, інформаційне, організаційно-методичне сприяння розвитку особистості у процесі виробництва, інтерпретації, збереження і розповсюдження культурних цінностей в умовах інформатизації, тобто основною є людинотворча (перетворююча) функція фахівця, спрямована на задоволення фундаментальної потреби людини — освоєння і перетворення оточуючої дійсності.

Другий рівень — рівень предметної галузі діяльності менеджерів інформаційних систем, на якому визначається напрям спеціалізації фахівця.

Відповідно до сучасного стану і тенденцій інформатизації суспільства нами було сформульовано основні концепти, які визначатимуть цілі, зміст, форми і методи навчально-виховного процесу [5]. Такими концептами є:

соціальна інформація, її роль у суспільному розвитку;

теорія управління, її функціональний підхід до об‘єктів управління і гуманістичні моделі управління працею;

інформаційні системи як засіб створення автоматизованої інформаційної інфраструктури суспільства;

інформаційна культура як складова світоглядних і морально-естетичних ідей, якими необхідно оволодіти фахівцю.

Рівень сфери діяльності і рівень предметної галузі співвідносяться між собою на індивідуально-особистісному, соціально-груповому і суспільному рівнях діяльності фахівця, а також взаємопов’язані на рівні виконуваних фахівцем соціокультурних функцій з виконання завдань інформатизації суспільства.

Визначені рівні концептуальної схеми і відповідні концепти, які визначають ці рівні, утворюють цілісну і непротирічиву модель діяльності майбутнього фахівця, яка слугує основою для розробки моделі підготовки.

Отже, інтегровано, функції менеджера інформаційних систем за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності» можна представити таким чином:

культурозберігаюча функція — вивчення, збереження, відновлення і використання культурного надбання у процесі зростання духовних потреб і інтересів різних груп населення; забезпечення збереження національної ідентичності у глобалізованому інформаційному суспільстві;

культуротворча функція — створення національної інформаційної інфраструктури, наповнення інформаційного середовища суспільства (участь у створенні центрів зберігання і розповсюдження інформації, інтеграція національних інформаційних ресурсів до світового інформаційного простору), творчий розвиток дітей, молоді та дорослих шляхом створення і збереження культурних цінностей (електронізація інформаційних фондів, створення електронних колекцій витворів мистецтва та ін.);організація вільного часу населення через реалізацію ІТ-проектів у галузі культури, освіти і соціальної сфери, шляхом створення комп’ютерних клубів, центрів доступу до інформації;

соціоорганізаційна функція створення сприятливого культурного-інформаційного середовища для розвитку особистості і соціуму; вирішення проблем, пов’язаних з розвитком особистості та еволюцією соціумів у інформаційному суспільстві: формування інформаційної культури особистості, розвиток і задоволення інформаційних потреб суспільства, інформаційне забезпечення розвитку суспільства, інформатизація освіти, проблеми подолання «мовного бар’єру» у світовому інформаційному суспільстві, інформаційна свобода та інформаційна безпека особистості в інформаційному суспільстві; сприяння розв’язанню правових, соціальних, технологічних проблем забезпечення інформаційної свободи та інформаційної безпеки; достатнє і необхідне втручання у формування і функціонування соціумів у кіберпросторі, управління конфліктами у кіберпросторі, сприяння створенню і розширенню структур додаткової освіти (бібліотек, Інтернет-клубів, центрів доступу до інформації), управління таими закладами і організаціями;

соціопедагогічна функція — сприяння формуванню інформаційної культури суспільства, піднесення рівня підготовленості суспільства до ефективного використання інформаційних ресурсів, залучення всіх верств населення до процесу безперервної освіти, соціально-культурної творчості і рекреативно-розважального дозвілля; соціально-культурна підтримка людей з особливостями фізичного розвитку шляхом надання їм доступу до світових інформаційних ресурсів через інформатизацію науки, освіти, культури; визначення стратегії виховання особистості у інформаційному суспільствіу широкому контексті соціокультурних проблем інформатизації , допомога у соціалізації особистості і адаптації до сучасної інформаційно-технологічної ситуації.

Таким чином, розробляючи модель спеціаліста, здатного керувати процесами впровадження і використання інформаційних систем у соціокультурної сфері, ми маємо сконцентрувати увагу, перш за все, на нетехнічній спрямованості підготовки спеціалістів, основними концептами їх діяльності і підготовки визначивши застосування теорії і практики управління стосовно потоків соціальної інформації (інформаційний менеджмент), застосування теорії і практики управління стосовно процесів створення автоматизованої інформаційної інфраструктури (інноваційний, стратегічний менеджмент, менеджмент проектів) і розвиток інформаційної культури спеціаліста як культури людини, готової до творчої роботи в умовах технолого-інформаційної системи розвитку суспільства. Інтегрований підхід до виконання цих завдань, без якого неможливе ефективне впровадження і використання інформаційних систем, спонукає до виділення поліфункціонального напряму діяльності — менеджменту інформаційних систем.

Відтак, зміст підготовки фахівців має формуватись з дисциплін, що презентують сферу соціокультурної діяльності, напрями інформаційної діяльності (включаючи інформаційні ресурси суспільства), специфічний напрям менеджменту — менеджмент інформаційних систем, циклу дисциплін із сучасних інформаційних технологій у різних сферах соціальної практики (освіті, культурі, бібліотечній діяльності, Інтернет-технології). Вкрай необхідними, на нашу думку, є дисципліни: «Соціальна інформатика», «Інформаційний менеджмент», «Державна інформаційна політика», «Культурна політика України», «Економіка соціокультурної діяльності», «Соціокультурний менеджмент», «Економіка інформаційної діяльності», «Організація інформаційної діяльності», «Менеджмент інформаційних систем».

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити такі висновки:

Суперечності, що існують і загострюються із розвитком інформатизації суспільства, актуалізують підхід до підготовки фахівців у контексті розгляду діяльності із впровадження і використання комп’ютерно-інформаційних систем (менеджменту інформаційних систем), акцентуючи соціально-культурну спрямованість інформатизації та інформаційної діяльності.

Соціально-культурна спрямованість підготовки фахівців з менеджменту інформаційних систем акцентує увагу на виконанні ними у майбутній професійній діяльності культурозберігаючих, культуротворчих, соціоорганізаційних і соціопедагогічних функцій, а відтак — і відповідного наповнення як навчальних планів підготовки фахівців, так і кожної конкретної дисципліни, зводячи до мінімуму суто технічні аспекти впровадження нових інформаційних технологій і акцентуючи сприяння розвиткові особистості, задоволенню ї духовних, культурних, інформаційних потреб в умовах інформатизації суспільства.

Подальші дослідження щодо теорії і практики підготовки фахівців з управління впровадженням і використанням інформаційних систем за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності» потребують виявлення і об’єктивного аналізу взаємозумовлених закономірностей і явищ соціальної дійсності, які виникають у процесі і внаслідок інформатизації, узагальнення існуючих підходів до гуманізації і гуманітаризації підготовки фахівців технічного, гуманітарного та інформаційно-управлінського профілю і на цій основі наукового обґрунтування змісту професійної освіти менеджерів інформаційних систем, з метою побудови комплексної моделі діяльності фахівця і моделі його підготовки відповідно до суспільних потреб.

Література

Шубин В.И., Пашков Ф.Е. Культура. Техника. Образование: Учебное пособие для технических университетов.- Днепропетровск, 1999. — 240 с.

Чачко А.С. Библиотековедение в человеческом измерении: Монография.-М.,-К.,2000.–-168 с.

Матвієнко О.В.Педагогічні основи підготовки менеджерів інформаційних систем: Монографія.-К.:НТУ, 2001.–259 с.

Матвієнко О.В. Концепція менеджменту інформаційних систем в контексті загальних проблем інформатизації суспільства//Вісник Книжкової палати.-2002.-№10.-С. 17–20.

Матвієнко О.В. Дидактичне прогнозування професійної підготовки менеджерів інформаційних систем// Проблеми освіти.-2003.-Вип.31.-С.125–138.

напрям досліджень, який визначився у Німеччині ще у другій половині 19 ст. І розглядав техніки, технічного знання і технічної діяльності, взяті разом, як феномен культури, одержав назву «філософія техніки»